library.if.ua

Державне регулювання економіки (2006)

4.2. Принципи та методи макроекономічного планування

Принципи макроекономічного планування

Оцінка сучасного рівня розвитку національної економіки:

планові розрахунки мають базуватися на вивченні статистичних та фактичних даних, аналізі практичного досвіду.

Правильне визначення пріоритетів обумовлене обмеженістю ресурсів і необхідністю концентрації зусиль на вирішенні найважливіших проблем.

Збалансованість — приведення у відповідність макроекономічних планових показників (наявних ресурсів і потреб, грошових витрат та доходів різних суб'єктів економіки тощо).

Поєднання різних видів планування — перспективного і поточного, галузевого і територіального — для забезпечення комплексного розвитку економіки, гармонізації суспільних інтересів.

Реалістичність означає розробку конкретних механізмів реалізації плану (економічного, правового, організаційного тощо).

Орієнтація на світові стандарти — врахування у процесі планування світових економічних, екологічних та соціальних стандартів.

Адаптація — оперативне коригування планових завдань у зв'язку зі зміною умов і завдань соціально-економічного розвитку країни.

Гласність — доступність для громадськості планових документів економічного та соціального розвитку. Інформація про цілі, пріоритети та показники цих документів може бути використана суб'єктами підприємницької діяльності для розробки власних планів.

Рівність — дотримання прав та врахування інтересів місцевого самоврядування і суб'єктів господарювання різних форм власності.

Самостійність та дотримання загальнодержавних інтересів — регіональні органи виконавчої/влади та місцевого самоврядування в межах своєї компетенції відповідають за розроблення та виконання планів і програм економічного і соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, забезпечуючи реалізацію загальнодержавної соціально-економічної політики та економічну безпеку держави.

Методи макроекономічного планування

Метод системного аналізу — ґрунтується на теорії всеохоплюючого раціонального підходу і передбачає комплексний підхід до об'єкта планування: визначення потреб і можливостей, наявних ресурсів; аналіз механізмів реалізації та результатів планових рішень; вивчення варіантів планових рішень для вибору найефективнішого; обґрунтування планових завдань тощо.

Балансовий метод — узгодження потреб і ресурсів як у масштабі суспільства, так і за окремими складовими національної економіки; координація розвитку окремих виробництв, галузей, регіонів на основі розробки відповідних балансів.

Баланси є складовою державних планів (програм). У практиці використовують:

матеріальні (баланси засобів виробництва, предметів споживання, природних ресурсів тощо);

вартісні (зведений фінансовий баланс, грошових доходів і витрат суб'єктів різних рівнів);

трудові (баланси трудових ресурсів, ринку праці);

міжгалузеві;

міжрегіональні та інші баланси.

Нормативний метод — обґрунтування планових показників за допомогою науково обґрунтованих нормативів, що виражають ступінь економічної, екологічної чи соціальної ефективності виробництва (норми рентабельності, амортизації, ресурсомісткості, викиду шкідливих речовин, прожитковий мінімум, мінімальна пенсія та ін.).

Метод оптимізації планових рішень — пошук найефективнішого (оптимального) планового завдання на основі використання економіко-математичних моделей, методів математичного програмування тощо.

Програмно-цільовий метод — розробка важливих програм вирішення найактуальніших соціальних, економічних, екологічних, науково-технічних, регіональних проблем розвитку суспільства. Він передбачає визначення комплексу взаємопов'язаних організаційно-правових та фінансово-економічних заходів, спрямованих на їх виконання.