Сучасна економіка (2005)

2.1. Сутність економічних законів

Економічні закони відображують істотні причинно-наслідкові зв'язки суб'єктів виробничих відносин, економічних процесів і явищ.

Кожний закон має процес-причину і процес-наслідок. Процес-наслідок економічного закону виникає в результаті подолання економічної суперечності між процесом-причиною та економічним процесом, який є чинником, що протидіє процесу-причині. Інакше кажучи, це наслідок розвитку продуктивних сил, кількісних змін у процесі виробництва.

Зростання рівня потреб суспільства — не випадкове явище, воно породжується дією закону підвищення потреб, є процесом-наслідком цього закону. Це явище вступає у суперечність з недостатньою величиною суспільного багатства для задоволення потреб, що зростають. Суперечність, що виникла, долається на основі збільшення суспільного багатства.

В економічному законі перехід від процесу-причини до процесу-наслідку є особливою формою руху, де один економічний процес породжує інший, а внутрішнім імпульсом для цього є об'єктивні економічні суперечності.

Суперечності економічного закону розв'язуються не автоматично, а внаслідок суспільних дій людей. Цей процес за сприятливих умов завершує перехід до процесу-наслідку, який виявляється у різних формах. Таким чином, форми вияву економічного закону — це наслідок реалізації його причинно-наслідкового зв'язку. Вони впливають на економічні процеси, розвиток економіки в цілому. Це спричинює різні соціально-економічні наслідки залежно від умов дії закону. Оптимальні умови функціонування економіки зумовлюють раціональні форми вияву економічного закону. Якщо економічний закон реалізується в умовах, що відрізняються від нормальних, то форми його вияву призводять до соціально негативних наслідків.

Сутність економічного закону можна відобразити через його кількісне вираження, або математичну модель закону. Економічні закони, як правило, виражають через формули функціональної залежності, проте кількісне вираження деяких законів (переважно законів сфери обігу товарів) можливе лише на основі визначення певних співвідношень. Це зумовлено дією суб'єктивних чинників. Визначення кількісного вираження економічного закону має велике значення. Воно дає можливість зрозуміти напрям розвитку економічних процесів, своєчасно виявити недоліки і вжити відповідних заходів щодо їх усунення.

Економічні закони мають певну структуру, яка містить чотири основні складові: причинно-наслідковий зв'язок, суперечність, кількісне вираження, форми вияву (рис. 8).



Сутність закону виявляється у його причинно-наслідковому зв'язку. Слід зазначити, що досить часто у навчальній літературі для деяких законів він не наводиться.

Наприклад, для закону вартості вказується процес-наслідок (розвиток товарного виробництва на основі витрат відповідно до втіленої в них абстрактної суспільно необхідної праці), проте не розкривається, що с причиною цього наслідку. Отже, сутність закону не виявляється.

Спільність економічних законів із законами природи полягає в їх об'єктивності, а відмінність — у тому, що вони виявляються через дії людей та існують у певних часових межах (деякі закони діють упродовж існування певної формації); економічні закони менш точні, ніж закони природи; предмет економіки відрізняється непостійністю, мас багато виявів, зазнає значного впливу суб'єктивної діяльності людини.

В економічних дослідженнях використовується метод абстракції, тому потрібно навчитися відрізняти істотні риси і риси, які можна не враховувати. Це жодним чином не вплине на розуміння сутності досліджуваного явища.

Більшість економістів приділяє значну увагу класифікації економічних законів. Так, виокремлюють загальні економічні закони, властиві всім суспільним способам виробництва (закон зростання продуктивності праці закон економії часу тощо), закони, які діють у кількох суспільно-економічних формаціях (закон вартості, закон попиту, закон пропозиції та ін.), специфічні економічні закони, що діють у межах одного способу виробництва.