Макроекономіка (2005)

В сучасних умовах економічні системи більшості країн є відкритими економіками, де макроекономічна рівновага передбачає не тільки «повну зайнятість» при мінімально допустимому рівні інфляції, але і збалансовану систему зовнішніх розрахунків. Відкрита економіка, в основу якої покладено вільний зустрічний рух товарів і послуг, капіталів, робочої сили, підприємницьких ідей із країни в країну, найбільш повно відповідає потребам розвитку світового господарства. Про це свідчить хоча б такий факт: якщо на початку 60-х років минулого століття у країнах з відкритою ринковою економікою проживало лише 20 % населення Землі, то вже у середині 90-х років — більше ніж половина людства, а з визнанням відкритого характеру економіки Китаю та Росії цей показник становитиме 87 %. Тут буде вироблятися 83 % світового валового продукту. Якщо порівняти відкритість економіки України через процентне співвідношення зовнішньоторговельного обороту (табл. 6.1) до ВВП, то, наприклад, якщо у Росії у 50-ті роки XX ст. вона становила у середньому 16 %, у 2002 р. — 48,2 %, в Україні у 2002 р. відкритість економіки становила 92,5 %, а у 2003 р. — 104,2 % (табл. 6. 1.).

У відкритій економіці на ринку благ, з одного боку, з'являється додаткове джерело сукупного попиту на продукцію, вироблену в даній країні — попит з боку зарубіжжя (експорт), а з іншого боку, сума витрат (С + І+ G), представляє собою витрати на всі товари і послуги, в тому числі вироблені в інших країнах (імпорт).

Попит зарубіжжя на ринку благ визначається обсягом експорту останнього і залежить від співвідношення цін на вітчизняні і зарубіжні товари і обмінного курсу національної валюти. Обидва ці фактори об'єднуються в показнику «реальні умови обміну», який показує, скільки зарубіжних благ країна може одержати в обмін на одиницю свого блага, і розраховується по формулі:

де Р, Pz — рівні цін відповідно всередині країни і за її межами;

е — обмінний курс національної валюти.

Якщо Ө зростає, говорять, що реальні умови обміну країни покращуються, оскільки за одиницю вітчизняного блага можна одержати більше іноземних. Однак для зарубіжжя це означає подорожчання товарів з даної країни, й експорт зменшиться за інших однакових умов.

Кейнсіанська функція попиту зарубіжжя на ринку благ має такий вигляд:

де Еа — величина експорту, автономна від Ө;

g — гранична схильність до експорту, характеризує реакцію

експорту на зміну Ө.

Для спрощення виходимо з того, що Ө = const, і тоді величина експорту — екзогенний параметр (рис. 6. 2.).

Зарубіжжя не тільки купує, але і продає блага на ринку даної країни. Для моделей досягнення рівноваги в національній економіці, з метою спрощення, передбачається, що обсяг пропозиції зарубіжжя на національному ринку абсолютно еластичний, тобто за даного рівня цін зарубіжжя задовольняє будь-який обсяг попиту країни на імпортні товари. І для спрощення приймається, що імпортуються тільки споживчі товари. Тоді обсяг попиту домашніх господарств на імпортні блага визначається тими самими факторами, що і обсяг попиту на вітчизняні блага. Звідси кейнсіанська функція імпорту має такий вигляд:

де Zy — гранична схильність до споживання імпортних благ, яка показує, на скільки одиниць збільшиться попит на імпорт при збільшенні доходу на одиницю;

Za — незалежний від доходу попит на імпорт.

Як правило, Zy < Су. Графік функції імпорту будується аналогічно графіку функції споживання Кейнса (рис. 6. 3.).

У відповідності з неокласичною концепцією, імпорт являється спадною функцією від ставки відсотку:

Таким чином, проведений аналіз процесу формування попиту на ринку благ показав, що існує дві концепції обґрунтування сукупного попиту:

Кейнсіанська