Економічна теорія (2003)
5.4. Логіко-історична схема розвитку форм обміну
I. Обмін діяльністю.
II. Продуктообмін.
1. Натуральний обмін (нееквівалентний):
1) замкнута, або внутрішня, форма;
2) розірвана, або зовнішня, форма;
3) відокремлена форма.
2. Товарообмін (еквівалентний за вартістю):
проста, одинична, або випадкова, форма вартості;
повна, або розгорнута, форма вартості;
A. Грошово-товарна форма:
а) грошово-металева;
б) грошово-зливкова;
с) грошово-монетна;
B. Знакова форма:
а) монетно-знакова;
б) паперово-кредитна;
с) розрахунково-знакова.
С. Ідеальна форма вартості.
3. Працеобмін (еквівалентний за працею):
обмін праці на товар;
обмін праці на продукт;
обмін праці на працю. III. Обмін здібностей.
Кожна з цих форм стверджується лише тоді, коли вичерпує свій зміст попередня. Так, перехід до працеобміну передбачає вичерпування вартісно-еквівалентних зв'язків і соціалізацію виробництва. Спроба ж соціалістичних перетворень у СРСР не спиралася на розвинені матеріальні передумови. Форма працеобміну була накладена на різні рівні усуспільнення виробництва, що об'єктивно відповідали досить широкому історичному діапазонну форм обміну, — від натуральних зв'язків і до паперово-кредитної і розрахунково-знакової форм вартості. Але навіть останні не були цілком адекватними працеобміну. Накладення вищої форми обміну на неадекватний їй зміст, по-перше, призвело до порушення вартісного механізму досягнення пропорційності (через відхилення від неї) і зробило можливим тривалий диспропорційний розвиток, який, однак, не міг бути нескінченним і загрожував глибокими кризовими явищами. По-друге, це позбавило безпосередніх виробників активних економічних стимулів до розвитку продуктивних сил і врешті-решт спричинило тривалий застій. По-третє, це призвело до формального нівелювання економічного становища різних груп населення без урахування їхнього місця і ролі в реальному процесі поділу праці й усуспільнення виробництва. Але оскільки таке нівелювання здійснювалося не на економічній, а на формальній, адміністративній основі, то воно створило умови для того, щоб суб'єкти адміністративної системи зайняли привілейоване економічне становище.
У сучасних умовах в Україні необхідно знайти для кожного з рівнів розвитку виробництва відповідну форму обміну, починаючи з форм, що обслуговують звичайні вартісно-еквівалентні зв'язки, і закінчуючи розвитком форм — реального працеобміну. До того ж кризові явища в економіці України відновили форми обміну, які, здавалося б, уже назавжди відійшли в минуле: тракторний завод, наприклад, обмінює свою продукцію безпосередньо на сільськогосподарські продукти для своїх працівників, на метал тощо. Тому в сучасних умовах створилась унікальна ситуація, коли існує весь спектр історичних форм обміну, — від найдавніших (працівники промислових підприємств вирощують у підсобному господарстві сільськогосподарську продукцію, яку потім розподіляють між собою, що відповідає трохи модернізованій замкнутій формі натурального обміну) до найсучасніших (Україна прийняла спеціальне рішення про розвиток електронної системи розрахунків).