library.if.ua

Менеджмент інвестиційної діяльності (2003)

3.7. Лізинг як особлива форма фінансування реальних інвестиційних проектів

В інвестиційному менеджменті лізинг розглядають як особливу форму фінансування реальних інвестиційних проектів. Лізинг — це діяльність, спрямована на інвестування власних та залучених позикових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у користування на визначений термін лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність (машини, обладнання, транспортні засоби, а також споруди виробничого характеру) за дорученням (заявкою) і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних та разових лізингових платежів. Отже, права власності на об'єкти лізингу, придбані лізингодавцем для лізингоодержувача з метою їх виробничого використання, зберігаються за лізингодавцем на весь термін лізингової угоди.

У межах довготермінової оренди розрізняють два основних види лізингу — фінансовий та оперативний.

Фінансовий лізинг — угода (договір), що передбачає виплату протягом терміну її дії встановленої суми лізингових платежів, які включають суму амортизації машин та обладнання, спроможної забезпечити фіксований прибуток. Так, згідно з прийнятим в Україні 16 грудня 1997 р. Законом "Про лізинг" (ст. 4.1), сума відшкодування вартості об'єкта лізингу у складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу має включати не менше 60 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Після закінчення терміну дії договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю. За фінансового лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу (ст. 15).

До оперативного лізингу належать усі угоди, термін дії яких менший за амортизаційний період майна, що передається у платне користування (згідно із Законом України "Про лізинг" — менший від терміну, за який амортизується 90 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору). Після закінчення терміну договору оперативного лізингу він може бути подовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцеві й може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу. За оперативного лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, крім витрат, пов'язаних із його експлуатацією та поновленням використаних матеріалів, несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу. Залежно від терміну, на який укладається лізингова угода, у складі оперативного лізингу розрізняють:

рейтинг — короткотермінова оренда майна до одного року;

хайринг — середньотермінова оренда (від одного до трьох років).

Зазначені угоди передбачають багаторазову передачу стандартного обладнання від одного орендаря до іншого.

У світовій практиці фінансовий лізинг поділяють на лізинг з обслуговуванням (становить поєднання фінансового лізингу з договором підряду та передбачає надання цілої низки послуг, пов'язаних з утриманням та обслуговуванням зданого в оренду обладнання); леверидж-лізинг (тут основна частина обладнання, що здається в оренду, береться в найом у третьої сторони — інвестора, а переважна сума лізингових платежів здійснюється у першій половині терміну оренди, що знижує оподатковуваний прибуток інвестора та створює ефект відстрочки податку); лізинг "у пакеті" (система фінансування підприємства, за якої будівлі та споруди надаються у кредит, а обладнання та устаткування здається лізингоодержувачу за угодою оренди).

Стосовно отриманого у користування майна лізинг поділяють на чистий лізинг, повний та лізинг з частковим набором послуг. За чистого лізингу додаткові витрати з обслуговування, отриманого у користування майном, бере на себе лізингоодержувач. Передбачається, що він сплачує всі податки і збори, здійснює страхування, утримує об'єкт лізингу в робочому стані та несе всі інші витрати, пов'язані з використанням обладнання. Отже, в цьому випадку витрати з обслуговування не включаються до лізингових платежів. Цей вид лізингових операцій найбільш характерний для фінансового лізингу.

Повний лізинг — це лізинг з повним набором послуг, угоди за яким передбачають обов'язкове повне технічне обслуговування об'єкта лізингу, його ремонт, страхування та інші операції і послуги, які бере на себе лізингодавець. За кінцевою вартістю це один з найдорожчих видів лізингу, який в основному притаманний оперативному лізингу.

У випадку лізингу з частковим набором послуг на лізингодавця покладаються лише окремі функції з обслуговування майна.

Залежно від сектору ринку, де здійснюються лізингові операції, розрізняють внутрішньонаціональний та міжнародний лізинг, коли хоча б одна зі сторін у лізинговій угоді належить до іншої країни.

Залежно від наміру учасників лізинг може бути терміновим (одноразовим) і поновлювальним, за якого договір продовжується по закінченні першого терміну контракту.

