Основи економічної теорії (2003)

Суть, фактори та форми розширеного відтворення

Виробництво є процесом людської діяльності у взаємодії з елементами природи задля створення матеріальних благ, необхідних для існування та розвитку суспільства. Процес виробництва матеріальних благ безперервно повторюється, відновлюється, тобто відбувається відтворення. На окремому підприємстві відтворення відбувається як кругообіг капіталу або виробничих фондів.

У масштабах суспільства відтворення матеріальних благ постає як суспільне відтворення. У ринковій економіці рух суспільного капіталу не є простою сукупністю руху індивідуальних капіталів, він переходить у нову якість.

Відтворення на макроекономічному рівні — це взаємозв'язок кругообігів засобів окремих підприємств, що здійснюється як взаємний обмін продуктами на еквівалентних началах і цим відрізняється від відтворення на мікрорівні.

Суспільне відтворення — безперервний взаємопоєднаний розвиток продуктивних сил та виробничих відносин, тобто процес відтворення матеріальних умов (засобів виробництва), робочої сили та відповідних виробничих відносин.

Домінуюча роль у цьому процесі належить відтворенню сукупності матеріальних благ (знарядь праці, предметів праці, предметів споживання), що надходять у виробниче та особисте споживання і створюють необхідні передумови для відтворення.

Відтворення сукупного суспільного продукту забезпечує постійне відновлення особистісного та речового факторів виробництва, а розширене відтворення означає примноження продуктивних сил і розвиток виробничих відносин.

Сукупний суспільний продукт як об'єкт взаємодії виробничих відносин та економічних інтересів є економічною категорією, що виражає відносини, які формуються у процесі його виробництва і руху за фазами відтворення між громадянами та державою, між товаровиробниками, між ними та державою.

Матеріальною основою розширеного відтворення є національне багатство.

Національне багатство — сукупність споживчих вартостей, нагромаджених суспільством за весь період виробничої діяльності.

Національне багатство є матеріальною передумовою процесу відтворення продукту, існує у певній матеріальній формі (в основному). Національне багатство як категорію відтворення утворюють:

1. Продукти праці, нагромаджені суспільством:

знаряддя праці;

приміщення і споруди виробничого і невиробничого призначення; запаси сировини, матеріалів та готових виробів;

предмети особистого споживання.

2. Природні ресурси, охоплені господарським обігом:

землі, що перебувають в обробітку;

корисні копалини, які розробляються;

ліси, що використовуються;

водні джерела.

3. Науковий та духовний потенціал:

умілість та працьовитість населення;

виробничий досвід;

освітній потенціал;

досягнення науково-технічної думки;

інформаційні ресурси;

культурні цінності.

Суспільний продукт відтворюється у натурально-речовій та вартісній формах. За натурально-речовою формою (відповідно до функціональної форми) суспільний продукт поділяється на засоби виробництва та предмети споживання. Відповідно все суспільне виробництво поділяється на два підрозділи:

I — виробництво засобів виробництва;

II — виробництво предметів споживання.

Визначення натурально-речової структури суспільного продукту є важливим фактором регулювання темпів і пропорцій суспільного виробництва.

Суспільний продукт формується з трьох фондів, визначених відповідно до призначення і використання у вартісній формі:

заміщення (джерело відновлення зношеного устаткування);

споживання (використовується для відтворення робочої сили і задоволення особистих потреб);

нагромадження (матеріальна основа розширеного відтворення).

У процесі руху суспільного продукту відбувається обмін продуктами всередині кожного підрозділу суспільного виробництва та між ними. При цьому необхідно забезпечувати:

у процесі взаємообміну між підприємствами першого підрозділу — заміну зношених засобів виробництва;

в обміні між двома підрозділами — заміну зношених у другому підрозділі засобів виробництва і забезпечення працівників першого підрозділу предметами споживання; — у русі продукту другого підрозділу — забезпечення предметами споживання працівників цього підрозділу.

Частина продукції першого і другого підрозділів реалізується у невиробничу сферу, при цьому відбувається не матеріальний взаємообмін, як між першим та другим підрозділами, а односторонній процес переходу продукту з матеріальної сфери у нематеріальну, вилучення частини продукції. її розмір залежить не від реальних потреб нематеріальної сфери, а від того, яку частину створеного продукту може виділити сфера матеріального виробництва без порушення власного відтворення.

Загальні засади теорії реалізації суспільного продукту є також умовами ринкового саморегулювання. У процесі руху суспільного продукту в умовах розширеного відтворення за рахунок продукту першого підрозділу відбувається не лише заміна, а й нагромадження засобів виробництва в обох підрозділах. Продукт другого підрозділу є джерелом заміни і нагромадження предметів споживання.

Дотримання цих умов забезпечує реалізацію всього виробленого суспільного продукту і створює матеріально-речову базу для відтворення у розширеному масштабі. Відхилення від цих економічних рівнянь порушує ринкову рівновагу в суспільстві.