Макроекономіка (2005)

Кожній функції споживання відповідає своя функція заощадження, яка виводиться шляхом віднімання від функції доходу, яким розпоряджаються, функції споживання:

Де S = гранична схильність до заощадження, яка в сумі з граничною схильністю до споживання дає 1 (так як у = С + S, то 1 = Су +S ). За підрахунками експертів, для сучасної української економіки цей показник дорівнює 0,3.

Графічно функція заощадження будується шляхом вертикального віднімання графіка функції споживання з графіка доходу, Що утворює кут 45° з лінією абсцис (рис. 4. 5.).

У країнах із розвинутою ринковою економікою чверть національних заощаджень формується за рахунок домашніх господарств. Населення охоче вкладає свої вільні кошти у різні кредитно-фінансові установи, оскільки вони забезпечують, не тільки збереження, а й приріст капіталу. Особливо популярні вкладення у цінні папери. Так, у США лише акціями володіють 51,4 млн. осіб, що становить 21,1 % населення, у Великобританії відповідно — 9,0 млн. осіб та 15,8 %, у Японії 11,0 млн. (9,0 %), у ФРН — 4,5 млн. (5,5 %).

Якщо є заощадження, населення в поточному періоді може споживати більше, ніж одержує доходів. Це «ефект заощадження». За стабільної економіки цей ефект незначний, за нестабільної (посилення інфляції тощо) — населення починає збільшувати поточне споживання за рахунок заощаджень, це збільшує «ефект заощадження».

Економічна і фінансова теорія розрізняє дві основні форми заощаджень домашніх господарств:

– інвестиційний портфель (портфель активних заощаджень);

– портфель не інвестиційних (пасивних) заощаджень.

Обсяг заощаджень населення залежить як від рівня доходів, так і від очікування стабільності чи різного роду змін в економіці. Крім того, залежно від піднесення чи падіння рівня добробуту населення змінюється і структура заощаджень: обсяг активних заощаджень зростає із підвищенням життєвого рівня. Періоди криз пов'язуються із заощадженнями у формі коштовностей, антикваріату, іноді нерухомості або валюти.

Яка частина доходу споживається в період нестабільності, а яка вивільняється з поточного обороту і нагромаджується, чітко сказати важко, особливо з урахуванням тіньової економіки. А саме це потрібно знати для визначення можливостей України провадити реформування економіки.

Заощадження українських громадян в Ощадбанку СРСР на момент набуття державної незалежності досягали 150 млрд. дол. США, до того ж значно більшу суму складали «тіньові» заощадження. Протягом 90-х pp. простежується стрімке зниження рівня заощаджень як в економіці загалом, так і домогосподарств зокрема. Вкладення населення як частка ВВП знизились на кінець 1995 р. у понад 40 разів проти 1991 р. У період відносної стабілізації 1996—2003 pp. відбулося зростання особистих заощаджень в Україні. Якщо у 2000 р. вклади населення в банках складали 6,6 млрд. грн. (4 % у ВВП), то на кінець 2003 р. — 28,5 млрд. грн. (11 % у ВВП). Загалом приблизно дві третини грошових заощаджень населення України перебувають поза межами банківської системи. Низька схильність до заощаджень населення України потребує раціонального використання цього фонду фінансових ресурсів.

Крім доходу на величину споживання і заощадження впливають також недоходні фактори.

Недоходні фактори споживання і заощадження:

1. Багатство — нерухоме майно (будинки, автомобілі, техніка тощо) і фінансові кошти (готівка, заощадження на рахунках, акції, облігації тощо). Домашні господарства заощаджують, утримуючись від споживання, щоб збільшити багатство. Чим більше накопичено багатства, тим менший стимул до заощадження, тобто збільшення багатства зсуває графік споживання вгору, а графік заощадження вниз.

2. Податки. Зниження податків збільшує споживання і заощадження.

3. Рівень цін. Зростання цін знижує споживання і заощадження і навпаки.

4. Відрахування на соціальне страхування. Збільшення цих відрахувань веде до зменшення споживання і заощадження.

5. Очікування можуть бути пов'язані з майбутньою зміною Цін, доходів, дефіциту тощо. Якщо ці очікування негативні, то домашні господарства вимушені робити закупки взапас, це збільшує поточне споживання і зменшує заощадження. Очікування збільшення грошових доходів у майбутньому викликає збільшення поточних витрат.

6. Споживча заборгованість. Якщо у попередній період заборгованість зросла, то у поточному періоді домашні господарства будуть знижувати споживання і заощадження, щоб ліквідувати минулу заборгованість.

7. Відсоткова ставка. Зміна відсоткової ставки впливає на співвідношення між поточним і майбутнім споживанням і заощадженням. Якщо відсоткова ставка зростає, то поточне споживання знижується, а заощадження зростає, що збільшує майбутнє споживання.

Недоходні фактори зсувають графіки споживання і заощадження.