Залежно від складу учасників лізингової угоди розрізняють такі види лізингу.

Прямий лізинг — угода, за якою лізингове майно передається лізингодавцем лізингоодержувачеві без втручання третьої сторони.

Зворотний лізинг полягає в наданні підприємством-виробником частини власного майна лізинговій компанії з одночасним підписанням контракту про його лізинг. Тобто майно здається в лізинг тій же особі, у якої воно було куплено. Таким чином, у підприємства з'являються вільні грошові засоби, які воно може спрямувати на розвиток виробництва, не припиняючи експлуатації діючого обладнання. Така операція тим вигідніша для підприємства, чим більшими будуть отримані доходи від нових здійснених інвестицій у порівняно із загальною сумою лізингових платежів.

Непрямий лізинг — передача майна відбувається через посередників. Виникає класична тристороння угода між постачальником, лізингодавцем та лізингоодержувачем.

Більш докладну класифікацію лізингових операцій показано на рис. 3.8.



Лізингові відносини є, по суті, кредитними угодами, оскільки лізингоодержувач отримує в тимчасове користування вартість, втілену в машинах та обладнанні, на умовах зворотності та платності. Однак лізинг дає змогу не заморожувати власний капітал, заощаджувати на витратах, пов'язаних із володінням майном, встановлювати за погодженням із лізингодавцем гнучкіший, ніж за кредитною угодою, порядок здійснення платежів, а також можливе укладання лізингових угод без необхідності застави тощо.

При здійсненні лізингових операцій досить складним питанням є визначення суми лізингових платежів. Так, до лізингового платежу входять такі складові: амортизація відповідної частки вартості об'єкта лізингу в розмірах, що визначаються відповідно до чинних на момент сплати норм (тут необхідно обов'язково враховувати можливі зміни знижувальних коефіцієнтів амортизації); плата за ресурси, залучені лізингодавцем для здійснення угоди; лізингова маржа, що включає дохід лізингодавця за надані ним послуги; премія за ризики, які несе лізингодавець (останні три елементи складають лізинговий відсоток).

У зв'язку з тим, що зі зменшенням заборгованості за кредитом, отриманим лізингодавцем для набуття майна, зменшується і розмір плати за використані кредити та розмір комісійної винагороди лізингодавцю (якщо ставка винагороди встановлюється сторонами до непогашеної (неамортизованої) вартості майна), доцільно здійснювати розрахунок лізингових платежів у такій послідовності:

розраховується величина лізингових платежів за роками, що охоплюються договором лізингу;

розраховується загальна сума лізингових платежів за весь термін договору лізингу (як сума платежів за роками);

розраховується розмір лізингових платежів як внесків відповідно до вибраної сторонами періодичності, а також погодженими засобами нарахування і сплати.

Отже, розрахунок величини лізингових платежів (ВЛП) за роками можна здійснити за такою формулою:

ВЛП = АВ + ПК + KB + ДП + ПДВ,

де АВ — величина амортизаційних відрахувань, що належать лізингодавцю в поточному році;

ПК — плата за використання лізингодавцем кредитних ресурсів на набуття майна — об'єкта договору лізингу;

KB — комісійна винагорода лізингодавцю за послуги, надані лізингоодержувачу, передбачені договором лізингу;

ДП — плата лізингодавцю за додаткові послуги лізингоодержувачу, передбачені договором лізингу;

ПДВ — податок на додану вартість, що сплачується лізингоодержувачем за послуги лізингодавця.

При цьому маємо на увазі, що плата за використання кредитних ресурсів та комісійна винагорода можуть встановлюватися за угодою сторін у відсотках до залишкової (балансової) вартості майна — предмета договору, середньорічної суми непогашеного кредиту в цьому році або середньорічної залишкової вартості майна, а отже, алгоритм розрахунку ВЛП буде дещо змінюватися.

Лізингові платежі за користування об'єктами лізингу можуть бути фіксованими або змінюватися рік у рік, зростати чи зменшуватись, але остаточно встановлюються такими, щоб лізингодавець за час, передбачений угодою, міг відновити відповідну частину вартості об'єкта й одержати прибуток.

