Економічна теорія (2003)

6.3. Фундаментальне протиріччя економічного життя: необмежені потреби — обмежені ресурси

Відомий представник економічного лібералізму британської школи Лайонел Чарльз Роббінс не вважав процес економічним, якщо він не передбачає проблему вибору, можливість альтернативи в умовах обмеженості ресурсів. Людина завжди вирішує проблему вибору, жертвуючи одними потребами заради інших.

Потреби людини виступають внутрішніми спонукальними мотивами її діяльності.

Задоволення різноманітних потреб — матеріальних, соціальних і духовних — є кінцевою і вищою метою суспільного виробництва. Незадоволені потреби поряд із інтересами — рушійна сила економічного розвитку. Саме потреби визначають дії, вчинки, життєві настанови людей. Потреби — це усвідомлені потреби чи запити людей, об'єктивно необхідні умови їхнього матеріального, соціального і духовного життя, які мають бути задоволені. Вони мають різні прояви і класифікуються економічною наукою за певними ознаками. Нерідко в основі класифікацій лежать суб'єктивні чинники. Наприклад, важко беззастережно погодитися з думкою Нассау Вільяма Сеніора про те, що наймогутніша з людських пристрастей — жага привернути увагу до себе, що «приходить до нас уже в колисці і не залишає до могили». Альфред Маршалл називає це твердження напівправдою, бо «бажання догодити власну утробу» не може не бути пріоритетним перед соціальною потребою.

З погляду відтворення життєвих сил і здібностей людини розрізняють фізіологічні (матеріальні), соціальні й інтелектуальні потреби. Існує ієрархія потреб, що розташовуються в порядку їхньої значущості для людей — від найбільш до найменш інтенсивних. Таку класифікацію пропонує американський психолог Абрахам Маслоу. Рушійним мотивом є незадоволена потреба. Як тільки задовольняється та чи інша потреба, виникає нова вища за неї і т.д. Хоча потреби, що лежать у основі піраміди, називають потребами нижчого порядку, від їхнього задоволення залежить подальше поводження і мотиви суб'єкта, тобто уся сукупність потреб не тільки субординована, а й взаємозалежна. За певних обставин, на перше місце висуваються то ті, то інші потреби.



У сучасних умовах, коли зневажається суспільний правопорядок, нагальною потребою є потреба безпеки людей. Однак саме різнобічні потреби і розмаїття інтересів характеризують творчу особистість. Потреби індивіда рухливі, вони переміщаються залежно від вікових особливостей людини, у той чи інший бік, тобто не тільки зростають, а й знижуються («я теперь скромнее стал в желаньях», — писав поет).

Для людства загалом шкала потреб змінюється лише в одному напрямку — у бік розширення. Це дає підстави вважати безупинне зростання потреб людей об'єктивним економічним законом підвищення потреб. Повне задоволення потреб людини — недосяжна мрія, бо вони завжди випереджають можливості суспільства, відзначаються більшою рухливістю і відсуваються, подібно до обрію, у міру наближення до них. Але головна причина протиріччя між потребами і можливостями їхнього задоволення — обмеженість ресурсів. Необмежені потреби — обмежені ресурси: саме у цьому полягає фундаментальне протиріччя економічного життя. Проблема вибору Об'єктивно, перед людиною завжди стоїть проблема вибору, доба — 24 години, життя складається з 20-30 тисяч діб. Як розподілити свій час? Скільки відвести на роботу, скільки на дозвілля? Чим пожертвувати? Яким видам діяльності віддати перевагу, а отже, й час? Вибір — це завжди жертва. Від індивіда перейдемо до ринкових суб'єктів — домогосподарств, фірм, уряду. Вони приймають відповідальні економічні рішення, і проблема вибору для них має першорядне, визначальне значення.

