Менеджмент інвестиційної діяльності (2003)
2.1. Поняття та класифікація інвестиційних проектів. Життєвий цикл та порядок розробки інвестиційного проекту (етапи інвестиційного проектування)
Таким чином, можна дати визначення інвестиційного проекту як комплексу документів, які містять систему взаємопов'язаних у часі й просторі та узгоджених з ресурсами організаційних заходів і дій, спрямованих на розвиток економіки підприємства. Інвестиційний проект характеризує зміст та умови реалізації відповідних заходів для досягнення поставлених цілей (розвиток техніко-технологічної бази виробництва чи діяльності, організація виготовлення нової продукції, здійснення нових методів і форм організації діяльності тощо) при встановлених ресурсних обмеженнях. Отже, проект — це інвестиційна акція, яка передбачає вкладення ресурсів з метою досягнення певного запланованого результату і становить сукупність взаємопов'язаних заходів, які спрямовуються на досягнення завдань при встановленому обмеженому бюджеті протягом певного періоду. Інвестиційне проектування є складовою інвестиційної діяльності, це форма планування та реалізації інвестицій.
Інвестиційний проект визначає мету, якої прагне досягти підприємство, стратегію інвестиційної діяльності в поєднанні з термінами досягнення мети. Цей проект як реалістична оцінка підприємства та його можливостей має бути генеральним планом діяльності та інструментом оцінювання ефективності управління підприємством.
Ретельне обґрунтування інвестиційного проекту створює у майбутніх інвесторів впевненість у надійності своїх інвестицій, а керівництву підприємства дає якнайповнішу картину становища підприємства.
Інвестиційні проекти мають декілька основних властивостей: вимірність — це можливість кількісного визначення діяльності або очікуваних результатів; часовий горизонт — це характерний обмежений час розробки та реальність проекту; чітке визначення взаємопов'язаних послідовних подій, які пов'язані з окремими видами діяльності; цільова спрямованість.
В інвестиційному проекті детально розглядаються науково-технічні, технологічні, організаційні, соціальні, фінансові та інші аспекти господарської діяльності підприємств. Ретельно розроблений інвестиційний проект дає експертам та керівникам відповіді на такі основні запитання: який необхідний обсяг інвестиційних витрат для реалізації проекту; яким чином передбачається залучити інвестиції у проект; що в цьому інвестиційному проекті може бути привабливим для потенційних інвесторів; у який термін окупляться здійснені у проект інвестиційні витрати; яка економічна ефективність (фінансова рентабельність) проекту; чи придатні висунуті у проекті бізнес-ідеї до практичної реалізації; яку організаційну підготовку слід провести для створення нового бізнесу; які переваги буде мати запропонований бізнес над конкурентами; чи достатній внутрішній ринок збуту для продукції підприємства; як буде організовано забезпечення виробничими ресурсами бізнесу; чи відповідає кваліфікація працівників та менеджерів підприємства для реалізації проекту?
Інвестиційний проект — це основа для оцінювання перспектив розвитку підприємства, він є ефективним засобом донесення нової ідеї до осіб, потенційно здатних вкласти свої фінансові ресурси у реалізацію проекту.
Таким чином, інвестиційний проект допомагає реально оцінити висунуті ідеї, задокументувати, оцінити їх, визначивши економічну ефективність та реальність втілення у життя, передбачити спосіб керування процесом реалізації інвестиційного проекту.
Класифікація інвестиційних проектів
Інвестиційні проекти залежно від їх цільової спрямованості, як правило, поділяють на тактичні (пов'язані зі збільшенням обсягів виготовлення продукції, підвищенням якості, модернізацією обладнання) та стратегічні (проекти, що передбачають зміну форми власності або кардинальну зміну характеру виробництва).