Для розрахунку величини лізингових платежів можна також скористатися формулою, відомою у фінансовій математиці як погашення боргу строковими виплатами. Згідно з цим підходом залишок основного боргу і суми відсоткових платежів будуть зменшуватись від періоду до періоду (величина лізингових платежів, або величина кожної строкової виплати, буде включати погашення основного боргу та відсоткового платежу за ним з урахуванням так званого коригувального множника (KM) відсотка залишкової вартості обладнання, у випадку коли за умовами лізингової угоди не передбачено його повну амортизацію).

Необхідно зазначити, що є інші альтернативні підходи та відповідні алгоритми щодо розрахунку періодичної величини лізингових платежів, але розгляд їх не є предметом аналізу цієї теми (наша мета — проілюструвати визначення ефективності та можливих переваг лізингової угоди у фінансуванні інвестиційних проектів порівняно з іншими кредитними схемами або придбанням обладнання).

Лізингові платежі зазвичай здійснюються або на початку, або наприкінці кожного періоду, що розглядається. Оскільки лізингові платежі підприємства належать до поточних витрат, то вони зменшують базу оподаткування при визначенні величини податку, що підлягає сплаті, але тільки в ті роки, коли проводяться такі платежі. Тому відповідно до міжнародних стандартів, коли внесок лізингових платежів здійснюється безпосередньо на початку року (півріччя або кварталу), тобто наприкінці нульового року, вони належать до витрат майбутніх періодів і впливають на величину податкових платежів тільки в 1-му році. Таким чином, усі наступні платежі зменшують базу оподаткування із лагом в один рік, наприклад, для лізингової угоди терміном на чотири роки (табл. 3.29).



Відповідно виникатимуть і певні особливості при розрахунку величини лізингового платежу.

Крім амортизаційних відрахувань, плати за ресурси, що залучені лізингодавцем щодо здійснення договору, та прибутку лізингової компанії, користувач (лізингоодержувач), якщо це передбачено конкретним договором, має сплатити додаткові витрати лізингодавця чи інших суб'єктів угоди. Такими витратами можуть бути:

експлуатаційні (але не в усіх випадках) — на обслуговування та ремонт обладнання, його монтаж, налагодження та запуск виробництва;

супутні — послуги у вигляді навчання персоналу користувача;

на страхування лізингової операції; ці витрати розраховуються шляхом множення ставки страхового збору на залишкову вартість майна на початок t-ro року угоди та ін.

Якщо підприємство має вибір (придбати обладнання за допомогою запозичених засобів або взяти його в лізинг), то аналітикам необхідно порівняти витрати за кожним видом кредитування. Платежі однакових розмірів, але різні за часом, зовсім не однозначні, тому потрібно привести їх до одного моменту часу. Цей процес називають дисконтуванням, а отриману суму, як нам уже відомо, — чистим приведеним до теперішньої вартості доходом від реалізації інвестиційного проекту.

Важливою особливістю, яку слід враховувати, аналізуючи доцільність укладання лізингової угоди, є коректне визначення дисконтної ставки, за допомогою якої розраховується сума приведених до теперішньої вартості грошових потоків лізингового варіанта фінансування інвестиційного проекту. Як правило, за дисконтну ставку береться ставка відсотків, ско-ригована на податкові платежі, за якою певна компанія може залучити банківський кредит.

Розглянемо приклад порівняльного аналізу ефективності придбання обладнання та укладання лізингової угоди.

Приклад

Підприємство планує встановити нове високотехнологічне обладнання вартістю 150 000 ум. гр. од. Є два альтернативних варіанти фінансування придбання обладнання:

позичити необхідні кошти в банку на шість років під 14 % річних;

придбати обладнання на засадах лізингу; термін угоди також шість років, а величина лізингових платежів як періодичних внесків передбачається за роками в таких обсягах (ум. гр. од.)1: 63 900; 55 665; 48 665; 42 715; 37 658; 33 360.

Внесення лізингових платежів здійснюється один раз наприкінці кожного року. Погоджена з лізингодавцем вартість можливого придбання обладнання лізингоодержувачем наприкінці терміну лізингової угоди буде становити 68 000 ум. гр. од.