Що виробляти в умовах обмежених ресурсів і часу? Для кого виробляти машини чи продукти харчування, одяг і взуття? Будувати заводи чи житло? І те і інше, — скаже читач. Так. Але оскільки ресурси обмежені, у яких обсягах виробляти одне, у яких — інше? У які відрізки часу? Жертвувати заради майбутнього благополуччя сучасним рівнем споживання — непопулярна, але необхідна міра. У яких межах? Як виробляти? Ресурси, чинники виробництва у ході економічної еволюції безупинно вдосконалюються, змінюються, розвиваються. На зміну економічній епосі з ручною працею прийшов індустріальний етап, машина замінила ручну працю. У розвинених країнах настала технотронна ера, тобто постіндустріальна епоха, з'явилися новітні засоби і штучні предмети праці із заздалегідь заданими властивостями, нові технологічні процеси. Тільки високий професійний рівень людини, озброєної сучасними знаннями, може забезпечити ефективне використування новітньої техніки і технології. Якою має бути комбінація чинників, за якої досягається найвища ефективність — знову постає проблема вибору. Одне з центральних питань — якою ціною виробляти? Йдеться про витрати не тільки і не стільки фірми, скільки суспільства. Маються на увазі екологічні проблеми, збереження середовища проживання людини. Яким видам енергії віддати перевагу? Для України вибір джерел для виробництва електроенергії доволі обмежений. Атомна енергетика чи теплові станції? Вугілля чи газ? Що використовувати як паливо? У будь-якому разі існує реальна загроза середовищу проживання людини, а отже, і їй самій.

Нарешті, для кого робити? У суспільстві завжди існує нерівний доступ до його ресурсів, отже, і до матеріальних та духовних благ. Протиріччя між інтересами соціальних груп і класів, на жаль, — реальна річ. Як розподіляти в таких умовах національний дохід? Зрівняльність — принцип «казарменого соціалізму» прирікає суспільство на деградацію. Майнова нерівність, доведена до межі, — загроза соціальної нестабільності, що закінчується «бунтом безглуздим і нещадним».

Крива виробничих можливостей

Усі наведені питання пов'язані із проблемою обмеженості ресурсів і альтернативних можливостей вибору, що описується кривою виробничих можливостей. Крива відображає різні комбінації обсягів виробництва двох видів товарів при наявних у суспільстві обсягах ресурсів і даному рівні техніко-технологічного розвитку. Графік виробничих можливостей наведено на рис. 6.2.



Чисто абстрактна постановка питання, тому що країна буде шукати найкращі для неї варіанти якихось комбінацій таких видів товару. На наведеному графіку варіанти позначено буквеними значеннями (табл.1).



В умовах мілітаризованої економіки кращі варіанти — точки В і С, альтернативний варіант — точки D и F. Крапка F найкраща для добробуту людей. Якщо ж виникає необхідність збільшити обсяг озброєння з двох одиниць до чотирьох, то суспільство, населення змушені сплатити за зміни дві одиниці споживчих товарів. Це завдасть шкоди добробуту людей. Л може кращою буде точка G? Безумовно, якщо забути про дефіцит ресурсів. Ця точка лежить за межами виробничих можливостей і недосяжна в даних умовах. Точка q означає, що наявні ресурси використовуються неефективно.

Застарілі технології зумовлюють значні витрати матеріалів, енергії, праці на одиницю продукції. Тому ефективною може вважатися лише та економіка, яка знаходиться на кривій виробничих можливостей. На наведеному графіку (рис. 6.2) виробничі можливості показані прямою лінією AF. Однак реальною, тобто такою, що відображає проблему вибору, буде інша форма лінії, зображена на графіку (рис. 6.3).



