Сучасна економіка (2005)

19.1. Перехідна економіка як об'єктивна закономірність

За специфікою розвитку всі країни, які нині перебувають у процесі соціально-економічних та політичних перетворень, можна розподілити на три групи. У першій групі країн — розвинених — відбуваються глобальні зрушення системного характеру: вони переходять від індустріальної до постіндустріальної (інформаційної") цивілізації, у другій (країни, що розвиваються) — перетворення з аграрних на індустріально-аграрні країни, у третій (зокрема, в Україні) — радикальні перетворення економічної системи та системи господарювання.

Зазначені процеси на початку XXI ст. хоча і є не однорідними за змістом, проте однотипними за своїм характером. Вони віддзеркалюють перехідний стан суспільства, для якого характерна докорінна перебудова всієї системи соціально-економічних відносин, а не тільки реформування економічної політики, законодавчої бази чи методів господарювання.

Мають бути змінені всі складові економіки: відносини власності, інтереси, стимули, цілі та засоби, економічного розвитку, відносини розподілу, тип відтворення тощо (рис. 161).



Перехідна економіка — це закономірне явище розвитку економічних систем.

Економічні системи, як і будь-яке інше об'єктивне явище суспільного життя, проходять етапи становлення, досягнення зрілості, старіння і відмирання (замінюються новою системою).

Згідно з цивілізаційним підходом існування періодів перехідної економіки зумовлене становленням нового технологічного способу виробництва, подальшим поглибленням суспільного розподілу праці, що спричинює глибокі зрушення у рівні і структурі виробництва, у характері суспільного розвитку.

Отже, перехідна економіка є специфічним етапом у процесі еволюційного розвитку економіки, коли стара суспільно-економічна система замінюється новою.

Економіка в цей період набуває ознак, притаманних лише перехідному етапу (рис. 162).

Насамперед це стосується одночасного існування протягом певного часу старих і нових відносин та форм господарювання. Відбувається загострення суперечностей між інтересами різних груп населення, суспільство та економіка країни стають нестабільними.

Нестійкість перехідної економіки має закономірний характер, оскільки в її основі лежить конфлікт між новими і старими формами господарювання, що ускладнює реалізацію економічної політики в суспільстві і є основою гострих соціальних суперечностей. Проте, слід зазначити, що в перехідних суспільствах якісні економічні зміни відбуваються дуже швидко порівняно зі стабільними економічними системами.

Важливою рисою перехідної економіки є альтернативний характер розвитку. Наприклад, сьогодні для України та інших постсоціалістичних країн потенційно існує широкий спектр перспектив: від збереження авторитарно-бюрократичної системи до створення постіндустріального суспільства, від корумпованої тіньової економіки до системи, заснованої на приватній власності, або до змішаної економіки. Остання характеризується тим, що в ній взаємодіють різні форми власності і господарювання, що сприяє об'єднанню різних верств населення, політичних сил, спрямуванню зусиль державних органів на побудову громадянського суспільства, яке ґрунтувалося б на ринковій економіці і визначальною рисою якого був би високий рівень соціального захисту кожного громадянина.

Серед багатьох векторів розвитку для будь-якої країни важливо обрати оптимальний варіант. Критерієм цього є врахування як загальних тенденцій розвитку світової цивілізації, так і наявних ресурсів, національних особливостей, історичних традицій цієї країни, її геоекономічного та геополітичного становища.

На розвиток перехідних суспільств значний вплив справляють неекономічні чинники. Йдеться про партії, рухи, які виникають тут набагато швидше, ніж у суспільстві зі стабільною економікою, а також владні структури. Проте слід зазначити, що вплив останніх має певні межі, які визначаються економічними характеристиками.

Історичність також є рисою перехідної економіки. Вона зумовлена особливостями як регіону, так і розвитку самої країни. Так, перехідні процеси відбуваються по-різному в умовах східної та західної цивілізацій. Це означає, що навіть загальні закономірності перехідної економіки мають різні форми вияву в різних умовах.

Так, приклад країн Центральної та Східної Європи, постсоціалістичних країн Азії свідчить, що існує багато варіантів переходу від командної до змішаної економіки, а також методів соціально-економічної реконструкції: еволюційний шлях і шлях революційного зламу, метод шокової терапії та еволюційно-радикальний метод, який поєднує поступовість, поетапність, а також активну роль держави щодо створення нових економічних відносин та форм господарювання.