Сучасна економіка (2005)

Наявність товарного виробництва і товарного обігу зумовлює економічну необхідність існування кредиту.

Г Кредит — це форма падання грошових ресурсів для їх різноманітного ] законного використання по основі мобілізації вільних коштів держави, підприємств і населення за умови їх повернення та сплати позички

Мобілізація вільних коштів можлива внаслідок низки причин. Відомо, що строки надходження грошової виручки від реалізації продукції підприємств не збігаються зі строками грошових витрат на виробничі потреби. Так, зі зростанням реалізації продукції відбувається нагромадження коштів, призначених для періодичного поновлення запасів палива, сировини; фонду заробітної плати, яка виплачується, як правило, двічі на місяць; амортизаційного фонду, що використовується для придбання нових засобів праці, а також частини коштів, які виділяються на капітальне будівництво.

Тимчасово вільні кошти утворюються і в бюджетних організаціях, а також у населення, яке може нагромаджувати кошти для здійснення великих покупок (придбання квартир, автомашин, меблів тощо).

Крім нагромаджень тимчасово вільних коштів виникає потреба в додаткових коштах, наприклад, на сезонні витрати — заготівлю сировини, напівфабрикатів або для реконструкції, модернізації, розширення виробництва. Ці додаткові кошти можуть бути надані підприємствам і населенню як кредит.

Кредитування здійснюється за такими принципами:

Повернення позичених коштів у визначений строк.

Цільовий характер позички. Банк надає позичку підприємству для проведення певних господарських заходів (наприклад, для сезонної заготівлі сировини).

Забезпеченість позички матеріальними цінностями. Це дає можливість банку контролювати правильне, цільове використання кредиту, встановлювати зв'язок кредиту з рухом матеріальних ресурсів.

Платність позички. Той, хто бере позичку, має заплатити за неї певний відсоток залежно від розміру позички, строку, на який вона надається, виконання фінансової дисципліни.

Крім зазначених принципів ураховують ще кредитоспроможність позичальника, рівноправність сторін у кредитних відносинах. Основні принципи кредитування наведено на рис. 137.

Види кредиту

Структура кредиту охоплює економічні відносини, які виникають між кредитором і позичальником, об'єкт кредитування (мета, з якою він надається) та форму кредиту (грошова, товарна, споживча продукція, надання в оренду засобів виробництва, послуги).

Види кредиту зображено на рис. 138.

У разі банківського кредиту кредитором виступає банк, а позичальником — підприємець (підприємство); комерційного — виникають відносини між продавцем і покупцем товарів; споживчого — кредитором виступають торговельні підприємства, а позичальником — приватні особи; іпотечного — кредитором є іпотечний банк, а позичальником власник землі, нерухомого майна, котрий під їх заставу одержує грошовий кредит; державного — позичальником є держава, яка випускає облігації державної Позики і бере у населення в борг грошові кошти. Вона також може бути кредитором, якщо надає різні позички. Уразі міжнародного кредиту в ролі кредиторів і позичальників виступають країни, міжнародні організації.

Об'єктом кредитування є те, що покладено в основу економічного розвитку за допомогою кредитування: основні виробничі фонди, оборотні засоби підприємств, купівельна спроможність покупців, зокрема приватних споживачів, земельних власників, власників споруд, державних органів.

Кредит може надаватися у формі грошових ресурсів, товарів, послуг, відстрочки платежів тощо. Він має сприяти розвитку економіки, міжнародного співробітництва, розв'язанню низки економічних проблем, зокрема проблем раціонального використання матеріальних і грошових ресурсів, забезпечення роботою сезонних підприємств, зміцнення виробничих фондів підприємств, підтримки землевласників, поліпшення купівлі-продажу споживчих товарів та ін.

Розрізняють продуктивні кредити, які сприяють зростанню обсягів виробництва, і непродуктивні, що пов'язані з особистим споживанням населення.