Основи економічної теорії (2003)

Виникнення та суть грошей

Форма вартості товару є об'єктивним способом вираження вартості товару в іншому еквіваленті, або в грошах через мінову вартість. Розвиток форм вартості як основ мінової вартості, відображаючи різні етапи розвитку виробництва та обміну, зумовив появу грошей. Процес їх формування розпочався з простої (випадкової) форми, коли один товар випадково обмінювався на інший (Tj = Т2), подолавши повну (розгорнуту) та всеосяжну, досягнув грошової форми вираження вартості. Головним у розвитку цих форм вираження вартості обмінюваних товарів є те, що пропонований товар завжди перебуває у відносній формі, а обмінюваний — в еквівалентній. Ці властивості завжди є двома полюсами кожної форми вартості.

Поява повної (розгорнутої) форми вартості, коли вартість пропонованого товару вимірювалася еквівалентами багатьох інших товарів та передбачала складний процес обміну, а вартість товару не мала завершеного виразу (Tj = Т2, чи Т3, чи Т4, чи Т5, чи... і т.д. — список товарів-еквівалентів можна продовжувати) — все ж робила мінові співвідношення стійкішими, наближаючи вартість пропонованого товару до трудових затрат.

Недоліки розгорнутої форми вартості в процесі еволюції товарного обміну зумовили її заміну на всеосяжну форму вартості (Тх чи Т2, чи Т3, чи Т4 = Т5). Це сприяло появі товарів-грошей, товарів-еквівалентів у різних виробників, племен, народів, регіонів (сіль, хутро, зерно, худоба, чай тощо).

Недоліки всеосяжної форми вартості (ускладнення обміну між контрагентами, які використовували різні види товарів-грошей) зникали з появою та поширенням металевих грошей. Поява мідних, бронзових, згодом золотих і срібних грошей, на які почали обмінювати всі товари, означала закріплення за одним товаром — металом — ролі всеосяжного еквівалента (Тх чи Т2, чи Т3, чи Т5... = Т4 — золото). Цьому сприяли властивості металевих грошей: велика трудомісткість, а отже — вартість і цінність, однорідність, подільність, стійкість під час зберігання, гарний вигляд тощо.

Гроші — загальний еквівалент, на який обмінюються всі товари, результат об'єктивного історичного процесу розвитку обміну, засіб вираження вартості будь-яких товарів, або все те, що приймається в оплату за товари та послуги.

Повніше суть грошей як об'єктивної економічної категорії виявляєтеся в їх функціях, тобто у тій формі, в якій виявляється соціально-економічна суть грошей у сферах виробництва та обміну.

Гроші виконують низку функцій.

Функція міри вартості. Виявляється у процесі вимірювання втіленої в товарах суспільної праці, коли гроші перетворюють вартість на ціну. Для порівняння вартості різних товарів, а відтак і різних кількостей золота чи срібла, почали користуватися масштабом цін. Різниця між вмістом золота в різних грошових одиницях країн світу давала змогу повніше визначати й оцінювати вартість різних товарів.

Для здійснення цієї функції не обов'язково мати готівку, але еквівалентом повинні бути не умовні грошові знаки, а повноцінні гроші, які мають власну вартість, тобто металеві. Функцію міри вартості гроші виконують, слугуючи еквівалентом вартості всіх товарів. Виконують її ідеальні (уявні) гроші за допомогою вагової кількості металу (золота), прийнятої за певну грошову одиницю.

Демонетизація золота, хоча й неповна, спричинила зникнення масштабу цін, тому ця функція трактується як «одиниця розрахунків», а гроші продовжують її виконувати у процесі оцінки відносної вартості товарів. Власна вартість грошової одиниці формується нині на основі вартості загальної маси товарів та послуг, що перебувають в обігу, та суми грошей, яка її обслуговує.

Функція засобу обігу. її гроші виконують, обслуговуючи процес обігу товарів за формулою Т — Г — І" (товар—гроші—товар), тобто функціонуючи в будь-якій формі (неповноцінні знаки вартості), щоб забезпечити реальний рух споживчих вартостей, фактичний обмін товарів. Функцію засобу обігу гроші виконують миттєво — обслужили одну одиницю і зникли; обслужили другу — і знов зникли, тобто її виконують реальні (наявні) гроші — золото, монети, гроші (або їх знаки — паперові чи електронні) тоді, коли слугують посередником у обміні, що здійснюється шляхом двох метаморфоз — перетворення товару на гроші й навпаки.

