Розміщення продуктивних сил України (1998)

2.5. Розміщення галузей металургійного комплексу

Металургійна промисловість (див. картосхему на с 127) є основою розвитку машинобудування, металообробки і будівництва.



Сучасна чорна металургія посідає одне з чільних місць у народному господарстві країни і є матеріальною базою всього комплексу важкої індустрії України.

Чорна металургія впливає на розвиток усіх галузей народного господарства України як найголовніший споживач палива й електроенергії, води. До складу чорної металургії належать видобуток, збагачення та агломерація залізних, марганцевих і хромітових руд; виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі й прокату, електроферосплавів, вогнетривів, металів промислового значення, вторинна переробка чорних металів і коксування вугілля, видобуток допоміжних матеріалів.

Чорна металургія з повним технічним циклом виробництва є важливим районотворчим чинником. її супроводять ряд галузей промисловості, що використовують відходи, які утворюються при виплавленні чавуну і коксуванні вугілля. Найтиповішими з них є теплова енергетика і металомістке машинобудування. Потреба раціонального використання праці жінок у металургійних районах України зумовлює розвиток легкої і харчової промисловості. Отже, чорна металургія впливає на формування таких потужних промислових районів і підрайонів, як Донбас, Придніпров'я, Криворіжжя.

Розвиток чорної металургії зумовив і стимулював зростання виробництва в ряді галузей промисловості, особливо в залізорудній і кам'яновугільній, у видобутку мінеральної сировини.

Для чорної металургії характерним є високий рівень концентрації виробництва: 98 % чавуну і 97 % сталі виробляється на підприємствах з річним виплавленням понад 1 млн. т. За рівнем концентрації виробництва чорних металів Україна посідає одне з перших місць у світі.

Найпоширенішою формою організації виробництва в чорній металургії є комбінати. Особливо ефективне тут комбінування металургійної переробки з коксуванням вугілля. Переважну кількість коксу випускають металургійні комбінати повного циклу. Сучасні металургійні комбінати за характером внутрішніх технологічних зв'язків відносять до підприємств металургійно-енерго-хімічного профілю.

У чорній металурги, крім підприємств повного циклу, є й такі, що спеціалізуються на виплавленні чавуну і сталі або тільки сталі й прокату. Підприємства, які не мають чавунного виробництва, належать до переробної металургії. Особливе місце займають підприємства, що виробляють феросплави. Окремо виділяється "мала металургія", яка організована на великих машинобудівних підприємствах і спеціалізується на виплавленні сталі й прокату.

Металургія повного циклу, переробна металургія і "мала металургія" у розміщенні значно відрізняються між собою.

При розміщенні металургії повного циклу визначальним фактором є сировина і паливо, які за часткою витрат у виплаві чавуну домінують (ЗО—85 %), у тому числі на кокс припадає 50 % витрат. Для виплавлення 1 т чавуну витрачається 1,2—1,5 т вугілля, 1,5 т залізної руди, понад 0,5 т флюсових вапняків і 30 м3 води. Отже, поєднання вигод від взаємного транспортно-географічного розміщення сировинних і паливних баз, джерел водопостачання та допоміжних матеріалів є запорукою ефективного функціонування металургійного підприємства.

У переробній металургії використовують в основному ресурси металевого брухту. Наприклад, виробництво сталі перевищує виробництво чавуну. Орієнтуючись на джерела вторинної сировини, переробна металургія тяжіє до місць споживання готової продукції. Застосування найновіших технологій у металургійних цехах машинобудівних підприємств робить їх незалежними від паливного фактора. "Мала металургія" орієнтується на винятково великі машинобудівні центри, що спеціалізуються на металургійній продукції.

Специфічні риси розміщення характерні для якісної металургії, а саме виробництво феросплавів (сплави заліза з легованими металами) та електросталей, які одержують як у доменних печах, так і електротермічним способом відповідно на металургійних комбінатах повного циклу або на переробних заводах. Феросплави електротермічним способом виплавляють на спеціалізованих заводах. Дешева енергія і наявність легуючих металів є основними факторами розміщення таких заводів.