1 Зазначимо, що лізинг передбачає також можливість застосування прискорених норм амортизації, це дає змогу врахувати, наприклад, швидке моральне старіння обладнання. Однак застосування прискореної амортизації за встановленою в Законі "Про оподаткування підприємств" схемою (ст. 22.4) у зв'язку з можливими понижуючими коефіцієнтами, що постійно змінюються, певною мірою подовжує термін лізингу; тут виникає також проблема використання раніше укладених договорів. Отже, у реальній практиці необхідно враховувати чинні в державі правові норми; крім того, інколи, якщо об'єкт не є власністю, то можна використовувати норми прискореної амортизації, і можуть бути певні обмеження щодо мінімальних термінів договору фінансового лізингу.

Повернення боргу за банківським кредитом здійснюється один раз на рік за "амортизаційною" схемою погашення.

Підприємство вважає за доцільне застосувати для цього обладнання норму амортизації 15 % згідно з податковим методом нарахування амортизації. Ставка податку на прибуток становить ЗО %.

Крім того, виробник обладнання пропонує технічне обслуговування (ТО) за фіксованою контрактною ставкою в розмірі 7500 ум. гр. од. на рік1.

У разі придбання обладнання на засадах лізингу технічне обслуговування здійснює лізингодавець (за визначену плату, що в цьому випадку додатково включено до лізингових платежів).

Необхідно визначити, який варіант фінансування для підприємства вигідніший: купити обладнання за рахунок залучення банківського кредиту чи придбати на засадах лізингу.

Розв'язок

1. Розглянемо варіант лізингового фінансування придбання обладнання.

Розрахунок приведеної вартості потоків грошових витрат, пов'язаних із придбанням обладнання на лізинговій основі, подано в таблиці 3.302.

Як відомо, важливою особливістю, яку слід врахувати, аналізуючи лізинговий варіант фінансування інвестиційного проекту, є коректне визначення дисконтної ставки, за допомогою якої розраховується наведена вартість грошових потоків. У цьому випадку за дисконтну ставку береться ставка відсотків, скоригована на податкові платежі, за якою компанія може залучити банківський кредит:

г= 0,14 (1 - 0,3) = 0,098 (або 9,8 %).

Таким чином, сума приведених до теперішньої вартості потоків витрат грошових коштів, що відповідає вартості одержання обладнання з лізингу для підприємства, становить 188 013,12 ум. гр. од. Ця величина порівнюється з вартістю альтернативи при купівлі обладнання за рахунок банківських кредитів.



2. Розглянемо варіант купівлі обладнання за рахунок банківського кредиту.

При "амортизаційному" погашенні кредиту платежі здійснюються рівними сумами регулярно і включають визначену суму кредиту та відсоток. Разом з останнім внеском суму кредиту погашають (більшість західних кредитних інвесторів використовують цю схему як базовий графік повернення боргу підприємством-позичальником) '.

Розрахунок сум щодо погашення боргу, динаміку і структуру щорічної залишкової заборгованості наведено в табл. 3.31.



На основі наведених розрахунків і врахування податкового виграшу внаслідок зменшення бази оподаткування за рахунок амортизаційних відрахувань і відсоткових виплат за кредитом можна розрахувати суму приведених до теперішньої вартості потоків грошових витрат (табл. 3.32).

Розрахунок загальної поточної вартості придбання обладнання завжди доцільно здійснювати за наведеною вище схемою, це дає змогу врахувати всі особливості щодо умов повернення банківської позики.

Одержані результати показують, що в таких умовах варіант придбання обладнання на лізинговій основі є вигіднішим, ніж купівля обладнання за рахунок кредитних ресурсів, оскільки вартість лізингового фінансування оцінюється сумою PV = = 188 013,12 ум. гр. од., а вартість фінансування угоди при купівлі обладнання з урахуванням податкового виграшу сумою PV = 151 640,05 ум. гр. од.

Чиста перевага для кредитної угоди наприкінці шостого року (без урахування подальших грошових потоків) є різницею між РУ-вартістю лізингу і PF-вартістю володіння і становить 36 373,07 ум. гр. од. (188 013,12 - 151 640,05).