Умовна країна, що має необхідні ресурси, може виробляти або 5 тис. мінометів, або 8 тис. холодильників. Якщо виключити міжнародний розподіл праці (тобто можливість спеціалізуватися на якомусь одному виді продукції), то економіка буде шукати альтернативні варіанти — найоптимальнішу комбінацію. Однак у будь-якому випадку це буде вибір. Збільшити виробництво озброєнь можна лише шляхом скорочення випуску холодильників. Яка ж ціна жертви? Якщо раніше міномети не вироблялися, то випуск першої їх тисячі змусить відмовитися від випуску 200 холодильників. Друга тисяча мінометів потребує відмови від виробництва вже 0,8 тисячі холодильників, а третя ще одної тисячі. Четверта тисяча мінометів обійдеться країні вже у дві тисячі альтернативного товару, а п'ята — у чотири тисячі. Випуск усіх п'яти тисяч мінометів буде коштувати суспільству 8 тис. холодильників. Чим пояснюється така форма кривої виробничих можливостей? Якщо раніше міномети не випускалися, то ресурси — машини, устаткування, робоча сила, у тому числі інженерні кадри, спеціалізувалися на випуску цивільної продукції. Перехід економіки на військові рейки потребує її глибокої модернізації. Ресурси, що використовувалися для випуску холодильників, тільки в результаті перебудови техніко-технологічних процесів, перепідготовки кадрів можна буде використати для виробництва мінометів. Для цього потрібні значні витрати, пов'язані з відмовою від випуску дедалі більшого числа холодильників. Але чому перша тисяча мінометів обходиться дешевше за наступні? Це можна пояснити тим, що військово-промисловий комплекс для випуску першої тисячі мінометів одержав ресурси, достатні для невеликого обсягу виробництва військової продукції. Наступна мілітаризація економіки потребуватиме дедалі більших матеріальних жертв від суспільства, скорочення виробництва споживчих благ, зниження життєвого рівня.

Відкриття великих родовищ нафти й газу змістить криву праворуч, виснаження їх — ліворуч (за інших рівних умов). Однак при незмінному обсязі природних ресурсів і навіть їхньому зменшенні крива може переміститися вправо, якщо ефективність використання ресурсів буде значно зростати. А це залежить від рівня техніко-технологічного розвитку країни. При тому ж і навіть меншому обсязі ресурсів передові країни мають економічний потенціал, який значно перевершує досягнутий у слаборозвинених країнах.

Крива виробничих можливостей ілюструє ще одну важливу і суперечливу для суспільства проблему — як поділити наявні ресурси з погляду сучасного рівня споживання і перспектив розвитку економіки країни. Йдеться про те, як при даному обсязі ресурсів створити передумови для подальшого економічного росту, підвищення рівня виробництва і споживання. Це досягається вкладеннями ресурсів у передові галузі виробництва, розвиток науки, освіти, підвищення кваліфікаційного рівня робочої сили. Такі вкладення називаються інвестиціями. Як і в усьому, тут потрібна міра. Різке скорочення поточного споживання на користь інвестицій настільки ж небажане, як і надмірне скорочення інвестицій на користь поточного споживання. Рис. 6.4 ілюструє ситуації, пов'язані з різним обсягом інвестиційних ресурсів, витрачених у суспільстві.



На рис. 6.4,а стан економіки відображає крива АВ, витрачається на інвестиції три одиниці ресурсів. У найближчій перспективі крива переміститься вправо (AjB,), що означає істотне збільшення економічних можливостей країни. На рис. 6.4,6 — ситуація інша. Надання переваги сучасному рівню споживання над перспективним (інвестиції — одна одиниця) перемістить криву АВ тільки в положення А,В,. Якби суспільство потурбувалось про майбутнє, виробничі можливості збільшилися б. Заштрихована частина на рисунку 6.4,6 — це ті втрати, які пов'язані з тим, що суспільство віддає перевагу поточному рівню споживання над перспективним.

Підіб'ємо підсумки. Крива виробничих можливостей ілюструє найважливіше протиріччя економічного життя суспільства: необмежені потреби — обмежені ресурси, показує, що проблема вибору — це альтернативні витрати, тобто жертви, яких зазнає суспільство, віддаючи перевагу чомусь одному та відмовляючись від іншого.

Мілітарізація економіки обмежує виробництво споживчих товарів, погіршує умови життя людей.

При незмінному обсязі природних ресурсів крива виробничих можливостей переміститься вправо, якщо ефективність використання ресурсів буде зростати.

Стан економіки, перспективи її розвитку залежать від того, як поділяються ресурси між інвестиціями і сучасним споживанням. Різке скорочення поточного споживання на користь інвестицій настільки ж небажане, як і надмірне скорочення інвестицій на користь поточного споживання.