Виробництво електросталей зорієнтовано на райони з достатньою кількістю електроенергії й металевого брухту.

Виробництво основних видів продукції чорної металургії України за 1980—1995 pp. подано в табл. 21.



Однак технічний рівень металургійного виробництва в країні ще невисокий. Так, частка виробництва електросталі та конверторної сталі становить 60 % загального виплаву, тоді як у країнах "сімки" — 100 %. Частка прокату у виплаві сталі за останнє десятиріччя підвищилася і становить в Україні понад 77 %, а в Японії, Франції, ФРН — понад 80 %.

Україна повністю забезпечує себе власною залізною рудою, коксом, марганцем та іншими допоміжними матеріалами. Загальні запаси залізних руд України за категоріями А + В + СІ становлять 27,4 млрд. т і складаються з багатих залізистих кварцитів (1,9 млрд. т), бідних (24,1 млрд. т) і бурих залізняків (1,4 млрд. т). У 1995 р. в Україні видобуто 50,7 млн. т залізної руди і 3,2 млн. т марганцевої. 75 % залізної руди Кривбасу видобувається відкритим способом. Крім багатих залізних руд із вмістом заліза 50—67 %, тут освоюються великі запаси порівняно бідних руд і залізистих кварцитів із вмістом заліза 28— 35 %. їх збагачують на Південному, Криворізькому, Центральному, Північному та Інгулецькому гірничозбагачувальних комбінатах. Збагачена залізна руда перетворюється на концентрат із вмістом заліза майже 62 % і надходить на агломераційні фабрики, а з них у домни. Понад 30 млн. т збагаченої залізної руди поставляється на металургійні заводи європейської частини Росії, Словаччини, Угорщини, Польщі.

На Керченський залізорудний басейн припадає 4,2 % загального видобутку руди України. Його запаси становлять 1,4 млрд. т руди із вмістом заліза 30—40 %. До Комиш-Бурунського залізорудного комбінату належать чотири кар'єри для видобутку залізної руди, збагачувальна та агломераційна фабрики і допоміжні підприємства. Основні споживачі керченських залізних руд — металургійні заводи Маріуполя.

Триває освоєння Кременчуцького залізорудного району, запаси якого становлять 4,5 млрд. т. Там уже працює Дніпровський гірничозбагачувальний комбінат. Освоюється Білозерське родовище, запаси якого становлять 2,5 млрд. т, а вміст заліза у високоякісних рудах досягає 70 %.

В Україні є сприятливі умови для освоєння прогнозованих запасів залізних руд (понад 20 млрд. т) — здебільшого залізистих кварцитів у Дніпропетровській, Полтавській, Запорізькій, Кіровоградській, Одеській і Вінницькій областях.

Марганцеворудною базою чорної металургії України є Нікопольський район Придніпровського марганцеворудного басейну. Видобування здійснюється відкритим (2/3) і шахтовим способами. На збагачувальних фабриках вміст марганцю у руді доводять до 50—60 %.

У Токмацькому районі (Запорізька обл.) освоюються родовища марганцевої руди, споруджена перша черга найбільшого в Україні Таврійського гірничозбагачувального комбінату. Перспективним є й Інгулецьке родовище на Дніпропетровщині, загальні запаси якого становлять 500—600 млн. т з вмістом 8—33 % марганцю. Марганцеву руду Україна постачає металургійним підприємствам Росії та ряду європейських держав.

У металургійних центрах Донбасу і Придніпров'я розміщені великі коксохімічні комбінати (Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Стаханов, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Дніпропетровськ). Проте понад половину коксу дають коксохімічні комбінати Донбасу, де розташовано 13 з 18 коксохімічних підприємств України, оскільки розміщення коксохімічних комбінатів здебільшого прив'язане до коксівного вугілля. Кокс використовується як технічне паливо для виплавлення чавуну, а коксівний газ як висококалорійне паливо для металургійних агрегатів і як сировина в хімічній промисловості.

