Сучасна економіка (2005)

19.7. Чинники, які впливають на структурну перебудову в країнах із ринковою економікою

Структура економіки розвинених і постсоціалістичних країн докорінно відрізняється. Це зумовлено об'єктивними і суб'єктивними причинами. Перші полягають у шляхах розвитку, другі — в економічній політиці цих країн.

Формування країн з розвиненою економікою відбувалося за моделлю класичного типу: перехід від аграрного до індустріального, а нині — до постіндустріального суспільства здійснювався поступово, через упровадження в усі галузі економіки адекватної системи знарядь праці, обладнання, матеріально-технічної бази. І починався він із галузей, продукція яких задовольняє потреби людини (текстильна, взуттєва, харчова тощо). Відповідно формувалося й економічне мислення населення.

Розвиваючись еволюційним шляхом, ці країни здійснюють структурні зміни в умовах макроекономічного збалансування, коли сукупний попит переважно відповідає сукупній пропозиції. І, що особливо важливо, в країнах з розвиненою економікою поступово зменшується різниця у доходах різних верств населення.

Якщо порівняти цей показник за останні три десятиліття у США, Японії, Німеччині, то найбільша різниця у доходах була характерна для США. Проте за вказаний період середній їх рівень зріс практично однаково в усіх трьох країнах. Найбагатші 20 % населення США заробляють у 9 разів більше, ніж 20 % найбідніших. В Японії та Німеччині відповідно у 4 і 6 разів. Попри виший середній рівень дохідності в США, матеріальний добробут 20 % найбіднішого населення в Японії приблизно вдвоє вищий за аналогічний показник у США.

Зрозуміло, що така політика формування доходів, орієнтація на середній клас значною мірою пом'якшують соціальні конфлікти, стабілізують суспільство, створюють сприятливий клімат для структурних перетворень в економіці. Усе це дає змогу державі регулювати потоки товарних і фінансово-грошових ресурсів, спрямовувати їх у ті сфери діяльності, які виконують роль локомотивів розвитку економіки або сприяють відмиранню архаїчних видів діяльності, розв'язувати важливі соціальні проблеми. Отже, держава активно впливає на економіку, її структуру тоді, коли порушуються ринкові механізми: конкуренція, вільне ціноутворення, перелив капіталу тощо.

Починаючи з 70-х років XX ст. у розвинених країнах, як правило, структурна перебудова супроводжується зменшенням кількості працюючих у матеріальному виробництві та її зростанням у сфері послуг внаслідок підвищення ефективності промислового виробництва. Тобто, такі зміни є наслідком попереднього зростання продуктивності праці. У свою чергу, структурні зрушення і міжгалузевий перелив робочої сили сприяють підвищенню ефективності виробництва, особливо у промисловості.

У розвинених країнах швидкими темпами зростають витрати на НДДКР, оскільки в сучасних умовах провідну роль у підвищенні суспільної продуктивності праці відіграє впровадження у виробництво науково-технічних розробок.

Згідно з даними ООН, ці країни в середньому витрачають на НДДКР до 2,5 % власного ВВП, а країни, що розвиваються, — відповідно 0,62 % (зокрема, африканські країни — 0,45, латиноамериканські — 0,5 %). Країни Східної Європи в середньому асигнують у цю сферу 1,1 % ВВП.

Досвід структурних перетворень останніх 30 років показав, що інтенсивність та масштаби міжгалузевого переливу робочої сили у промисловості Японії значною мірою залежали від індустріальної політики уряду, в якій поєднувалися механізм ринкової конкуренції з інструментами державного регулювання. Із європейських країн взаємодію індикативного планування та структурної політики з урахуванням ринкових механізмів активно використовувала у 70-ті роки XX ст. Франція. Схожий комбінований спосіб кілька десятиліть успішно застосовує Південна Корея.

Отже, структурна перебудова у розвинених країнах здійснюється еволюційно, на основі активного і постійного впровадження адекватних НТР досягнень техніки, технології, методів господарювання та організації управління. Важливими умовами структурних перетворень економіки с макроекономічне збалансування і досягнення прийнятного співвідношення у доходах найбагатших та найбідніших верств населення. Структурні перетворення дають найбільший ефект, коли поєднуються ринкові та регулюючі механізми.