library.if.ua

Міжнародна торгівля (2001)

5.3. Основні принципи міжнародного комерційного контракту.

Основними принципами МКК є:

– свобода контракту;

– обов'язковість контракту;

– добросовісність і чесна ділова практика.

Свобода контракту — це основний принцип укладання контрактів, який виражається в свободі регулювання відносин відповідно до законодавчих норм держави.

Цей принцип повинен виражатися в такому:

– вільне рішення про укладення чи неукладення МКК;

– вільний вибір контрагентів;

– вільне визначення змісту майбутнього МКК;

– вільне вирішення питання про спосіб і форму укладення МКК;

– свобода зміни контракту в цілому чи окремих його положень;

– право вирішувати питання про розірвання контракту.

Виняток з принципу— це ті випадки, коли розпорядженням може передбачатись обов'язковий вибір контрагентів, змісту, способу укладання і форми МКК.

Так, щодо свободи укладання МКК з будь–яким партнером, то держава в суспільних інтересах може прийняти рішення про виняток деяких секторів економіки зі сфери вільної конкуренції. В таких випадках відповідні товари чи послуги можуть бути куплені тільки в одного постачальника, який у більшості випадків є державною організацією і може бути зобов'язаний чи незобов'язаний укладати контракт з будь–яким партнером.

Відносно вільного визначення змісту МКК, то можна відмітити імперативний характер прийнятих державою законодавчих норм (антитрестовське законодавство, валютний контроль або регулювання цін і т. д.). Усі вони впливають на визначення змісту МКК. Наприклад, у сфері транспорту встановлено обов'язок укладання страхового контракту як гарантії відповідальності за збитки, спричинені третій особі зі сторони власників особистих автомобілів.

Обов'язковість контракту.

Належним чином укладений контракт є обов'язковим для сторін. Це — наслідок свободи укладення контракту так само, як і правило, згідно з яким укладений контракт повинен виконуватися відповідно своєму змісту.

Сторони узгодили волю і розробили для себе правило, яким врегулювали конкретні взаємні відносини. При цьому відповідно до норм закону мали можливість врегулювати свої відносини за власним бажанням, виходячи зі своїх інтересів. Але цей контракт може бути змінений або розірваний згідно з його умовами або узгодженням волі всіх сторін.

Добросовісність і чесна ділова практика — це обов'язок сторін протягом чинності контракту, включаючи і процес переговорів, діяти згідно з добросовісністю і чесною діловою практикою. Тобто сторони не можуть виключити або обмежити названий принцип у контракті. Добросовісність і чесна ділова практика не повинні застосовуватись за стандартами, які звичайно використовуються в рамках окремих правових систем. Такі внутрішні стандарти можуть братися до уваги, коли доведено, що вони є загальноприйнятими в різних правових системах.

Приклади.

–А дає В сорок вісім годин для акцепта його оферти. Доли В незадовго до закінчення цього строку приймає рішення про акцепт, він не в змозі зробити це: настають вихідні, факсовий апарат в бюро А відключено, відсутній також телефонний автовідповідач, який міг би записати повідомлення. Якщо в понеділок А відмовляється від акцепту В, то він вступає в протиріччя з добросовісністю, оскільки, встановлюючи строк для акцепту, А повинен був забезпечити отримання повідомлення в його бюро протягом усього 48–годинного періоду.

– Контракт на поставку і встановлення спеціальної виробничої місії включає пункт, відповідно до якого продавець А зобов'язаний повідомити покупцеві В про будь–які технологічні вдосконалення, введені А на цій лінії. Через рік В дізнається про вдосконалення, про яке він не був поінформований. А не може бути звільнений від відповідальності через те, що виготовлення даного типу виробничих ліній не є більше його відповідальністю, а передане С, що є філією А, повністю належить останній. Спроба А відмовитися від своїх контрактних обов'язків стосовно до В, посилаючись на те, що С є самостійним суб'єктом, створеним спеціально для виробництва таких виробничих ліній, суперечитиме принципу добросовісності та чесній діловій практиці.