Флюси і вогнетривкі глини є складовою частиною металургійного галузевого комплексу. Вогнетривкі глини видобувають у Часів'ярському, Новорайському і Веселинівському родовищах (Донецька обл.), високоякісні флюсові вапняки й доломіти — у Донецькій (Докучаєвську, Комсомольську, Первомайську), Дніпропетровській областях і в Автономній Республіці Крим. Вогнетривкі матеріали є основою виробництва вогнетривкої цегли, будівництва домн. Флюси використовуються для виплавлення металу і вилучення шкідливих сполук із залізної руди. Щорічні потреби чорної металургії України у флюсах і вогнетривких глинах становлять кілька мільйонів тонн. Потужні заводи вогнетривких глин розміщені в Донбасі та Придніпров'ї. Україна має величезні запаси каоліну, найбільші родовища якого розвідані у Дніпропетровській (Просянівське), Вінницькій (Глуховецьке), Донецькій (Володимирське) та Черкаській (Новоселицьке) областях.

Історично склалося так, що в Україні металургійні заводи розміщені в Донбасі, Приазов'ї поблизу джерел палива, а також у Придніпров'ї — біля родовищ залізних руд і марганцю та джерела водопостачання — Дніпра. Ці фактори враховуються і тепер. Проте у зв'язку з впливом бідних залізних руд на розміщення і збільшення концентрації металургійного виробництва в Придніпров'ї зростає роль сировинного фактора. Розміщення більшості металургійних заводів безпосередньо біля Дніпра, між джерелами сировини і палива, зумовлює кращу територіальну організацію виробництва чорних металів.

Більшість металургійних підприємств України мають повний цикл виробництва і щороку виплавляють від 1 до 10 млн. т сталі. Найбільші з них "Криворіжсталь", "Азовсталь", "Запоріжсталь" і "Дніпро спецсталь''.

Сучасний рівень розвитку чорної металургії в Україні забезпечує власні потреби, а також може задовольняти потреби ряду економічних районів європейської частини Росії, Молдови, Білорусі та інших зарубіжних країн. Діапазон виробництва готової продукції — прокату чорних металів за видами — є досить широким і в основному задовольняє потреби машинобудування і металообробної промисловості України (табл. 22).



Усі металургійні заводи України розташовані в Донецькому і Придніпровському економічних районах, де вони зосереджені у трьох галузевих районах чорної металургії: Придніпровському, Донецькому та Приазовському.

У Придніпровському районі чорна металургія стала профільною комплексотворною, на основі якої сформувалися великі промислові центри і вузли з металургійними підприємствами, які виробляють майже половину виробництва чорних металів і мають виразну спеціалізацію і стійкі зв'язки між собою та споживачами металу. Тут розташовано 14 металургійних заводів з 32 в Україні.

До Дніпропетровського металургійного вузла належать металургійні заводи Дніпропетровська (чотири), Дніпродзержинська і Новомосковська, які виробляють чавун, сталь, прокат, колеса для залізничного транспорту, бляху, мостові конструкції, сплави, а також іншу продукцію.

До Запорізького металургійного вузла належать металургійний завод повного циклу "Запоріжсталь", електросталеплавильний "Дніпросталь" і феросплавний заводи. "Запоріжсталь" випускає чушковий чавун, тонку гаряче- і холоднокатану листову сталь, стальні відливки, трансформаторну сталь, білу бляху, гнуті профілі прокату, холоднокатаний стальний лист для автомобільної промисловості тощо, "Дніпросталь" — сталі для машинобудівної промисловості.

До Криворізького металургійного вузла належать найбільші в Україні кар'єри, шахти, п'ять гірничо збагачувальних комбінатів і ряд аглофабрик, металургійний завод, Південнотрубний і феросплавні заводи Нікополя та його марганцеворудна промисловість.

До Кременчуцького вузла чорної металургії, що формується, належить Дніпровський гірничозбагачувальний комбінат, який працює для потреб металургії Придніпров'я і Донбасу.

До Донецького металургійного району належать 13 металургійних заводів, потужних коксохімічних підприємств, які виробляють понад половину коксу України. По два металургійних заводи розміщені в Донецьку, Макіївці, Алчевську і Харцизьку; по одному — в Єнакієвому, Краматорську, Костянтинівці, Луганську та Алмазному. Вони виробляють майже половину чавуну і майже третину продукції металургійної промисловості України.