Проекти пов'язані з заміною застарілого обладнання зазвичай не потребують докладного обґрунтування і тривалого прийняття управлінських рішень. Лише в тому випадку, коли є декілька альтернативних варіантів придбання типового обладнання і необхідно обґрунтувати переваги одного з них, виникають певні складнощі в ухваленні оптимального рішення. Заміна морально застарілого обладнання з метою зменшення виробничих витрат передбачає насамперед аналіз вигідності кожного окремого інвестиційного проекту, оскільки більш досконале обладнання не завжди може бути вигідне з фінансового погляду. У випадку визначення доцільності реалізації проекту, орієнтованого на збільшення випуску продукції та розширення ринку послуг, необхідно детально проаналізувати реальність комерційного здійснення проекту з відповідним обґрунтуванням розширення ринкового простору, а також його фінансову ефективність. У проектах, спрямованих на розширення підприємства з метою випуску нових видів продуктів, усі стадії аналізу винятково важливі, оскільки такі проекти ґрунтуються на стратегічних управлінських рішеннях і помилки при розробці проектів такого типу можуть призвести до суттєвих негативних наслідків для підприємства. Проекти, що мають екологічну спрямованість, за своїм змістом завжди пов'язані з поліпшенням навколишнього середовища, тому саме екологічному аналізу тут приділяється основна увага.
Фінансовий інвестиційний проект — це проект придбання цінних паперів працюючого підприємства. Такий проект також вимагає значних економічних обґрунтувань (особливо, якщо планується придбати великий пакет акцій), всебічної характеристики об'єкта інвестування, його платоспроможності, очікуваної дохідності від фінансових операцій.
У сучасній практиці індустріально розвинених країн уся багатоманітність проектів класифікується за різними типами та ознаками:
Залежно від вартості та масштабу проекти поділяються на дрібні, середні та великі. Вартість дрібних проектів звичайно становить менше 300 тис. дол. США. До середніх проектів відносять міжрегіональні та регіональні проекти, окремі проекти, розроблювані на рівні корпорацій; їх вартість — від 300 тис. дол. до 2 млн. дол. Великі проекти (вартістю більше 2 млн. дол.) мають стратегічний характер, будучи принципово новими об'єктами інвестування.
За тривалістю реалізації проекти поділяють на короткотермінові (до одного року), середньотермінові (1—2 роки) та довготермінові (3—5 років).
За видами проекти класифікують:
на проекти із затвердженими фондами фінансування, що перебувають на тій або іншій стадії реалізації, але ще незакінчені;
проекти з незатвердженими та несхваленими фондами фінансуванням, які, у свою чергу, поділяються:
на ті, рішення про доцільність інвестування в які приймається безпосередньо керівництвом корпорації;
ті, що залежать від споживача (фінансування розпочинається тільки в тому випадку, коли корпорація на тендері виграє контракт на поставку продукції).
За сумісністю реалізації інвестиційні проекти поділяються:
на незалежні від реалізації інших проектів підприємства;
що залежать від реалізації інших проектів підприємства;
проекти інших інвестиційних проектів.
Мегапроекти — це цільові міжнародні, національні, міжгалузеві та галузеві програми розвитку, що містять велику кількість взаємопов'язаних проектів, об'єднаних загальною метою, які характеризуються виділеними на їх реалізацію ресурсами та обмеженим часом виконання. Такі програми розробляються, підтримуються та координуються на відповідних рівнях управління: державному, республіканському, обласному, муніципальному та ін.
Мультипроекти — це проекти, спрямовані на забезпечення та реалізацію визначеної стратегії розвитку підприємств (забезпечення високої прибутковості власного капіталу, фінансової стійкості, загальної ефективності господарської діяльності підприємства).
Монопроекти — це окремі інвестиційні, інноваційні проекти, що потребують створення єдиної проектної команди. Такі проекти залежно від змісту та мети їх реалізації поділяються на технічні, організаційні, економічні, соціальні, змішані і мають відповідні обмеження у фінансових та інших ресурсах, часі, критерії щодо якості продукції.
