Сучасна економіка (2005)

Підприємницька діяльність здійснюється від імені та під майнову відповідальність певними суб'єктами.

(Суб'єктами підприємництва (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, юридичні особи всіх форм власності

Громадяни або фізичні особи (окремі індивідууми) можуть бути: а) організаторами індивідуального виробництва, в якому застосовуються засоби виробництва, що їм належать, і використовується їхня власна праця; б) організаторами виробництва, де застосовуються капітал і наймана праця.

Юридичні особи (товариства, акціонери, кооперативи, спільні підприємства, різні асоціації, об'єднання тощо) як суб'єкти підприємницької діяльності займаються діяльністю у більших масштабах порівняно з індивідуальним підприємництвом з обов'язковим залученням найманої робочої сили.

Згідно із загальними принципами ринкової економіки держава не може бути суб'єктом ринкових відносин, а отже, і підприємцем. Ці функції вона як власник делегує корпораціям, асоціаціям, кооперативам, спільним, індивідуальним та іншим підприємствам. Це зумовлено тим, що держава є організатором загальних правил підприємництва і має контролювати їх виконання.

Відповідно до чинного законодавства України заняття підприємницькою діяльністю заборонено таким категоріям громадян: військовослужбовцям, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади та управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Не можуть займатися підприємництвом певні особи, зокрема ті, що мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво, інші корисливі злочини.

Такі обмеження для заняття підприємництвом існують у всіх країнах і зумовлені необхідністю, по-перше, забезпечити однакові можливості для всіх фізичних і юридичних осіб щодо свободи підприємництва (можливість придбавати економічні ресурси, організовувати процес виробництва за власним вибором, реалізовувати товар на ринку) і свободи вибору (можливість використовувати капітал у будь-якій сфері, бути незалежним у споживанні); по-друге, позбавити осіб, які працюють у владних структурах і причетні до розробки законодавчих, нормативних актів, державних замовлень, укладання міждержавних угод, можливості створювати пільгові умови для окремих суб'єктів, отримуючи за це певні вигоди, винагороду, і, таким чином, захистити суспільство від зловживань, корупції; по-третє, позбавити нечесних, недобросовісних та кримінальних осіб можливості займатися господарською діяльністю.

Чинником підприємницької діяльності є також капітал, який створює передумови для формування суб'єкта підприємництва. А оскільки капіталом володіють далеко не всі, то і підприємцями в суспільстві всі бути не можуть.

Об'єкт підприємництва — це певний вид діяльності (виробництво, торгівля, інноваційна справа, посередництво, операції з цінними паперами), який матеріалізується у вироблюваній продукції або благах, у вигляді послуг, інформації. Визначальним критерієм тут є не сфера, а сутність діяльності

Підприємництво існує майже в усіх сферах економіки, за винятком тих, втрата державного контролю над якими загрожує безпеці держави або здоров'ю людей. Йдеться про виготовлення і реалізацію зброї, наркотиків, грошових знаків. Цією діяльністю можуть займатися лише державні підприємства.

Такі види діяльності в Україні, як розвідка та експлуатація корисних копалин, ремонт спортивної, мисливської та інших видів зброї, виготовлення і реалізація медикаментів та хімічних речовин, виробництво пива, вина, лікеро-горілчаних виробів, сигарет, медична, ветеринарна та юридична практика, потребують спеціального дозволу — ліцензії. Державні органи, які її видають, можуть таким чином регулювати і контролювати зазначені види діяльності.

За формами власності та організацією розрізняють такі основні види підприємництва (рис. 46):

індивідуальне — засноване на приватній власності фізичної особи та її праці (фермери, ремісники без постійно застосовуваної найманої праці);

сімейне — ґрунтується на приватній власності громадян — членів однієї сім'ї з можливим використанням найманої робочої сили;

приватне, або партнерське, — в основі якого лежить створення юридичної особи з обмеженою відповідальністю (малі підприємства, товариства, кооперативи), зазвичай використовується наймана праця;

акціонерне — засноване на власності акціонерів — власників цінних паперів (фізичні та юридичні особи);

орендне — власність береться у користування на певний час за відповідну плату, що дає орендарю право бути власником результатів праці, доходів та розпоряджатися майном;

колективне (народне) — в основі якого лежить власність трудового колективу на майно, продукцію і доходи;

інноваційне — ґрунтується на інтелектуальній власності;

спільне — засноване на об'єднанні майна різних власників.

Зазначені та інші види підприємницької діяльності (наприклад, за контрактом— на основі угоди менеджера або адміністрації з власником, різні форми кооперування) можна об'єднати у три групи: одноосібне володіння, товариство, корпорація.