Отже, в остаточному підсумку лізингова угода виявилася дорожчою ніж позика, оскільки до вартості лізингу в обов'язковому порядку закладається сума амортизації. Лізинг може бути дешевшим від кредитної угоди, наприклад, за умови наявності певних пільг, що, до речі, практикується в багатьох розвинених країнах для стимулювання його розвитку.

Таким чином, у кожному конкретному випадку вибір альтернативи необхідно здійснювати, виходячи з чинних умов лізингового контракту та умов купівлі обладнання, використовуючи залучені кошти. На основі комплексної оцінки реальних умов та розрахунків з наведеної вище методики здійснюється оптимізація вибору з наявних альтернатив і приймається обґрунтоване рішення. Зазначимо лише, що поряд із перевагами викладеного підходу є деякі обмеження, які полягають у тому, що вибір дисконтної ставки при розрахунку приведеної до теперішньої вартості грошових потоків впливає на висновок про вигідність тієї або іншої альтернативи. Інший метод, що базується на методиці аналізу, не має цього недоліку — замість приведеного до теперішньої вартості потоку грошових витрат, які відповідають двом альтернативам придбання обладнання, проводиться розрахунок внутрішньої норми дохідності (IRR), що відповідає лізинговому проекту і порівнюється з вартістю залучення кредитів із поправкою на оподаткування прибутку підприємства.

Таким чином, наведена методика ґрунтується на ідеї обліку не лише явних, а й альтернативних витрат при здійсненні лізингової операції, які виражаються у втраті інвестиційного податкового кредиту, а також амортизаційного податкового виграшу.

Окрім запропонованих NPV- та IRR-аналізів, визначаючи ефективність лізингових угод у фінансуванні інвестиційних програм підприємства, іноді доцільно скористатися додатково методом Багера — Херрінгера — Вільямсона (BHW-method), основна ідея якого полягає у поділі грошових потоків витрат проекту на дві складові, а саме на потоки, пов'язані з процесом фінансування, та потоки, пов'язані з отриманням податкового виграшу.

Аналізуючи грошові потоки, пов'язані з процесом фінансування лізингового контракту, автори методу вимірюють інкрементальний вплив кредиту, що залучається, шляхом віднімання приведеної до теперішньої вартості суми лізингових платежів від приведеної вартості платежів з погашення заборгованості за отриманими кредитами (при цьому дисконтна ставка приймається рівною ставці банківських відсотків).

Наступним кроком BHW-Єіналізу є визначення інкрементального приведеного до теперішньої вартості податкового виграшу за всіма можливими його джерелами, що пов'язані з лізингом та придбанням за рахунок залучення банківських кредитів. За дисконтну ставку беруть середньозважену вартість капіталу підприємства (WACC).

BHW-тетод дає змогу отримати суттєву інформацію щодо оптимального управлінського рішення стосовно набуття обладнання в лізинг за умови, що дисконтна ставка вибрана коректно і, відповідно, адекватно відображає реальні умови ринку, а також конкретного контракту. Отже, єдиним слабким місцем аналізу, як, до речі, і методу, є визначення ставки дисконтування грошових потоків альтернатив за проектом фінансування інвестиційної пропозиції.

Зазначені методи є важливими і дуже зручними інструментами аналізу і підвищення обґрунтованості управлінських рішень щодо використання лізингових операцій, враховуючи необхідну їх адаптацію до умов законодавства конкретної країни та ситуації того чи іншого контракту.

Завдання для самостійного розв'язання

1. Підприємство планує встановити нове високотехнологічне обладнання вартістю 300 000 ум. гр. од. Є два альтернативних варіанти фінансування придбання обладнання:

позичити необхідні кошти в банку на вісім років під 12 % річних;

придбати обладнання на засадах лізингу (термін угод — вісім років, лізинговий відсоток становить 15 % річних).

Внесення лізингових платежів здійснюється два рази на рік за формулою погашення боргу строковими виплатами (безпосередньо перед початком кожного півріччя).

Повернення боргу за банківським кредитом здійснюється один раз на рік за "амортизаційною" схемою погашення.