Залежно від схеми фінансування, що передбачається, виокремлюють:
інвестиційні проекти, що фінансуються за рахунок внутрішніх джерел підприємства;
проекти, що фінансуються за рахунок акціонування;
проекти, що фінансуються за рахунок позикових джерел;
інвестиційні проекти зі змішаними формами фінансування. Основна класифікація інвестиційних проектів поєднує поділ
капітальних вкладень на класи за метою їх реалізації, при цьому залежно від премії за ризик інвестування є відповідна диференціація норми прибутку для кожного класу. Вкладення з метою збереження позицій на ринку передбачають мінімальну норму прибутку в 6 %; вкладення в оновлення основних виробничих фондів та підтримання безперервної діяльності — 12; з метою скорочення поточних витрат — 15; вкладення з метою розширення діяльності, збільшення виробничої потужності, а відповідно і збільшення доходів — 20; ризикові (венчурні) капітальні вкладення, що пов'язані з новим будівництвом або впровадженням нових технологій, — 25—ЗО %. Як правило, вимушені інвестиції, здійснювані з метою підвищення надійності виробництва та техніки безпеки, спрямовані на виконання вимог щодо збереження навколишнього середовища згідно з новими законодавчими актами у цій сфері та з урахуванням інших елементів державного регулювання не мають особливих вимог щодо норми прибутку.
Наведена класифікація є складовим елементом управління інвестиційним процесом на підприємстві, при цьому важливу роль у його інвестиційній політиці відіграє часовий розподіл прибутку, коли залежно від структури капіталу підприємства у різні періоди керівництво вимагає різні норми прибутку на вкладені засоби; розробляються довготермінові плани капітальних вкладень для оптимального використання нагромадженого внаслідок реалізації проекту прибутку.
Норма прибутку від інвестицій різних класів проектів може значно коливатись залежно від доступного джерела їх фінансування на підприємстві. Нижня гранична межа норми прибутку — це той мінімальний рівень, нижче за який норма прибутку не повинна падати, незалежно від очікуваного обсягу прибутку від проекту та інвестиційних ресурсів підприємства.
Мінімальна норма прибутку розраховується виходячи з вартості власного капіталу підприємства (необхідна дохідність цінних паперів, прибутку, амортизаційних фондів), ставок за довгостроковим банківським кредитом та іншими можливими джерелами фінансування інвестицій.
Вирішальною умовою стійкого розвитку та життєдіяльності підприємства будь-якої галузі народного господарства, особливо в умовах ринкової економіки, є ефективність вкладення капіталу в той або інший інвестиційний проект. Коли йде мова про оцінку ефективності реальних інвестицій, необхідно усвідомлювати сутність використання в економічних розрахунках термінів "ефект", "ефективність" та "ефективність реальних інвестицій".
Ефект — це кінцевий результат в абсолютному вимірі, що фактично досягається або очікується за рахунок здійснення інвестицій. Він може виражатися в додаткових грошових надходженнях від реалізації продукції, збільшенні суми чистого прибутку й амортизаційних відрахувань тощо.
Ефективність характеризує кількісне співвідношення абсолютних показників кінцевого результату і безпосередньо витрат на його здійснення.
Таким чином, ефективність реальних інвестицій буде різнобічно характеризувати насамперед дохідність (прибутковість) інвестування. Ефективність інвестиційного проекту включає не тільки класичну інтерпретацію відношення результату до витрат, оскільки проект впливає як на внутрішнє середовище підприємства, так і на зовнішнє, тобто на територію, галузь або регіон у цілому. Тому ефективність необхідно розглядати як суму можливих наслідків упровадження проектних пропозицій, що можуть виникнути в обох середовищах. Комплексний підхід до ефективності вимагає її оцінювання з позицій всіх складових проектного аналізу, а саме комерційної, технічної, правової, фінансової, соціальної, екологічної, і передбачає визначення абсолютного ефекту, який може забезпечити кожна з них. Тут для оцінювання ефективності використовується сукупність конкретних показників, про що йтиметься далі у розділах, спеціально присвячених цьому питанню.
