Економічна теорія (2003)

У системі недосконалої конкуренції виникає ще один, достатньо розповсюджений різновид, що поєднує риси вільної конкуренції з невеликою дозою монопольної влади. Така ринкова структура називається монополістичною конкуренцією. її основні характеристики: відносно велика кількість учасників, що виключає повний контроль над ринком чи змову; порівняно легкий вхід на ринок і вихід з нього; випуск продукту, який обов'язково чимось відрізняється від інших, виготовляється лише певним виробником і захищений патентом, торговою маркою, фірмовим знаком тощо.

Ситуація на такому ринку буде визначатися двома різноспрямованими тенденціями. З одного боку, ступенем диференціації продукту: чим він вищий, чим індивідуалізованіші пропоновані товари та послуги, тим менш еластичний попит, більша можливість підняти ціну вище за середні витрати й одержувати чистий економічний прибуток. З іншого боку, наявністю досить широкого кола конкурентів, зростання кількості яких збільшує еластичність попиту, знижує ціни і зводить прибуток до нормального рівня.

Прагнучи максимізувати прибуток, фірма може підняти ціну без особливого ризику втратити усіх своїх покупців, оскільки вони віддають перевагу з якихось причин продукції саме цієї фірми перед усіма іншими й готові платити за неї навіть завищену ціну. Тут вона поводиться як монополіст і її ринкова позиція в короткий період характеризується тими ж рисами, що й чиста монополія: рівень випуску визначається рівністю граничного доходу і граничних витрат при ціні, яка перевищує цю точку рівноваги (рис 20.8).

Рівень випуску, який відповідає точці перетину кривої граничного доходу (MR) і кривої граничних витрат (МС), досягається при ціні Рґ Проте попит підтримується на вищому рівні, оскільки певна група покупців згодна платити більше за продукцію фірми, якій вони віддають перевагу, й ціна встановлюється на рівні Р2. Фірма отримує чистий прибуток.

Але на відміну від чистої монополії цей ринок відносно вільний для появи на ньому нових фірм, яких залучає сюди вищий прибуток. Зрозуміло, вони не можуть випускати продукцію, абсолютно ідентичну до тієї, що випускають вже існуючі тут фірми, але виробляти досить близькі замінники можуть. Унаслідок цього підсилиться конкуренція, впаде попит й зростуть питомі витрати. Крива попиту та крива питомих витрат (АС) рухатимуться назустріч одна одній доти, доки не буде досягнута довгострокова рівновага в точці їхнього перетину, що означає зникнення надприбутку, який залучає нові фірми (рис. 20.8,6).

Нецінова конкуренція.

Нецінова конкуренція відіграє важливу роль у досягненні рівноваги у цій ринковій структурі. Проте на відміну від ринку чистої конкуренції вплив на попит тут здійснюється не через ціни, а методами нецінової конкуренції. Характерною рисою цього типу ринку є те, що споживчий попит перестає бути для фірми-виробника чимось даним ззовні, а стає об'єктом активного формування. Споживачеві потрібно запропонувати продукт, який чимось відрізняється, кращий за той, що вже існував на ринку, і переконати його в перевагах нової моделі, її більшій відповідності запитам та потребам. Звідси — постійне прагнення урізноманітнювати пропоновані товари розраховуючи на конкретні види потреб, поліпшувати їхні споживчі якості.

Важливу роль відіграють також реклама та різні способи просування товарів. Якщо диференціація товарів і послуг пристосовує продукт до особливостей споживчого попиту, то реклама дає можливість пристосовувати споживчий попит до продукту. Вона дає інформацію про нові товари, про поліпшення в традиційних, сприяє створенню нових потреб. Зрозуміло, це вимагає витрат, що збільшують загальні витрати. Проте, якщо за допомогою реклами вдається розширити попит на продукт, а отже, і обсяг його випуску, та питомі витрати можуть скоротитися, а тому врешті-решт споживач отримає продукт за нижчою ціною, ніж за відсутності реклами. Щоправда, якщо витрати на просування товару зустрічають настільки ж енергійні зусилля з боку конкурентів, частка кожної фірми в пропозиції практично не зміниться і тому зростатимуть не тільки загальні, а й питомі витрати, а виходить — і ціни. За умов монополістичної конкуренції цільова функція фірми — максимізація прибутку досягається шляхом комбінування трьох чинників: ціни, обсягу випуску і зусилля щодо просування товару.

Познайомившись докладніше з усіма чотирма ринковими структурами, можемо трохи розширити й уточнити їхні порівняльні характеристики, зіставляючи особливості їхньої ринкової поведінки (вплив на ціни, можливості максимізації прибутку чи мінімізації витрат) (табл. 20.5).

У реальній економічній системі всі проаналізовані ринкові структури можуть існувати одночасно, взаємодіючи одна з одною. Певна частка ринку припадає на монопольні й олігопольні утворення. В окремі періоди їхня питома вага може зростати і вони можуть стати навіть домінуючими в економіці. Таким, вочевидь, був період від останньої третини XIX ст. до 30-х pp. XX ст. Проте ослаблення конкурентної основи негативно позначалося на результатах економічної діяльності, насамперед на ефективності. Структури, пов'язані з кращим контролем з боку конкурентів, що виникають, стають поширенішими. Найперспективнішого вигляду набуває монополістична конкуренція, що поєднує риси вільної конкуренції і чистої монополії. Таке сполучення дає змогу скористатися перевагами обох чистих структур, водночас взаємно погашаючи їхні негативні наслідки. Цей різновид можна вважати найрозвинутішою формою ринкової конкуренції, яка синтезує риси та властивості інших. Але й вона не може розглядатися як єдино бажана, витісняюча всі інші. Сучасний ринок — це сполучення в різних пропорціях найрізноманітніших типів конкуренції.

Ринковий механізм — це взаємодія різноманітних ринкових елементів: ціни, конкуренції, попиту, пропозиції, кон'юнктури, що надають певної спрямованості економічній поведінці суспільства і узгоджують приватні та7 громадські інтереси. Ринковий механізм діє на основі певних економічних законів (вартості, конкуренції, попиту, пропозиції, кон'юнктури). Провідна роль належить механізму цін, через дії якого під натиском механізму конкуренції відбувається зрушення попиту, пропозиції і періодично досягається урівноважена кон'юнктура. Діяти ринковий механізм може за наявності тих же умов, що й функціонування ринку (економічна демократія, рівноправність, різні форми власності і господарювання, обґрунтоване втручання держави в економіку, відносно регульоване ціноутворення, наявність конкурентного середовища). Ринковий механізм виконує ряд функцій: повертає економіку до людини, стимулює ефективне (до певних меж) використання обмежених ресурсів на основі прискорення науково-технічного прогресу, сприяє збалансованості попиту та пропозиції. Проте низка економічних проблем залишається поза компетенцією ринкового механізму (забезпечення економіки фінансовими коштами, а суспільства — колективними благами, усунення надмірної інфляції і монополізації, розв'язання кардинальних екологічних, науково-технічних та структурних проблем, соціальний захист населення тощо.). Ось чому разом з ринковим механізмом важливу роль у регулюванні сучасного господарства, орієнтованого на економічну і соціальну ефективність, відіграє держава.