Економічна теорія (2003)

При проведенні економічної політики необхідно в обов'язковому порядку враховувати дію зовнішньоекономічних факторів, що може зажадати коригування здійснюваних урядом заходів.

Припустимо, у чеканні спаду уряд збільшив податки і витрати з метою стимулювання попиту і продукту без збільшення інфляції. При варіанті закритої економіки такі заходи були б цілком виправданими. Однак з урахуванням наявності зовнішньоекономічних зв'язків, припустимо, що в економіці провідних торговельних партнерів даної країни почався економічний підйом. Зростання зайнятості і доходів у цих країнах ведуть до збільшення їхнього імпорту з даної країни. У результаті її чистий експорт зростає, стимулюючи загальне збільшення попиту і провокуючи тим самим інфляцію. Якби уряд заздалегідь передбачив, що відбудеться різке збільшення чистого експорту, то-він не проводив би стимулюючі заходи в таких обсягах.

Якщо розглядати ефект фіскальної політики безвідносно до зовнішньоекономічних факторів, то ми приходимо до наявності так званого ефекту витіснення. Він має місце тоді, коли внаслідок зростання державних закупівель відбувається переключення інвестицій на користь держави і тим самим скорочення приватних інвестицій, оскільки держава стимулює позики у свою користь за допомогою більш високих відсоткових ставок, тим самим підвищуючи позичковий відсоток і скорочуючи приватні інвестиції.

Які ж міжнародні наслідки росту відсоткових ставок? Ставка відсотка, що підвищилася, залучає іноземний капітал (за умови, що за кордоном ставки відсотка залишаються незмінними). Це автоматично збільшує попит на валюту тієї країни, де відсоток підвищився. Якщо така країна США, то курс долара збільшується, оскільки для іноземних інвесторів стає необхідним придбання більшої кількості доларів для вкладення в цінні папери уряду США під більш високий відсоток. Одночасно це приводить до подорожчання американського експорту і, отже, до його скорочення. Американський імпорт, навпаки, подешевшає, і, отже, зросте. У результаті чистий експорт скоротиться і стимулююча фіскальна політика буде частково нейтралізована. Зрозуміло, що зменшення ставки відсотка внаслідок обмежувальної фіскальної політики своїм наслідком має зростання чистого експорту через знецінення національної валюти, тим самим сукупний попит буде зростати, нейтралізуючи стримуючу фіскальну політику.

Сказане про фіскальну політику можна віднести і до монетарної.

Однак її вплив на зовнішньоекономічне положення не ідентичний. Якщо фіскальна політика для подолання спаду використовує механізм зростання державних витрат і, як наслідок, зростання ставки відсотка, то монетарна політика, навпаки, для виходу зі спаду ставить задачу зниження ставки відсотка засобом грошової експансії. Які ж наслідки монетарної політики? У результаті зниження відсоткових ставок приплив іноземного капіталу зменшується. Попит на національну валюту падає, і національна валюта знецінюється. Імпорт становиться дорожче, а експорт дешевшає. Загалом чистий експорт збільшується, а разом з ним збільшується і рівноважний рівень виробництва. Тим самим експансіоністський ефект монетарної політики завдяки руху капіталу підсилюється. Якщо, навпаки, монетарна політика використовується як антиінфляційний захід (через жорсткість кредиту за допомогою впливу на зростання ставки відсотка), то через міжнародні канали відбувається подорожчання долара, скорочення чистого експорту і тим самим падіння сукупного попиту більше, ніж у випадку закритої економіки.

Важливою проблемою є виявлення співвідношення між досягненням макроекономічної внутрішньої стабільності і підтримкою зовнішньоторговельного балансу. Припустимо, що в економіці країни має місце спад у сполученні з великим дефіцитом торговельного балансу. Якщо буде проводитися експансіоністська монетарна політика, то, приводами зрештою до зростання сукупного попиту, вона одночасно буде сприяти і виправленню торгового балансу. І навпаки, якщо політика «дешевих грошей» проводилася в умовах активного сальдо торгового балансу, то вона буде сприяти збільшенню розмірів активу. Припустимо, що антиінфляційна монетарна політика проводиться в умовах дефіциту торговельного балансу. Стимулюючи зростання ставки відсотка, органи проведення монетарної політики будуть через механізм зменшення чистого експорту сприяти загостренню проблеми дефіциту торгового балансу. Якщо ж перед проведенням відповідних заходів країна мала активне сальдо торгового балансу, то в результаті їхнього здійснення активне сальдо зникне.

Отже, політика «дешевих грошей» полегшує торговельний дефіцит і обтяжується проблемою активного сальдо зовнішньої торгівлі. Політика ж «дорогих грошей» полегшує проблему активного сальдо й обтяжується торговельним дефіцитоліі За neeHuxjjMoe виникає конфлікт шлей монетарної політики при вирішенні проблем внутрішньої і зовнішньої рівноваги.