Прийняття управлінського рішення про доцільність інвестування в певний проект визначається низкою інвестиційних цілей, яких керівництво підприємства прагне досягти в процесі його реалізації. Інвестиційними цілями (у порядку зменшення їхнього значення) можуть бути такі:
Заданий рівень прибутковості інвестиційного заходу. Інвестиції здійснюються тільки в тому випадку, якщо прибуток від них здатний досягти заздалегідь визначеного мінімуму.
Збільшення щорічних обсягів реалізації та частки контрольованого підприємством ринку певного виду продукції.
Зростання продуктивності праці на підприємстві.
Виробництво нового виду продукції.
Життєвий цикл інвестиційного проекту. Склад, структура та зміст інвестиційного проекту. Розробка та реалізація реального інвестиційного проекту виробничої спрямованості охоплюють певний проміжок часу від появи відповідної ідеї до практичного її втілення (уведення в дію нового виробничого об'єкта, випуск нової продукції, впровадження організаційно-економічної новації). Життєвий цикл інвестиційного проекту називають також інвестиційним циклом. Отже, життєвий цикл проекту — це час від першої інвестиційної витрати до останньої вигоди проекту. Цикл проекту розглядається як певна схема або алгоритм, за допомогою якого відбувається встановлення певної послідовності дій при його розробці та впровадженні. Він відображає розвиток проекту, роботи, які проводяться на різних стадіях його підготовки, реалізації та експлуатації. Проектний цикл — це концепція, яка розглядає інвестиційний проект як послідовність стадій (фаз), етапів, кожні з яких мають своє призначення і обмежені встановленими термінами.
Термін життя проекту — це період від моменту прийняття рішення про вкладення інвестицій у певний проект до кінця прогнозованого терміну життя проекту. Економічний термін життя проекту — це проміжок часу, протягом якого проект забезпечує повернення вкладених у нього ресурсів (отже, він менший, ніж фізичний термін життя).
Згідно з програмою промислового розвитку ООН (UNIDO) інвестиційний проект слід розглядати як цикл, що складається з трьох окремих фаз (або етапів інвестиційного проектування) — передінвестиційної, інвестиційної та експлуатаційної (рис. 2.1).
Передінвестиційна фаза, або стадія науково-проектної підготовки проекту (від попередніх досліджень до прийняття остаточного управлінського рішення про доцільність інвестування), складається з таких стадій: визначення інвестиційних можливостей, аналізу альтернативних варіантів і попереднього вибору проекту — попереднього техніко-економічного обґрунтування, висновку за проектом і рішення про інвестування.
Інвестиційна фаза, або стадія реалізації та впровадження об'єкта реального інвестування (проектування, укладення договорів, підряд, будівництво). Інвестиційна фаза має такі стадії: встановлення правової, фінансової та організаційної основ для здійснення проекту, придбання і передачу технологій, детальне проектне опрацювання та укладання контрактів, придбання у разі необхідності землі, будівельні роботи і монтаж обладнання, передвиробничий маркетинг, набір і навчання персоналу, здачу об'єкта інвестування в експлуатацію та запуск.
Експлуатаційна фаза проекту (виробнича стадія освоєння інвестицій та господарської діяльності підприємства). Експлуатаційну фазу необхідно розглядати у довготерміновій та короткотерміновій перспективі. У короткотерміновому плані досліджується можливість виникнення проблем, пов'язаних із застосуванням обраної технології, функціонуванням обладнання або з кваліфікацією персоналу. У довготерміновому плані розглядаються обрана стратегія та сукупні виробничі й маркетингові витрати, а також очікувані грошові надходження від реалізації продукції.
