Фінансова діяльність підприємства (2000)

Прибуток, який одержують підприємства, є, з одного боку, основним фінансовим джерелом розвитку їх матеріально-технічної бази і соціального розвитку трудових колективів, з другого — важливим джерелом формування державного бюджету країни. На цьому й побудована система розподілу і використання прибутку.

Як такий, природно, може розглядатися лише реальний прибуток, фактичний фінансовий результат діяльності підприємства (а не прибуток як об'єкт оподаткування, що обчислюється штучним порівнянням валових доходів з валовими витратами без ув'язки з бухгалтерським обліком реального прибутку). Лише такий прибуток може бути джерелом як фінансування виробничо-технічного і соціального розвитку підприємств, так і доходів державного бюджету.

Прибуток, який визначається на основі валових доходів і валових витрат, являє собою ніщо інше, як розрахункову базу оподаткування реального, "бухгалтерського" прибутку.

З прибутку підприємства сплачують до державного бюджету насамперед податок на прибуток.

Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (прийнятий Верховною Радою 22 травня 1997 p.), розмір податку на прибуток залежить від розміру прибутку як об'єкта оподаткування, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів і нематеріальних активів. (Питання, пов'язані з формуванням складу валових доходів і валових витрат, докладно розглянуті у розділі 4 цього підручника.) Законом установлена основна ставка оподаткування для підприємств— суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності: вона становить ЗО відсотків об'єкта оподаткування (винятки — оподаткування за ставкою 15 відсотків прибутку від реалізації інноваційного продукту, 9 відсотків — тимчасова ставка для деяких підприємств гірничо-металургійного комплексу).

Осмислюючи суть системи оподаткування прибутку, необхідно виходити насамперед із того, що прибуток як об'єкт оподаткування і прибуток як такий — то різні речі, тому можуть виникнути ситуації (і вони правомірні за принципами, закладеними в законодавстві), коли, маючи прибуток, підприємство не повинно сплачувати податок до бюджету, і, навпаки, за збиткової діяльності воно може сплачувати до бюджету податок на прибуток. Усе залежить від того, як складається співвідношення між валовими доходами і валовими витратами за оподатковуваний період (таким прийнято квартал). У фінансовій звітності перевищення суми податку на прибуток над сумою бухгалтерського прибутку вважається збитком.

Підприємства зобов'язані щоквартально, не пізніше 20 числа місяця, що настає по закінченні звітного кварталу, сплатити до державного бюджету податок на прибуток за звітний квартал.

Щомісяця (не пізніше 20 числа другого і третього місяців поточного кварталу) здійснюються авансові платежі з податку, розмір яких визначається за результатами діяльності підприємства за перший і другий місяці кварталу. Авансові платежі зараховуються при визначенні остаточного розміру платежу за квартал. Для розрахунку податку на прибуток за квартал підприємство зобов'язане не пізніше як через 40 днів після закінчення кожного звітного кварталу подавати органам державної податкової адміністрації декларацію про прибутки за звітний квартал і підсумком, що наростав з початку року. До декларації додаються 19 спеціальних типових таблиць-розрахунків, які розшифровують, пояснюють окремі показники доходів, видатків і коригуючих сум, показаних у декларації.

Нижче наводиться декларація умовного промислового підприємства за І квартал 2002 р. (з незначними скороченнями, які суттєво не впливають на розуміння системи оподаткування прибутку підприємств).

Декларація на прибуток підприємства за І квартал 2002 р. (тис. грн.)

Основною інформаційною базою для складання декларації про прибуток підприємства є дані спеціального податкового обліку, який значною мірою не збігається з бухгалтерським обліком (він здійснюється відповідно до чинних в Україні стандартів). А тому сума податку на прибуток, визначена у звітному періоді відповідно до податкового законодавства, не може без певного коригування вважатися витратами (в обліковому значенні цього слова) з цього податку даного звітного періоду. Адже низка ситуацій, пов'язаних з рухом фінансових ресурсів підприємства, спричиняє виникнення тієї чи іншої тимчасової різниці між оцінкою деяких активів і зобов'язань як об'єктів бухгалтерського обліку та як елементів податкової бази. Основна причина цього явища полягає у двох різних принципах розуміння прибутку: якщо "по-бухгалтерськи" він являє собою різницю між отриманими доходами й витратами, яких зазнало підприємство для отримання цих доходів, то "по-податковому" — це різниця між доходами й витратами за певний часовий період.