Погоджена з лізингодавцем реалізаційна вартість обладнання наприкінці 8-го року становитиме ЗО % початкової вартості обладнання (без ПДВ). Керівництво підприємства вважає за доцільне застосування податкового методу амортизації (норма амортизації для цієї групи основних фондів становить 15 %).

Оподаткування прибутку здійснюється за ставкою ЗО %.

Крім того, виробник обладнання пропонує технічне обслуговування в розмірі 15 000 ум. гр. од. на рік. У випадку придбання обладнання на засадах лізингу технічне обслуговування бере на себе лізингодавець.

Необхідно визначити, який варіант фінансування придбання обладнання для підприємства вигідніший: за рахунок залучення банківського кредиту чи на засадах лізингу.

2. Компанія "Z" вирішила придбати обладнання вартістю 200 000 дол. з терміном експлуатації 10 років та ліквідаційною вартістю, що буде дорівнювати нулю. Компанія може купити це обладнання або придбати на засадах лізингу.

Умови лізингодавця полягають у тому, що лізингові платежі необхідно здійснювати рівними внесками наприкінці кожного року (починаючи з 0-го) протягом 10 років і забезпечувати повернення початкової вартості обладнання і ставки річного доходу 8 % (за формулою погашення боргу строковими виплатами).

При купівлі обладнання за рахунок залучення банківських кредитів компанія має можливість отримати інвестиційний податковий кредит (при цьому купівельна вартість обладнання знижується до 180 000 дол.), а щорічні амортизаційні відрахування становлять 20 000 дол. Компанія "Z" може використати запозичені кошти для купівлі обладнання вартістю 10 % річних (платежі будуть здійснюватись рівними внесками за "амортизаційною" схемою погашення); податкова ставка становить 50 %; операційні витрати компанії ідентичні у випадку купівлі та при використанні лізингу.

Визначити який варіант фінансування для придбання обладнання доцільно використати підприємству.

3. Ви — заступник генерального директора підприємства з виробництва і розробляєте пропозиції щодо лізингового варіанта фінансування інвестиційного проекту.

Прийняття Закону України "Про лізинг" створило стартові передумови для формування і розвитку вітчизняного ринку лізингових послуг. Виходячи з досвіду країн із розвиненою ринковою економікою, лізинг (надання в оренду на тривалий термін предметів довгочасного користування) розглядається економістами як різновид довготермінового кредиту, що надається в натуральній формі. Він є однією з перспективних форм інвестування, здатних значно пожвавити і прискорити процес оновлення матеріально-технічної бази виробництва на підприємствах всіх галузей народного господарства.

Існує встановлений порядок надання лізингових послуг. На прохання клієнта комерційний банк купує певне майно (устаткування, транспортні засоби, комп'ютерну техніку тощо) і бере на себе практично всі зобов'язання власника, включаючи відповідальність за збереження майна, внесення страхових платежів, оплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого було куплено майно, укладає з банком терміновий договір оренди, у якому визначаються, поряд з іншими умовами, обсяг орендної плати і періодичність її внесення. Орендна плата складається з двох величин: вартості майна та комісійної винагороди за лізингову послугу. Відсоткова плата за лізингові послуги зазвичай нижча, ніж відсоток за користування грошовою позикою. Прибуток банку від лізингових операцій формується з лізингового відсотка, податкових пільг з інвестицій у виробниче обладнання тощо.

Вам необхідно, з урахуванням основних положень Закону України "Про лізинг" і першого досвіду функціонування вітчизняних лізингових компаній, внести пропозиції керівництву підприємства:

обґрунтувати основні міркування щодо привабливості лізингу для всіх суб'єктів лізингової діяльності (підприємств-виробників, орендодавців та орендарів);

розкрити економічні переваги механізму фінансування виробничих інвестицій за умови укладення договору про надання лізингових послуг порівняно з контрактом купівлі-продажу відповідних груп виробів;

назвати більш чи менш вагомі чинники, які зумовлюють переваги і недоліки лізингового бізнесу на макрорівні;

сформулювати додаткові правові, економічні та організаційні умови для успішного розвитку лізингу в народному господарстві України, насамперед у пріоритетних його галузях.