Державне регулювання економіки (2006)

Суть стратегічного макроекономінного планування — визначення основних пріоритетів розвитку національної економіки, головну роль у реалізації яких відіграє держава. Ці напрямки набувають статусу цільових державних програм.

Основні пріоритети розвитку національної економіки (в історичному плані):

модернізація виробництва;

підвищення конкурентноздатності вітчизняних товарів зміна структури економіки;

вирівнювання торговельно-платіжного балансу конверсія військового виробництва;

скорочення безробіття; технологій;

Макроекономічне програмування — це розробка комплексних програм розвитку національної економіки або її секторів.

Класифікація макроекономічних програм

I. За часом:

короткострокові (1—2 роки);

середньострокові (до 5 років);

довгострокові (10—25 років).

II. За характером (масштабом):

загальногосподарські — охоплюють проблеми національної економіки в цілому (національні плани, бюджет, інфляція, стагфляція тощо);

програми обмеженого характеру (розвитку окремих галузей, підгалузей, регіонів, вираження конкретних національних

проблем) — галузеві, регіональні, окремих виробництв тощо.

III. За цілями:

кон'юнктурні — регулювання економічних процесів шляхом маніпулювання господарською кон'юнктурою;

структурні — зміна співвідношень між різними галузями, сферами національної економіки.

IV. За об'єктами:

економічні (фінансові, виробничі, зовнішньоекономічні);

соціальні (зайнятість, доходи, освіта, медицина тощо);

науково-технічні;

екологічні;

регіональні.

Типові блоки національної (державної) програми:

аналітичний (концепція програми);

цільовий (побудова "дерева цілей");

програмних завдань і заходів;

зведений {фінансово-економічний):

основні показники програми;

обсяги ресурсів (за їх видами) для реалізації програми;

організаційно-економічний:

організаційні ферми, методи і порядок управління програмою;

економічний механізм реалізації програми;

система контролю за програмою.