Більш детально стадії, їх структуру та зміст цілей, етапи і види робіт за окремими фазами інвестиційного циклу можна подати таким чином.
Передінвестиційна фаза передбачає такі етапи.
Аналітичний (ідентифікація-аналіз можливостей) — науково-дослідні та експериментально-конструкторські роботи (дослідження та розробка технічних і технологічних параметрів і рішень). Цей етап передбачає узагальнення інформації про необхідність інвестування в конкретний об'єкт, визначення інвестиційних можливостей (експрес-оцінювання всіх доступних даних і чинників проекту здійснюється з метою попереднього з'ясування умов реалізації та визначення рентабельності проекту, ґрунтуючись на укрупнених оцінках). Тут також досліджуються інформація про економіко-географічну характеристику проекту, здійснюється оцінювання зайнятості у регіоні, рівня доходів у розрахунку на душу населення, засвоєних чи потенційних чинників виробництва, природних ресурсів та можливостей їх використання (витрати на освоєння), наявності інфраструктури, експорту та імпорту продукції, можливостей будівельних фірм та матеріальної бази будівництва. Оцінюються попит на конкретну продукцію на внутрішньому та зовнішньому ринках, наявність джерел сировини, характер технологічних процесів; потреба у кваліфікованих кадрах; терміни реалізації проекту і рівень витрат. Аналізуються можливості конкретного проекту з метою стимулювання інвестора до трансформації ідеї проекту в чітко виражену інвестиційну пропозицію.
Етап підготовки обґрунтування інвестиційного проекту складається з таких підетапів.
Попереднє обґрунтування проекту. Реалізація цього під-етапу здійснюється шляхом визначення таких критеріїв:
інвестиційні можливості. У разі підтвердження їх наявності рішення про інвестування може бути прийнято на основі інформації, отриманої на стадії попереднього обґрунтування;
аспекти проекту, що мають суттєвий вплив на його ефективність та потребують глибокого вивчення шляхом досліджень;
інформація, достатня для визначення життєздатності проекту або привабливості для конкретного інвестора (групи інвесторів);
стан навколишнього середовища в місці запропонованого розташування виробництва та потенційний вплив на нього виробничого процесу, що проектується.
Наприкінці цього етапу здійснюється огляд наявних альтернатив за головними компонентами обґрунтування.
Допоміжні (функціональні) дослідження передбачають більш детальне опрацювання яких-небудь конкретних аспектів проекту. Такими дослідженнями можуть бути:
прогнозування попиту на продукцію, яка буде вироблятися, вивчення можливостей її реалізації на ринку, товарів конкурентів тощо;
з'ясування наявності доступу до необхідної для виробництва продукції та реалізації проекту сировини, матеріалів; вивчення теперішніх та прогнозованих змін ціни на такі ресурси;
аналіз придатності конкретних видів сировини (здійснюється шляхом лабораторних або експериментальних випробувань);
вивчення транспортної інфраструктури та наближеності до основних ринків збуту продукції (особливо для проектів, за якими передбачаються значні транспортні витрати);
аналіз техногенного впливу на екологію навколишнього середовища внаслідок можливої реалізації інвестиційного проекту та визначення шляхів зменшення негативних наслідків на території, що оточує передбачуване місце розташування проекту (оцінювання маловідхідних, ресурсозберігаючих або природоохоронних технологій; оцінювання альтернативних видів сировини; пошук альтернативних майданчиків);
визначення оптимальних масштабів виробництва на основі використання різних альтернативних технологій, вибір таких, що найбільше задовольняють висунуті вимоги; при цьому досліджуються і відповідні інвестиційні та виробничі витрати та ціни на продукцію, що буде отримана внаслідок реалізації проекту;
вибір необхідного устаткування з урахуванням альтернативних витрат на їх придбання, постачання та експлуатацію. Безпосереднє замовлення обладнання здійснюється протягом інвестиційної фази.
