Економічна теорія (2003)

Зазвичай під методом розуміють систему способів і прийомів пізнання об'єкта, а під теорією — систему понять, які відбивають закономірності функціонування і розвитку об'єкта. Методу притаманні аналіз, синтез, дедукція тощо, а теорії — категорії і закони (в економіці, наприклад, товар, вартість, гроші, ціна та ін.). Проте такий підхід фіксує лише зовнішню відмінність методу від теорії, і втрачає з поля зору їхню внутрішню єдність. Адже кожне економічне поняття є не тільки теоретичним відображенням дійсності, але й засобом, інструментом її пізнання.

Уявимо, що в економіці відбувається падіння, ростуть ціни, безробіття, знижується життєвий рівень населення тощо. Зрозуміти причини такого стану можна, тільки спираючись на знання закономірностей функціонування і розвитку економіки (наприклад, взаємозв'язків рівня цін і кількості грошей в обігу, інфляції і безробіття, податкової системи і ділової активності, грошових і реальних доходів та ін.). Зрозуміло, що інструментом пізнання економічної дійсності тут є самі економічні категорії. Ціна, наприклад, становить грошове вираження вартості. Тому категорії вартості і грошей слугують засобом розуміння ціни, тобто виступають як елементи методу. Проте це означає, що роль методу виконують не тільки логічні операції (аналіз, індукція та ін.), але й самі економічні категорії, що утворюють теорію. Теорія, використана як засіб пізнання нової реальності, перетворюється на метод, а метод є засобом здобуття нових знань і втілюється в більш широкій системі категорій. Теорія перетворюється на метод, а метод — на теорію. Вони взаємоперетворюються і взаємопроникають одне в одного, зберігаючи свої особливості, свої відмінності. Це й дістає відтворення в положенні про єдність теорії і методу.