Економічна теорія (2003)

Хоча мета підприємств суспільного сектора не прибуток, а суспільний добробут, вони також стикаються з проблемою раціонального вибору. Пояснюється це тим, що суспільні товари виробляються теж з обмежених ресурсів, що можуть бути використані й у приватному секторі. Тому необхідно визначити, скільки і які суспільні товари та послуги виробляти, щоб здобути максимум соціального благополуччя. Розв'язання проблеми, як і в інших секторах економіки, передбачає зіставлення отриманого виграшу з витратами. Особливість лише в тому, що зіставляються соціальний виграш із соціальними витратами.

Соціальний виграш від виробництва суспільних товарів та послуг є сума приватного виграшу, якщо він є, і зовнішньої вигоди від виробництва. Наприклад, соціальний виграш від підвищення рівня освіти включає приватну вигоду тих, хто навчається, плюс зовнішню вигоду, що одержує суспільство від поліпшення соціального клімату.

Соціальні витрати виробництва суспільних товарів та послуг включають витрати приватних осіб плюс зовнішні витрати, пов'язані з відверненням ресурсів від інших можливостей. У випадку з освітою це суми, що витрачають ті, хто навчаються (навіть якщо навчання безкоштовне, то мають місце витрати на підручники, екіпірування, втрачену зарплату), і альтернативна вартість ресурсів, які суспільство витрачає на освіту.

Оптимізація суспільного добробуту.

Прагнучи до оптимізації рішення про виробництво суспільних товарів, необхідно керуватися правилом: з метою забезпечення максимуму суспільного добробуту слід виробляти ті суспільні товари, соціальний виграш від яких перевищує їхні соціальні витрати, і доти, доки гранична соціальна вигода не зрівняється з граничними соціальними витратами.

Якщо вигода від виробництва суспільних товарів (В) перевищує витрати, пов'язані виробництвом (С), то їхнє відношення перебільшуватиме одиницю.

У зв'язку з цим правило прийняття рішення про виробництво можна сформулювати так: будь-який суспільний проект буде прийнятний доти, доки відношення вигода — витрати перебільшуватиме одиницю.

Наслідком із цього правила є можливість оптимального вибору виробництва декількох суспільних товарів. Із двох суспільних товарів Л та В виробництво кожного триватиме до точки, де гранична соціальна вигода зрівняється з граничними соціальними витратами

MSBA - MSCA і MSBR = MSCR.

АЛОВ

Поділивши обидві частини першого рівняння на MSCA, а другого на MSCB, отримаємо

MSBA _ MSBB _

MSCA MSCB

чи

MSBA _ MSBB MSCA " MSCB "

Це означає, що максимуму соціального добробуту можна досягнути, якщо додаткова вигода, здобута на кожний додатковий долар витрат, буде однакова в обох товарів.

Таким чином, виробляючи товар А, суспільство на кожен долар витрат одержує 1 дол. 20 центів вигоди, а вирбляючи товар В,— лише 90 центів. У такій ситуації соціальний добробут буде збільшуватися в тому випадку, якщо обмежені ресурси будуть перерозподілені на користь виробництва більшої кількості товару А і скорочення виробництва товару В. Отже, якщо буде випускатися на дві одиниці більше товару А та на одну одиницю менше товару В, суспільство одержить:

Загальна соціальна вигода виросла на 300 дол. США. Проте від переміщення дефіцитних ресурсів із виробництва товару В до виробництва товару А гранична соціальна вигода від останнього скорочуватиметься, а від товару В — збільшуватиметься. Оскільки соціальні витрати залишаються незмінними, відношення вигода — витрати буде прагнути до рівноваги, тобто до одиниці.