У Донецькому металургійному районі сформовано три металургійних вузли: Донецько-Макіївський, Єнакіївський і Алчевсько-Алмазнянський.

Донецько-Макіївський вузол має чотири металургійних заводи, ряд коксохімічних та інших підприємств. У Макіївці й Донецьку створено трубопрокатне виробництво, коксохімію, налагоджено виробництво вогнетривів.

Єнакіївський вузол має металургійний завод, який неодноразово реконструювався і поповнився новими доменними печами, мартенами, прокатними станами, конверторним цехом.

До Алчевсько-Алмазнянського вузла (Луганська обл.) належать два металургійних заводи — Алчевський та Алмазнянський і феросплавний завод у м. Стаханові. Алчевський завод після реконструкції став одним з найбільших.

У Донецькій області є ще Харцизький, Краматорський і Костянтинівський металургійні заводи.

До складу Приазовського району чорної металургії належать заводи Маріуполя, є також залізорудні родовища Керченського басейну та металургійний завод у Керчі). "Азовсталь" випускає чавун, сталь і прокат, працює на офлюсованому агломераті з керченських руд і частково на рудах Криворіжжя. Чорна металургія Приазов'я забезпечує металом місцеві машинобудівні підприємства і тісно пов'язана з коксохімією, виробництвом добрив і будівельних матеріалів, г- Чорна металургія України відстає від світового рівня з багатьох І причин, найважливішою серед яких було рішення центральних органів Радянського Союзу двадцятирічної давності, за яким були переадресовані інвестиції на розвиток тільки східних і центральних підприємств Росії, що призвело до технічного та соціального відставання металургії Донбасу та Придніпров'я.

Чорна металургія України є прибутковою галуззю. Продукція її гірничодобувної промисловості — основна стаття валютних надходжень.

Проте перед чорною металургією країни у перспективі стоять невідкладні завдання перегляду її структури на користь найрентабельніших виробництв, докорінного поліпшення якості і збільшення ефективних виробів металопродукції. Доцільно випереджувальними темпами розвивати та удосконалювати киснево-конверторний процес, підвищувати частку агломерату та окотків у залізорудній частині шахти при виплавленні переробного чавуну, реконструйовувати і модернізовувати устаткування, інтенсифікувати технологічні процеси, механізувати й автоматизувати їх, поліпшити технології прокату і труб, особливо обсадних, придатних для глибокого буріння нафти та природного горючого газу, спеціальних видів труб, в тому числі багатошарових для газопроводів, освоїти випуск нових марок феросплавів, підвищити якість металопродукції і розширити її сортамент.

Необхідно збільшити обсяги виробництва термозміцненого прокату, сортового конструкційного прокату, а також розширити випуск і сортамент полегшених балок і швелерів, складних за розміром спеціальних профілів для машинобудування, застосування яких значно економить метал.

Сучасному машинобудуванню України потрібний не просто метал, а його найефективніші високоекономічні види: холоднокатаний металевий прокат, гнуті профілі, прокат з антикорозійним покриттям, стальна холоднокатана стрічка, високоякісні метизи, порошки з легованих сталей і сплавів, а також металокераміки.

Останніми роками у світовій практиці з'явилася тенденція до будівництва невеликих заводів неповного циклу потужністю 50— 500 тис. т, оснащених електропечами, машинами неперервного розливу сталі і сортовими станами. Вони перспективні й в Україні, оскільки спиратимуться на ресурси металевого брухту і задовольнять попит споживачів на різні ефективні види прокату.

Поряд з цим у чорній металургії знизилися темпи зростання продуктивності праці у гірничодобувному виробництві, що пов'язано з поглибленням гірничих робіт, збільшенням гірничого тиску, повільними темпами технічного переоснащення підприємств. Певний період у чорній металургії України спостерігається систематичне зниження капітальних вкладень та основних виробничих фондів, зумовлене погіршенням природних умов видобутку рудної і нерудної сировини, експлуатацією родовищ з низьким вмістом заліза в рудах і збільшенням собівартості основних виробничих фондів, що пов'язано з охороною навколишнього середовища. Успішне розв'язання цих питань має велике економічне і соціальне значення.