Наприклад, видача авансу підприємством своєму постачальникові аж ніяк не впливає на суму прибутку як результат фінансової діяльності, натомість за податковим законодавством сума таких авансів включається до складу валових витрат, тобто зменшує прибуток як об'єкт оподаткування і суму податку на прибуток. Якщо така сума є на балансі підприємства на кінець звітного періоду, то виникає тимчасово відкладене податкове зобов'язання, яке з часом, у наступні періоди, гаситиметься нарахуванням і сплатою нових податків на прибуток. При отриманні авансів покупців під майбутні поставки товарів (послуг) у підприємства збільшується валовий дохід і, отже, збільшується сума податку на прибуток за звітний період за умови, що в бухгалтерському обліку одержані аванси не визнаються доходами даного звітного періоду, а будуть визнані такими в тому періоді, коли відвантажаться товари або нададуться послуги. Виникає так званий відкладений податковий актив, який з часом, у наступні періоди, має погашатися шляхом зменшення зобов'язань з податку на прибуток.

Відкладені податкові зобов'язання і відкладені податкові активи можуть виникати також і з інших причин: через незбіг у бухгалтерському обліку і в податковому обліку методів відображення доходів, витрат, активів, зобов'язань, нарахування амортизації основних засобів. Згідно з П(С)Б017 "Податку на прибуток" всі вони знаходять відображення (у згорнутому вигляді) у відповідних статтях бухгалтерського балансу. А в рядку 180 "Звіту про фінансові результати" інформація про податок на прибуток від звичайної діяльності подається на основі облікового прибутку, тобто з урахуванням усіх відкладених (або тимчасово відстрочених) податкових активів. Вони мають враховуватися при аналізі динаміки і розміщення власного капіталу, ліквідності, поточної платоспроможності, ймовірності банкрутства.

На доповнення до того, що було розглянуто в розділі 4 цього підручника стосовно складу та обліку валових доходів і валових витрат, при складанні декларації про прибуток підприємства враховується таке. Доходи від реалізації товарів, робіт і послуг (рядок 1 вищенаведеного розрахунку) відображаються відповідно до прийнятого порядку обліку реалізації продукції, тобто за фактом відвантаження (відпуску продукції, виконання робіт, надання послуг) або авансового надходження грошей, при цьому сума реалізації відображається без сум податку на додану вартість та акцизного збору.

Окремого пояснення потребує порядок урахування вартості відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг), які не сплачені покупцями у строки, встановлені умовами договору. Якщо стосовно такої заборгованості підприємство оформило заяву до суду про її примусове стягнення або про визнання покупця банкрутом, а також у випадках, коли за поданням продавця вчинено нотаріальний виконавчий напис про стягнення боргу, при розрахунку оподатковуваного прибутку на відповідну суму зменшуються валові доходи (це знаходить відображення у рядку 10 розрахунку). Якщо стосовно раніше внесених до суду заяв подібного змісту позов заявника відхилено судом, підприємство зобов'язане валовий дохід від реалізації наступного податкового періоду збільшити на суму відхиленого позову й на суму пені, нарахованої на цю суму валового доходу. Якщо за раніше затримані борги гроші стягнені на користь підприємства— платника податку й надійшли на поточний рахунок у банку, такі суми збільшують валовий дохід (відображаються у рядку 5). Нарешті, якщо, незважаючи на рішення суду на користь продавця, покупець не повертає суму заборгованості, продавець має звернутися протягом наступних 30 календарних днів до господарського суду із заявою про визнання такого покупця банкрутом. При цьому валові доходи продавця не збільшуються на суму, що підлягає стягненню, протягом терміну судового розгляду справи. (Якщо ж продавець у зазначений термін не порушує справу про банкрутство, він зобов'язаний на суму боргу на свою користь збільшити валові доходи.) Після завершення розгляду справи про банкрутство і розподілу активів боржника отримана продавцем сума включається до складу валових доходів.

У суму по рядку 2 розрахунку не включаються суми дивідендів, які отримують підприємства— володарі акцій та інших корпоративних прав. Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" стягнення податків із цих доходів і перерахування їх до бюджету покладено на емітентів корпоративних прав, тобто податок на ці доходи підприємство сплачує біля джерела їх отримання. Підприємства-емітенти, які сплачують дивіденди своїм акціонерам, зобов'язані повідомляти в декларації про суми стягнутих податків (рядок 36) і перераховувати їх до бюджету. На цю суму (суму податків на дивіденди) підприємства— емітенти акцій (або інших корпоративних прав) зменшують своє податкове зобов'язання перед бюджетом по сплаті податку на прибуток, що знаходить відображення у рядку 34 вищенаведеного розрахунку.