Техніко-економічне обґрунтування інвестиційного проекту (ТЕО). На цій стадії приймається остаточне рішення про те, чи є комерційні, технічні, економічні та екологічні передумови для здійснення проекту та чи слід його переводити в інвестиційну фазу. (У зв'язку зі значущістю ТЕО для реалізації інвестиційного проекту, ця стадія буде окремо розглянута у наступному параграфі.)
Оцінювання інвестиційного проекту та формулювання остаточного рішення про доцільність інвестиції.
Оціночний звіт — фіксація остаточного рішення про доцільність інвестування, прийнятого особами, що підтримують проект. Оцінювання ефективності та визначення доцільності здійснення проекту проводиться національними або міжнародними банківськими організаціями, а також уповноваженими експертами-аналітиками. Таке оцінювання здійснюється у технічному, ринковому, управлінському, організаційному, фінансовому та інших аспектах.
Підтримка інвестиційних проектів (визначення потенційних джерел фінансування інвестиційних заходів; створення спеціалізованих національних органів стимулювання та розвитку; організаційні заходи щодо реалізації проекту).
Інвестиційна фаза (реалізація та впровадження об'єкта реального інвестування).
Правове, фінансове, організаційне та технологічне забезпечення проекту. Підготовка установчих документів щодо юридичного статусу та фізичної бази; забезпечення фінансуванням; вибір організаційної структури управління; придбання та передача технологій.
Детальне проектування та укладення контрактів. Цей етап полягає в послідовності підетапів, таких як: підготовка території будівництва; остаточний вибір технології та обладнання; будівельне планування; календарне планування термінів виробничого будівництва; підготовка необхідних документів, креслень, виконаних у масштабі, та інших схем-планувань; оголошення торгів; оцінювання пропозицій; попередні переговори та остаточне укладення контрактів між інвестором та фінансуючими, консультативними та архітектурними організаціями, а також постачальниками сировини.
Етап будівництва передбачає послідовність заходів щодо придбання земельної ділянки (у разі необхідності); будівельні роботи та монтаж обладнання згідно із заданою програмою та графіком; попередню та кінцеву здачу в експлуатацію об'єкта інвестування.
Передвиробничий маркетинг — маркетингові заходи щодо підготовки споживачів до сприйняття нових продуктів; забезпечення критичного рівня поставок продукції.
Добір необхідного персоналу та його навчання.
Введення об'єкта інвестування в експлуатацію.
Експлуатаційна фаза проекту передбачає виробниче освоєння інвестицій та безпосередню господарську діяльність підприємства; розширення, інновації, зміну та реабілітацію об'єкта інвестування, дослідження інших пропозицій.
Таким чином, протягом передінвестиційної фази необхідно проаналізувати всю сукупність різноманітних можливостей реалізації майбутнього проекту та прийняти остаточне рішення про доцільність інвестиції. На етапі передінвестиційної підготовки проекту організатор або замовник проекту обирають керуючого проектом. Аналіз альтернативних варіантів реалізації проекту може здійснюватися або власними силами замовника, або спеціалізованими експертними, консультативними організаціями. Остаточне рішення про інвестування проекту приймають або керуючий проектом, або інвестори. Перша фаза інвестиційного проектування закінчується укладанням програми фінансування проекту.
Стадія реалізації та впровадження об'єкта реального інвестування передбачає у разі потреби вибір проектної керуючої організації, підготовку необхідних креслень, специфікацій та попередніх планів проектних робіт; моделювання проекту; одержання замовником від урядових установ дозволу на будівництво; у разі необхідності здійснюється вибір генерального підрядника, субпідрядників та керуючого будівництвом; залучаються представники замовника або уповноважений урядовий інспектор.