Кольорова металургія включає видобуток, збагачення, металургійну переробку кольорових руд, дорогоцінних і рідкісних металів, у тому числі виробництво сплавів, прокат кольорових металів, переробку вторинної сировини і видобуток кольорового каміння.

Кольорова металургія в Україні розвинена слабше, ніж чорна, і представлена окремими галузями. Це зумовлено нестачею покладів різних руд кольорових металів. В умовах науково-технічного прогресу значення кольорової металургії зростає, оскільки їй належить значна роль у створенні конструкційних матеріалів високої якості. Провідними галузями кольорової металургії в Україні є алюмінієва, цинкова, магнієва, титанова, ртутна, феронікелева.

Для кольорової металургії характерними є комплексне використання рудної сировини та її висока здатність комбінуватися з іншими галузями промисловості. Так, для зниження собівартості виробництва алюмінію доцільно поєднувати його з випуском соди, поташу, цементу, а титано-магнієве виробництво — з випуском титанових білил, смол соляної кислоти, хлору.

На розміщення підприємств кольорової металургії впливають сировинний та енергетичний фактори. До джерел сировини тяжіють виплавлення ртуті, нікелю, рідкісних металів. Алюмінієве, титано-магнієве і цинкове виробництво розміщуються в місцях одержання дешевої електроенергії.

У структурі виробництва кольорових металів України провідне місце посідає алюмінієва промисловість, що складається з виробництва глинозему та алюмінгю. На випуск цієї продукції припадає майже 20 % усього виробництва кольорової металургії. Поряд з основною продукцією алюмінієва промисловість випускає кристалічний кремній, алюмінієво-кремнієві сплави (силуміни), содові продукти, мінеральні добрива, цемент, п'ятиоксид ванадію, металевий галій.

Основною алюмінієвою рудою є боксити, запаси яких в Україні невеликі. Промислове значення мають Високопільське (Дніпропетровська обл.) і Смілянське (Черкаська обл.) родовища. Перспективними районами для бокситів є південь Дніпропетровської області, Карпати, Приазов'я. Алюмінієвою сировиною, крім бокситів, є ще нефеліни, алуніти, каоліни і глини, запаси яких є практично невичерпними. В Україні є значні запаси нефелінових порід, що можуть бути сировинною базою великої алюмінієвої промисловості (Жовтневе та Єланчицьке в Приазов'ї). Крім алюмінію, з нефелінових порід можна одержувати содопродукти, скло, цементні та інші продукти. Все це робить можливим, з точки зору сировинних ресурсів, створення в Приазов'ї нової алюмінієвої промисловості.

З алунітів економічно вигідно одержувати алюміній лише за умови комплексного використання руди. Найбільші родовища алунітів є в Закарпатській області (Берегівське і Беганське).

Алюмінієва промисловість України має новий великий глиноземний завод, збудований у Миколаєві, який працює на бокситах Гвінеї, Запорізький завод і завод алюмінієвих сплавів у Свердловську (Луганська обл.).

Підприємства титано-магнієвої металургії добувають і збагачують титано-магнієву сировину і виробляють титан і магній.

Сировиною для одержання магнію в Україні є потужні родовища калійно-магнієвих солей Прикарпаття (у Стебнику, Калуші), мілководні водойми Приазов'я і Причорномор'я (Сиваш), що містять у розчиненому вигляді багато сполук магнію та інших солей. У Калуші збудовано магнієвий завод у виробничому об'єднанні "Оріана", у Запоріжжі — магнію і титану. Магнієву сировину до Запоріжжя довозять із Стебника (Львівська обл.), Калуша (Івано-Франківська обл.) і Сиваша (Автономна Республіка Крим), а титанову — з Іршанського гірничо-збагачувального комбінату (Житомирська обл.). Основними титановими мінералами Іршанського родовища є ільменіт і рутил, що містяться в каолінових розсипах і вивітрених габро, з яких на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті виробляють титановий (ільменітовий) концентрат. Руди Самоткан-ського родовища (Дніпропетровська обл.) характеризуються високим вмістом титану і цирконію. На Верхньодніпровському гірничо-металургійному комбінаті, розташованому у м. Вільногірську (Дніпропетровська обл.), виробляють цирконієвий, рутиловий, ільменітовий концентрати, цирконій знезалізнений, двоокис цирконію. Комбінат збудовано на базі Малишівського родовища титанових пісків і оснащено устаткуванням, яке забезпечує комплексне використання сировини. Крім того, на комбінаті освоєно нові технологічні процеси, в тому числі добування знезалізненого цирконію на струминних млинах. Титан і його сплави у два рази легший від легованої сталі, стійкий проти корозії, придатний для виробництва хімічного устаткування, літаків, космічних кораблів. Оксиди титану використовуються для виробництва білил, емалей, вогнетривких глин та ін., цирконій та його сполуки — для виробництва жаростійких мінералів, необхідних для сучасного літакобудування, ракетної, атомної техніки, виготовлення жаростійких фарб тощо.