Якщо підприємство отримує за межами України так званий пасивний прибуток (дивіденди, проценти, роялті), вся сума такого прибутку включається до складу валового доходу (рядок 7 розрахунку), тобто підлягає подвійному оподаткуванню (на відміну від всіх інших прибутків, одержаних за кордоном).

Доходи (а також видатки) від операцій з основними засобами й нематеріальними активами (відповідно рядки З і 24 розрахунку) включають доходи або витрати від реалізації відповідних об'єктів (як це встановлено згідно з податковим законодавством, тобто, зокрема, відповідно до їх належності до І, II або III податкової групи основних засобів), а також інших операцій з ними, в тому числі "податкової" індексації, сума якої вважається в податковому обліку капітальним доходом і включається до складу валових витрат (про це докладно йдеться у розділі 8 цього підручника).

До складу доходів, які за своїм змістом підлягають вилученню зі складу валових доходів з метою оподаткування (рядок 10), крім зазначеної вище заборгованості покупців, щодо якої передані позови до суду, належать також:

доходи від реалізації на території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва;

доходи, одержані поза митними кордонами України в країнах, з якими укладені міждержавні угоди про усунення подвійного оподаткування, а також деякі інші доходи згідно з законодавством. Витрати, пов'язані з одержанням таких доходів, відповідно виключаються зі складу валових витрат (рядок 27 розрахунку).

До витрат, пов'язаних із придбанням матеріальних активів та іншими матеріальними витратами (рядок 12), не входить податок на додану вартість, сплачений у складі ціни на ці матеріальні активи.

Добровільні благодійницькі внески підприємств (рядок 15) заносяться до складу валових витрат у межах до 4 відсотків оподаткованого прибутку за попередній звітний період.

До суми по рядку 17 (внесені або нараховані податки, збори, обов'язкові платежі) включаються всі податки і збори, які підприємство сплачує згідно з законодавством про систему оподаткування, за винятком податку на прибуток, на дивіденди, на додану вартість, із виграшів у недержавних лотереях, в ігорних будинках. Не заносяться до цієї суми сплачені до бюджету пеня, штрафи, неустойки, будь-які інші штрафні платежі.

У складі витрат на проведення передпродажних і рекламних заходів підприємства можуть витрачати кошти на організацію прийомів, презентацій, безоплатну роздачу зразків. Такі витрати можуть включатися в декларацію (див. рядок 18 розрахунку) у розмірі до двох відсотків від оподаткованого прибутку за попередній звітний податковий квартал. Всі інші рекламні витрати підприємств входять до складу валових витрат у фактично витрачених розмірах, тобто без будь-яких обмежень.

І Податковим зобов'язанням називається сума, що І становить ЗО відсотків (законодавчо встановлена ставка оподаткування) від оподатковуваного прибутку як об'єкта оподаткування (якщо є прибуток, оподатковуваний за ставками 15 % і 9 %, податкове зобов'язання відповідно збільшується).

Податкове зобов'язання зменшується, якщо у звітному кварталі мали місце, зокрема:

витрати на вартість торгових патентів, придбаних платником податку;

сплата до бюджету податку на дивіденди (підприємства-ми-емітентами);

сплата податку на прибуток, отриманий за кордоном, у межах законодавчо закріпленого порядку усунення подвійного оподаткування. Якщо сплачений за кордоном прибуток перевищує граничний розмір, встановлений законодавством України, податкове зобов'язання зменшується частково;

переплата податку на прибуток, яку було перенесено з минулих податкових періодів у рахунок наступних платежів.

Як зазначалося вище, законом передбачена щомісячна сплата авансових платежів до бюджету в рахунок квартального податкового зобов'язання. Сплачені авансові платежі враховуються при остаточному розрахунку за квартал (знаходять відображення у рядку 34).

Якщо за декларацією оподатковуваний прибуток відсутній, тобто сума валових витрат та амортизаційних відрахувань більша за суму валових доходів (або дорівнює їй), податок на прибуток не нараховується. У наступних звітних періодах непокрита сума валових витрат та амортизаційних відрахувань зараховується, тобто сума (рядок 31 розрахунку) оподатковуваного прибутку даного звітного періоду відповідно зменшується.

У строки, передбачені законом, підприємство зобов'язане самостійно сплатити до бюджету суму податку, яка відповідає декларації. За несвоєчасну сплату податку, а також за несвоєчасне подання декларації до податкового органу підприємство несе матеріальну відповідальність згідно з Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (прийнятий у грудні 2000 p.).