Функція обігу спричинила виникнення монетної форми грошей — від овальної, круглої, продовгуватої до квадратної.

Повноцінні металеві гроші з часом були об'єктивно замінені на неповноцінні металеві, а потім на паперові грошові знаки.

Грошові знаки — паперові та інші символи вартості, що замінюють повноцінні золоті монети і вводяться в обіг державою (з примусовим курсом) як обов'язкові для всіх установ, організацій і осіб.

У Київській Русі грошовою і ваговою одиницею був злиток срібла вагою до фунта — гривня. Згодом В замінили рублі та карбованці. 1 березня 1918 року Українська Центральна Рада знову запровадила грошову одиницю — гривню. Актом про незалежність, проголошеним в 1991 p., гривню вирішено вважати грошовою одиницею Української держави (почала функціонувати з вересня 1996 року).

Функція засобу нагромадження та утворення скарбів, її виконують не лише повноцінні чи неповноцінні металеві гроші, вироби з благородних металів, а і національні та міжнаціональні повністю конвертовані валюти, а в періоди відносної стабільності — національні, частково чи внутрішньо конвертовані. За таких умов наче виникає своєрідний резервуар, куди надходять гроші, які можуть потім знову ставати засобом обігу. Щодо цієї функції грошей у сучасних умовах серед економістів побутують різні думки. Загалом функцію грошей як засобу утворення скарбів виконують реальні гроші у вигляді монет, золотих і срібних злитків, вироби з цих металів та гроші різного рівня конвертованості тоді, коли їх нагромаджують як резерв багатства, вилучаючи з обігу.

Функція засобу платежу. Цю функцію виконують не лише готівкові, а й кредитні гроші у вигляді цінних паперів, у тому числі банкноти, що утворюються в процесі кредитних операцій.

Виникнувши на основі металевого обігу, кредитні гроші були знаками золота і знаками кредиту. Емісія необмінних на золото банкнот перетворює їх на знаки кредиту. Розвиток кредитних відносин дає змогу гасити позики безготівковими взаємозаліками боргів.

Кредитні гроші виникли з функції грошей як засобу платежу у вигляді векселів, банкнот і чеків для обслуговування кредитних операцій; до них належать і безготівкові гроші у вигляді банківських кредитів.

Вексель — довгостроковий цінний папір у вигляді боргового зобов'язання усталеної форми, який надає право кредитору (векселетримачеві) вимагати сплати зазначеної у векселі суми грошей з того, хто його підписав (векселедавця, позичальника). Він є універсальним платіжним, розрахунковим і кредитним засобом.

Банкноти — це банківські білети (грошові знаки), що випускає в обіг центральний банк (в Україні — Національний). Вони забезпечуються активами банку і масою товарів країни та векселями, виписаними банком під наявні в нього комерційні векселі, тобто векселі, видані під заставу товару (майна).

Різновид кредитних грошей чек є цінним папером певної форми з наказом власника рахунка в кредитній установі (чекодавця) виплатити пред'явникові чека суму, зазначену в ньому. Чеки бувають іменні — на конкретну особу та ордерні — на пред'явника.

Отже, функцію грошей як засобу платежу виконують золото, монети, паперові та кредитні гроші в процесі погашення боргових зобов'язань не лише в сфері обігу, а й поза нею (заробітна плата, платежі за позики, оренду землі тощо).

Функція світових грошей.

Виявляється у міжнародних економічних відносинах — зовнішньоторговельних зв'язках, позиках, інших міждержавних платежах. Світові гроші є міжнародним платіжним, купівельним засобом* загальним втіленням багатства.

У світовій торгівлі розрахунки між країнами здійснюються шляхом зарахування боргових зобов'язань банками. Універсальним загальним купівельним засобом, який виконував функцію світових грошей, було золото.

Останніми роками товарообіг на світовому ринку обслуговується конвертованими національними, колективними, регіональними валютами, які держави використовують для врегулювання заборгованості на міжнародних рахунках або як резерви національних валют.