Запорізький титано-магнієвий комбінат виробляє титан, напівпровідниковий германій, магній, калійні добрива, пігментний двооксид титану, фасонне титанове литво.

На місцевих покладах кіновару понад століття працює Мики-тівський ртутний комбінат (Донецька обл.), у складі якого є рудник, металургійне виробництво, допоміжні цехи, три кар'єри для видобутку ртутних руд. На комбінаті впроваджено вперше в світі технологію виготовлення ртуті високої чистоти з повною механізацією всіх процесів випалювання ртутної руди в печах "киплячого шару", збагачують сурм'яні місцеві руди і виробляють з них сурму. Створено Закарпатський розвідувально-експлуатаційний ртутний комбінат.

В Україні є значні родовища поліметалевих руд, свинцю і цинку, відомі у Донбасі в Нагольному кряжі і Прикарпатті, які поки що не мають промислового значення. Костянтинівський завод "Укрцинк" працює на базі цинкових концентратів. Основна продукція заводу — металевий цинк. Крім того, вилучають майже 20 цінних компонентів — свинець, мідні та піритні концентрати, дорогоцінні метали, кадмій, сірчану кислоту, деякі рідкісні метали тощо, на основі яких виробляють понад 40 видів продукції. Основні напрями поліпшення техніко-економічних показників роботи цинкової промисловості полягають в удосконаленні технологічних процесів переробки концентратів, підвищенні комплексності використання їхніх корисних компонентів.

Побузький нікелевий завод (Кіровоградська обл.) переробляє місцеві окислені залізо-нікелеві руди. Основна його продукція — нікель і феронікель — використовується на металургійних і машинобудівних заводах Придніпров'я і Донбасу.

У Артемівську (Донецька обл.) збудовано завод для обробки кольорових металів, який випускає мідний і латунний круглий і плоский прокат (прути, труби, дріт, листи, стрічки, штаби). Це підприємство має закінчений виробничий і технологічний цикл. У Світловодську (Кіровоградська обл.) працює Дніпровський завод чистих металів, що виробляє напівпровідникові матеріали, а в Донецьку — завод кольорових сплавів.

В Україні налагоджено виробництво кобальту, ніобію та гафнію, а також рідкісних металів. Продукцію підприємств рідкісних металів широко застосовують в атомній енергетиці, радіоелектроніці, авіаційній і ракетній техніці, приладобудуванні тощо.

Майже 25 % товарної продукції кольорової металургії припадає на виробництво вторинних кольорових металів. їх випуск налагоджено у Харкові, Києві, Донецьку, Одесі; у Володарську-Волинському (Житомирська обл.) створено і функціонує виробниче об'єднання "Західкварцсамоцвіт".

Освоєння нових родовищ руд кольорових металів і створення підприємств для їх переробки значно поліпшують забезпечення народного господарства кольоровими металами. Нещодавно відкрито п'ять родовищ золота промислового значення поблизу Кривого Рога та п'ять родовищ — у Донецькій області, невелике родовище золота — у Закарпатській області. Провадяться підготовчі роботи з експлуатації їх. За попередніми прогнозами, Україна на перспективу зможе видобувати майже 25 т золота щороку. Проте й сьогодні Україна ще залишається великим споживачем кольорових металів, які надходять з інших держав.