Порядок розробки інвестиційного проекту
На нашу думку, універсальним підходом до визначення робіт, які належать до різних фаз і стадій інвестиційного циклу проекту, є підхід Світового банку, згідно з яким всі стадії інвестиційного циклу об'єднуються у дві основні фази (рис. 2.2):
фазу проектування (містить такі стадії: ідентифікацію, розробку, експертизу проекту);
фазу впровадження (включає переговори, реалізацію та завершальну оцінку проекту).
По суті, головна мета фази проектування — вирішення проблеми ефективного використання всіх ресурсів.
Перша стадія проекту — ідентифікація — стосується генерування та вибору ґрунтовних ідей, які можуть забезпечити виконання важливих завдань економічного розвитку підприємства. На цій стадії складається перелік усіх можливих ідей, придатних для досягнення попередньо чітко сформульованих цілей та поставлених завдань; порівнюються альтернативні засоби їх досягнення і відбираються найбільш вигідні варіанти.
Висунуті ідеї, як правило, зумовлюються необхідністю:
знайти шляхи задоволення нових потреб споживачів або безпосередньо підприємства;
одержати конкуруючі переваги у використанні нових можливостей;
використати наявні недовикористані матеріальні чи людські ресурси, знайти можливості їх застосування у більш продуктивних галузях;
зробити додаткові капітальні вкладення;
створити сприятливі умови для формування відповідної інфраструктури виробництва й управління;
реалізувати пропозиції іноземних громадян або фірм щодо інвестицій;
пристосування до інвестиційних стратегій, розроблених іншими країнами, а також можливостями, що виникають у зв'язку з міжнародними договорами;
надання двосторонньої допомоги тощо.
На стадії розробки відбувається послідовне уточнення технічних характеристик проекту, аналізуються різноманітні складові його ефективності (зокрема особлива увага приділяється можливостям фінансового здійснення та впливу на навколишнє середовище); розглядається прийнятність проекту щодо соціальних та культурних міркувань, визначаються основні організаційні заходи з його впровадження. У процесі розробки інвестиційного проекту виявляються та відсіюються ідеї, непридатні до практичної реалізації. Таким чином, чим більше менеджерам відомо про різні підходи до управління проектом, тим легше їм виявити та забракувати невдалі варіанти і перейти до детального вивчення обраного проекту.
Як свідчить практика реалізації інвестиційних проектів, дуже часто вибір певного способу фінансування чи варіанта проекту робиться передчасно. Саме тому для визначення кращих проектів доцільно до початкового переліку ідей вносити всі можливі варіанти, що обговорюються, а потім вже шляхом використання логічної схеми відбору відкидати найгірші. У міру відкидання альтернативних варіантів деталі й розрахунок кожного аспекту необхідно уточнювати. Тим самим вдається уникнути надмірної детальної підготовчої роботи над всіма варіантами, які врешті-решт будуть відкинуті. У підсумку початковий список альтернативних варіантів реалізації проекту звужується до кількох або одного. Відмінність між стадіями ідентифікації та розробки найчастіше є кількісною, а не якісною.
Причинами відхилення розглядуваних варіантів проекту можуть бути: недостатній попит на запропонований проектом продукт або відсутність явних переваг над конкурентними продуктами; надмірні інвестиційні витрати проекту порівняно з очікуваними грошовими надходженнями; відсутність необхідної підтримки влади; непридатна для здійснення цілей проекту технологія; завеликий масштаб проекту, що не відповідає наявним організаційним та управлінським можливостям; надмірний інвестиційний ризик; завеликі експлуатаційні витрати проекту порівняно з наявними фінансовими ресурсами або альтернативними рішеннями.
Остаточне рішення про доцільність фінансування обраного на попередній стадії варіанта можливого проекту і пошук, у разі такої необхідності, потенційних інвесторів приймається на основі детальної експертизи, яка забезпечує комплексну оцінку економічної ефективності, факторів невизначеності й ризиків або можливих змін у керівництві чи політиці, здатних вплинути на успішність здійснення проекту.
Таким чином, весь процес інвестиційного проектування можна умовно поділити на дві основні частини.