Внутрішня економічна політика впливає на зовнішню рівновагу і через механізм функціонування державного боргу. Для фінансування дефіциту бюджету уряд виходить на ринок капіталів і вступає на ньому в конкуренцію з приватним сектором за одержання кредиту. У результаті відсоткові ставки зростають. За умов, що економіка знаходиться в стані повної зайнятості, ефект витіснення може бути дуже значним. І якщо в короткостроковому періоді таке стимулювання державних витрат здатно підбадьорити економіку, то в довгостроковій перспективі воно може привести до уповільнення темпів економічного зростання. Здавалося б, що зростання відсоткових ставок, залучаючи іноземний капітал, вирішує проблему фінансування дефіциту бюджету і капіталовкладень. Однак зворотний бік такого процесу — приріст зовнішнього боргу: сплата відсотків і погашення боргів іноземцям означає скорочення майбутнього продукту. Крім того, купівля іноземними інвесторами цінних паперів уряду країни з високими відсотковими ставками веде до зростання курсу валюти даної країни, а це погіршує торговельний баланс: скорочується експорт і зростає імпорт. Це у свою чергу буде стримувати зростання національної економіки, загострюючи проблему зайнятості.

Супутні наслідки припливу іноземного капіталу цим не вичерпуються. Стимулювання економічного зростання у даній країні в результаті припливу капіталу супроводжується його зменшенням у тих країнах, відкіля він прийшов. Крім того, зростання відсоткових ставок загострює тягар зовнішніх боргів інших країн, виражених у валюті, що дорожчає. Здешевлення імпорту може викликати посилення протекціонізму, утруднивши тим самим для боржників проблему заробляння валюти для розплати по зовнішньому боргу. Скорочення чистого експорту веде до загострення дефіциту торгового балансу.

Як покривається дефіцит? Або шляхом позик і збільшення тим самим зовнішньої заборгованості, або шляхом продажу національних активів іноземцям. Щоб розплатитися з боргами і викупити активи, у майбутньому необхідно розширити експорт і знизити імпорт, тобто в майбутньому прийдеться зменшити внутрішнє споживання й інвестиції.

Висновок

Ознайомлення з курсом економічної теорії дає змогу побачити й усвідомити складність, суперечливість, а часом драматичність економічного життя суспільства. У ньому дивно переплітаються чинники техногенні, соціальні й психологічні, породжуючи різноманітні форми економічних зв'язків, відносин та інститутів. У цій строкатій і на перший погляд хаотичній різноманітності проглядається, проте, певна логіка, що виявляє підпорядкованість суворим закономірностям. Знання економічних закономірностей дає змогу орієнтуватися в бурхливому морі господарського життя та приймати вірні й обґрунтовані рішення.

Компасом, що допомагає визначити правильні напрямки розвитку й уникнути помилок, що призводять до руйнівних наслідків, служить економічна теорія. Розкриваючи взаємозв'язки і взаємозалежність господарських процесів, теорія створює можливість зрозуміти причини та передбачити наслідки дій, що вживаються в сфері економіки, а отже, з найвищим ступенем імовірності знайти найоптимальніший варіант рішення. Економічна теорія не пропонує готового набору рішень, які можна застосовувати безпосередньо в певній господарській ситуації. Економічна теорія, як писав Джон Кейнс, скоріше метод, ніж навчання, інтелектуальний інструмент, техніка мислення, що допомагає тому, хто володіє нею, дійти правильних висновків. Основне завдання економічної теорії — навчити економіста думати, прищепити йому економічний спосіб мислення. Економічне мислення означає, насамперед, розуміння того, що в умовах обмеженості ресурсів необхідно вибирати між різними альтернативними можливостями, зіставлюючи витрати й вигоди. Такий підхід, прийнятний на всіх рівнях, дає змогу знаходити найраціональніші рішення. Слід пам'ятати, що все має свою ціну, а безкоштовним буває тільки сир у мишоловці. Якщо ми згодні платити цю ціну, отже, ставимо виграш вище за той, що приноситься в жертву. При цьому виграш варто розуміти не просто як збільшення матеріального багатства, а ширше — як задоволеність від того, за що платиться ціна.

Економічне мислення припускає необхідність враховувати, що рішення, справедливі для мікрорівня, не завжди є такими для макрорівня і навпаки. Необхідно також брати до уваги особливості історичної еволюції, специфіку етапів розвитку, своєрідність національного характеру різних народів. Динамізм реального життя потребує постійного вдосконалювання, збагачення уявлень про те, що відбувається. Хоча економічна наука не має вичерпних та універсальних відповідей на всі запитання господарської практики, вона може озброїти знаннями про те, як шукати відповіді на них, тобто бути провідним дороговказом у складному хитросплетінні людських відносин.