Сучасна економіка (2005)

Економіка та економічна теорія перебувають у взаємодії і впливають одна на одну. Економіка є предметом економічного вчення. Вона існує об'єктивно, тобто незалежно від волі та свідомості людей. Економічна теорія відображує дію об'єктивних законів економічного життя. Для того щоб виявити ці закони, недостатньо просто спостерігати та описувати явища. Потрібна наука, яка здатна проникнути у сутність економічного життя, з'ясувати його причинно-наслідкові зв'язки і рушійні сили. Такою наукою є економічна теорія.

Економічна теорія — це фундаментальна (від лат. fimdamentum — основа) економічна наука, яка вивчає загальні закономірності господарського життя, основа економічних наук

Це також система наукових поглядів на господарське життя суспільства, які дають всебічне уявлення про закономірності його розвитку. Вона не лише пояснює, як відтворюється суспільство, а й сприяє його розвитку, запобігає повторенню деяких негативних економічних явищ, дає можливість прогнозувати майбутній розвиток економіки.

Залежно від рівня економічного розвитку суспільства, пануючих філософських поглядів на суспільне буття, науку, що вивчає господарське (економічне) життя суспільства, називали по-різному. Уперше поняття «економіка» ввели давньогрецькі вчені Ксенофонт і Арістотель. Водночас Арістотель вживає таке поняття, як «хремастика». Арабський мислитель Ібн-Хальдун (XIV ст.) називає цю науку «соціальною фізикою». В Італії, Австрії, Німеччині (XV—XVIII ст.) вживають термін «камералістика». У Франції А. Монкретьєн у 1645 р. вводить термін «політична економія», в Англії В. Уотлі (1831 р.) вживає поняття «катпииактика», а В. Джеванс (1871 р.) — «економ ікс».

Зі зміною економічного життя, розвитком форм його організації та управління з'являються нові теоретичні концепції. Особливо це характерно для останньої третини XX ст. У 70-х роках минулого століття набули популярності концепції трансформаційних витрат і регулювання, з середини 80-х років — неоінституціоналізм, економіка злагоди, еволюціонізм, соціоекономіка тощо. Є намагання на їхній основі сформувати нові теоретичні напрями: «інституціональну економіку», «компаративістику», «неоекономіку», «перехідну економіку», «інформаційну економіку» та ін.

Нині у різних країнах фундаментальну економічну науку називають по-різному: в англомовних країнах — економікс, у Франції, Іспанії, Греції— економіка, у Німеччині — вчення про народне господарство.

На основі економічної теорії сформувалися і розвиваються відносно самостійні економічні науки, сукупність яких утворює систему економічних наук (рис. 5). Економічна теорія, будучи базою для різних економічних дисциплін, водночас використовує їхні здобутки. Тільки спираючись на досягнення інших наук, таких як соціологія, політологія, право, історія тощо, економічна теорія може робити висновки і розробляти рекомендації, які сприятимуть оптимальній організації економічного життя суспільства.