1. Передпроектні дослідження (попереднє оцінювання кошторису витрат згідно з фінансовими можливостями замовника проекту; вибір зі значної кількості альтернативних варіантів найраціональніших технічних, технологічних рішень з метою максимально можливої економії ресурсів). Результатом проведених досліджень є отримання необхідних вихідних даних для розробки попереднього проекту (аванпроекту, форпроекту), раціональної організації майбутнього виробництва та узагальнених висновків про доцільність здійснення проекту.
2. Безпосереднє проектування передбачає два етапи: попередній проект (форпроект, аванпроект) та остаточний проект.
Найбільш відповідальним етапом є створення попереднього проекту, в межах якого необхідно розглянути всі принципові питання щодо майбутнього об'єкта інвестування: детальні технічні, технологічні, архітектурно-будівельні рішення; обсяг будівельних робіт у натуральних показниках за видами робіт; номенклатуру та обсяг необхідних матеріалів, конструкцій, обладнання; детальну пояснювальну записку; креслення, плани та схеми фундаментів несучих конструкцій, розміщення основного обладнання та комунікацій. Розробка попереднього проекту завжди здійснюється у повному обсязі, оскільки він слугує основою для отримання дозволу на будівництво.
Опрацювання остаточного проекту здійснюється після схвалення замовником попереднього проекту. Ця стадія передбачає розробку робочих креслень, організації будівельних робіт, укладання остаточного кошторису проекту.
На стадії переговорів інвестор і замовник оформляють досягнуті домовленості у документально підтверджені юридичні зобов'язання, остаточно узгоджують організаційні заходи, необхідні для здійснення проекту. На основі результатів проведених переговорів складаються протокол намірів, меморандум або інші документи, що відображають досягнуті домовленості.
Досягнення цілей інвестиційного проекту здійснюється безпосередньо на стадії його реалізації шляхом виконання запланованих робіт, контролю і нагляду за всіма їх видами. Порядок проведення контролю та інспекції погоджується на стадії переговорів.
На стадії завершального оцінювання порівнюються фактичні результати реалізації проекту із запланованими, визначається ступінь досягнення цілей проекту, з набутого досвіду робляться відповідні висновки.
У нинішніх умовах сфера інвестиційного проектування в економічно розвинених країнах перетворюється в особливий сектор економіки зі своєю інфраструктурою. Основний обсяг проектних робіт у цих країнах виконують спеціалізовані проектні фірми, що акумулюють багато видів діяльності; різноманітні послуги надають консультаційні фірми різного профілю (компетентні консультації з усіх технічних, технологічних та економічних питань, методів організації та управління), "інжинірингові" та інформаційні центри, фірми з широкими базами даних (здійснюють укладання кошторисів тощо).
Зазначимо, що розробка інвестиційного проекту є досить трудомістким процесом і вимагає значних витрат часу та коштів. Ефективність та результативність інвестиційного проектування досягаються правильною та раціональною організацією розробки інвестиційного проекту, яка передбачає чіткий розподіл обов'язків між виконавцями проектних робіт та координацію їхніх дій; забезпечення взаємозв'язків та взаємо-узгодженості в розробці окремих розділів проекту; встановлення термінів розробки проекту; доведення основних положень проекту до всіх зацікавлених сторін.
До розробки інвестиційного проекту необхідно залучати різноманітних фахівців, які володіють достатніми теоретичними знаннями і мають необхідний практичний досвід у цьому виді діяльності (менеджерів, фінансистів, маркетологів, юристів, економістів, інженерів). Залучення до розробки інвестиційного проекту консультантів та експертів, які не є працівниками підприємства, дає змогу підвищити рівень довіри потенційних інвесторів (оскільки ці фахівці — особи незацікавлені, а тому, можливо, є більш об'єктивними). Обов'язковою у цій роботі є також участь керівника підприємства та автора ідеї, покладеної в основу проекту.