Економічна теорія (2003)

24.2. Цінові індекси

При вимірюванні величини ВВП істотне значення має не тільки реальний ВВП, повнота обліку самих товарів, що виробляються, і послуг, що надаються, але й ціни, які використовуються при обліку. Оскільки вимірювання здійснюється не тільки для цілей обліку, але і для зіставлень і прогнозів, то проблема порівняння вимірювань за різні періоди висувається на перший план. Ціни ж на товари і послуги не є незмінними. Тому в практиці вимірювання ВВП застосовуються два показники — номінальний ВВП і реальний ВВП.

Номінальний ВВП визначається підсумовуванням добутків обсягів виробництва окремих товарів і послуг на рівень їх фактичних цін у даному році. Тому у величинах номінального ВВП за відповідні роки відображені зміни не тільки обсягів виробництва (тобто відповідних товарів і послуг), але і цін на відповідні товари. Для зіставлень же ВВП між собою за різні роки потрібне порівняння саме величин фізичного обсягу ВВП, тобто визначення реального ВВП. Щоб забезпечити таку порівнянність, необхідно зафіксувати ціни якого-небудь року, взятого за базисний, і виміряти в цих цінах вартісний обсяг виробництва в році, який нас інтересує. Порівняння отриманих результатів за два вибраних роки відобразить тільки зміни фізичного обсягу ВВП, без урахування зміни рівня цін. Для ілюстрації наведемо приклад (див. табл. 24.1).



Якщо виміряти ВВП 2000 року в поточних цінах 2000 року, то його величина складе:

7-12 + 50-16 = 884 грн., збільшившись за 10 років на 44,9%;

(7.12 + 50-16): (5-10+ 40-14) = 884: 610=1,449.

Це і буде зростання номінального ВВП. А якщо виміряти в порівнянних цінах 1990 року, то приріст складе:

(5-12 + 40-16) : (5-Ю + 40-14) - 700 : 610 = 1,1475, тобто 14,8%, що відображає збільшення фізичного об'єму ВВП продукту або, що те ж саме, зростання реального ВВП в цінах базисного, 1990 року. Якщо ж як порівнянні взяти ціни 2000 року, то вийде практично майже той же результат

(7-Ю + 50-14) : (7-12 + 50-16) = 884 : 770 = 1,1481, тобто за 10 років реальний ВВП (в цінах 2000 року) виріс на 14,8%.

Однак подібний майже повний збіг результатів вимірювань — швидше виняток, ніж правило. Справа в тому, що з часом змінюються не тільки ціни товарів і послуг, що входять до складу ВВП, але і сам цей склад, тобто відбуваються структурні зсуви в ВВП. Саме тому використання в якості базових цін різних років приводить до неоднакових результатів при вимірюванні.

Однак ще недосконаліша офіційна статистика вимірювання валового внутрішнього продукту. Як приклад наведемо дані про динаміку основних макроекономічних показників в Україні (див. табл. 24.2).



Якщо спробувати на основі цих даних розрахувати динаміку реального ВВП, то ми побачимо, що, наприклад, в 1994 році темп зростання номінального ВВП по відношенню до 1993 року становив 8,04 разів, а рівень інфляції зріс у 5 разів. Отже, реальний ВВП повинен збільшитися в 1,6 разів, а це неможливо, бо в 1994 році реально продовжувалося падіння виробництва і ВВП.

У практиці вимірювання ВНП у розвинених країнах застосовуються декілька цінових індексів. До їх числа належать: дефлятор ВНП; індекс споживчих цін; індекс Цін виробників.

Дефлятор ВНП являє собою відношення номінального ВВП даного року, вираженого в поточних цінах, до реального ВВП цього ж року, вираженого в порівнянних цінах базового року. Для підрахунку показника обирається певний перелік товарів і послуг (так званий кошик), причому набір досить широкий і відповідає вимозі репрезентативності, тобто охоплює основні товарні групи.

Індекс споживчих цін розраховується для стандартного набору споживчих товарів шляхом порівняння його вартості за різні роки. Відмінності цього індексу від дефлятора полягають, по-перше, в тому, що при розрахунку дефлятора використовується більш широкий кошик; по-друге, у дефлятора склад кошика за різні роки не співпадає, в той час як в індексі споживчих цін він є незмінним по роках; по-третє, в складі дефлятора фігурують тільки ціни вітчизняних товарів, в той час як при розрахунку індексу споживчих цін використовуються і ціни імпортних товарів.

Індекс цін виробників включає ціни на сировину, напівфабрикати, що використовуються переважно на ранніх стадіях виробництва. Тому він раніше за інші індекси вловлює посилення інфляції і сигналізує про наступне зростання споживчих цін.

З допомогою дефлятора вартість набору товарів і послуг, вироблених в даному році, виміряна в поточних цінах цього року, порівнюється з його ж вартістю, виміряною в цінах базового року. Потрібно пам'ятати, що дефлятори ВВП за різні роки відображають різні набори товарів і послуг, і в базисному році, з якого беруться ціни при підрахунку дефлятора для даного року, склад ВВП був абсолютно іншим. Тому дефлятори різних років непорівнянні між собою.

На відміну від дефлятора індекс споживчих цін (ІСЦ) показує динаміку вартості одного і того ж набору товарів і послуг, і тому він точно відображає зміну вартості одного набору з перебігом часу. У практиці вимірювань індекс типу дефлятора отримав назву «індекс Пааиіе», а індекс типу споживчих цін — «індекс Ласпейреса». Кожен з них має свої достоїнства і недоліки. Так, використання індексу Ласпейреса дає завищені результати вимірювання зростання вартості життя, оскільки не враховує зміну структури споживання товарів і послуг у зв'язку з інфляцією. У реальному житті подорожчання товарів першої необхідності веде до переключення попиту на більш дешеві товари. В результаті структура набору споживаних благ і послуг змінюється таким чином, що загальна сума витрат на них може не змінитися або в крайньому випадку виросте менш значно, ніж це покаже індекс Ласпейреса, для вимірювання якого буде використаний незмінний набір товарів і послуг.