Макроекономіка (2005)

1. Кейнсіанська функція споживання.

Більше половини кінцевого сукупного попиту припадає на попит домашніх господарств. Питома вага виробництва предметів споживання у розвинених країнах становить 50—60 %.

Пріоритети у споживанні різні, але можна виділити найбільш характерні групи товарів для сім'ї: їжа, одяг, житло, освіта, медичне обслуговування, транспорт (табл. 4. 1.).



Багато чого залежить від доходів сім'ї, платності і безплатності послуг.

Бідні сім'ї витрачають свої доходи на товари першої необхідності — поточне споживання і житло. Зі зростанням доходів витрати на їжу зменшуються. Витрати на одяг, товари тривалого споживання, відпочинок зростають швидше ніж доходи.

Для країн, що розвиваються, витрати на продукти харчування складають близько 60 %. Населення України витрачає майже всі свої доходи на харчування та покупку товарів першої необхідності (табл. 4. 2.). Точно поточні витрати населення України — споживання — визначити складно, оскільки висока питома вага тіньової економіки не дає змоги прослідкувати потоки товарів і грошей.



Попит домашніх господарств визначають такі фактори:

– дохід від участі у виробництві;

– податки і трансфертні платежі;

– розмір майна, доход від майна;

– ступінь диференціації населення за рівнем доходів і розміром майна;

– чисельність і вікова структура населення.

Два останніх фактори в короткому періоді є екзогенними параметрами.

Дж. Кейнс виходив з гіпотези абсолютного доходу, відповідно до якої споживання домашніх господарств залежить від величини абсолютного доходу.

Домашні господарства використовують не весь доход, а тільки той яким дохід після сплати податкових і страхових відрахувань та додавання трансфертних виплат.

Кейнс запропонував чотири правила сукупного споживання:

1. Споживання є функцією доходу.

2. Величина граничної схильності до споживання, тобто частка споживання у кожній додатковій одиниці доходу, знаходиться в межах від 0 до 1, тобто люди схильні збільшувати своє споживання з ростом доходу, але не в тій же мірі.

3. Зі зростанням доходу гранична схильність до споживання падає.

4. Середня норма споживання, тобто відношення споживання до доходу зменшується по мірі зростання доходу. Середня норма споживання зменшується по мірі зростання доходу, прагнучи до постійної граничної схильності споживання (рис. 4. 1.).



Середня норма споживання відповідає куту нахилу лінії, проведеної з початку координат до точки на графіку функції споживання.

По мірі зростання доходу кут нахилу падає, тобто і середня норма споживання падає.

До точки К середня норма споживання більша за одиницю, тобто при невеликому доході споживачі витрачають свої запаси і С > Y.

По мірі зростання доходу споживання падає і збільшується накопичення, тобто С < Y. Заощадження — це розкіш, тому багаті заощаджують більшу частину свого доходу порівняно з бідними.

Звідси слідує, що розширення виробництва потенційно має в собі можливість виникнення перевиробництва.