library.if.ua

Державне регулювання економіки (2006)

7.3. Сучасний стан структури економіки України та заходи щодо її реформування

Основне завдання структурної перебудови економіки України — формування сучасної, ефективної, раціональної, екологічно безпечної структури економіки та створення конкурентноздатного вітчизняного виробництва на основі реалізації абсолютних та відносних переваг країни.



Для удосконалення відтворювальних пропорцій потрібні:

модернізація виробництва, його технічне та технологічне оновлення;

зниження ресурсомісткості (фондо-, матеріало-, енерго-, працемісткості) виробництва;

зміна співвідношення між виробництвом засобів виробництва та предметів споживання на користь останнього;

створення умов для розширеного відтворення (інвестування);

посилення технологічної цілісності підприємств та галузей, забезпечення закінченого (замкненого) циклу виробництва.

Формування ефективної галузевої структури економіки передбачає:

усунення гіпертрофованих диспропорцій між реальним та фінансовим секторами економіки, а також всередині кожного з них; переважний розвиток галузей, що задовольняють потреби людей;

широкий розвиток сфери послуг;

створення та розвиток наукомістких та високотехнологічних галузей і виробництв;

розвиток переробних галузей економіки на новій технічній та технологічній базі;

конверсія військового виробництва;

і — розвиток експортних та імпортозамінних виробництв;

розвиток пріоритетних (ключових) галузей національної економіки.

Оптимізація територіальної структури економіки передбачає:

забезпечення комплексного і пропорційного розвитку всіх районів та регіонів країни на основі раціонального використання конкретних умов, наявних ресурсів (трудових, земельних, водних, енергетичних тощо);

усунення диспропорцій у розвитку окремих територій, забезпечення вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку;

гармонізація загальнодержавних та регіональних інтересів. Зовнішньоекономічна структура економіки потребує:

збільшення експортного потенціалу країни;



зменшення в експорті частки сировини та матеріалів і збільшення частки продукції переробних галузей;

збільшення в імпорті частки прогресивного обладнання та машин і зменшення продуктів харчування і продукції, що може вироблятися на вітчизняних підприємствах.

Соціальна структура економіки потребує:

подальших змін у системі власності (роздержавлення, приватизація, вдосконалення функціонування державного сектору, розвиток малого і середнього бізнесу) та формування ефективного власника;

регулювання доходів населення, створення ефективного мотиваційного механізму високопродуктивної праці, усунення великої диференціації доходів та соціальний захист вразливих верств населення.

Заходи держави щодо структурного реформування економіки:

вдосконалення нормативно-правового забезпечення структурної перебудови;

створення сприятливих умов для реалізації конкурентних переваг, формування реального національного капіталу;

виділення пріоритетних галузей і виробництв, їх державна підтримка;

макроекономічна стабілізація, стимулювання прогресивних структурних зрушень в економіці;

ефективна державна інвестиційна та інноваційна політика;

розробка макроекономічних прогнозів щодо формування сучасної структури економіки;

розробка загальнонаціональних та галузевих програм структурних перетворень;

раціональне залучення іноземного капіталу, здатного забезпечити реформування структури економіки;

інформатизація суспільства, оволодіння сучасними інформаційними технологіями.

Конкурентні переваги — наявність специфічних ресурсів, використання яких за відповідних умов забезпечує додатковий ефект завдяки нижчим витратам на одиницю продукції.

Конкурентні переваги України:

кваліфіковані трудові ресурси;

значні запаси чорнозему, вигідно розташовані сільськогосподарські угіддя та сприятливі природно-кліматичні умови;

значні вільні виробничі площі, використання яких дає можливість нарощувати виробництво з відносно невеликими витратами;

вигідне географічне положення та транспортна інфраструктура;

значний науково-технологічний потенціал (наукові школи, унікальні сучасні технології виробництва).

Метод ключових галузей — визначення галузей із сильними зворотними зв'язками, здатних викликати відповідну ланцюгову реакцію економічного розвитку, обумовити позитивні зрушення в економіці і забезпечити реалізацію цілей економічної політики держави.

Пріоритетна галузь (лат. prior — перший, перевага) — галузь, розвиткові якої держава надає перевагу, враховуючи її роль і важливість для економіки країни.

Пріоритети структурної політики України (за використанням конкурентних переваг)

1 група — наукомісткі та технологічні галузі (ракетно-космічна техніка, літако- та моторобудування, електрозварювання, порошкова металургія, біотехнологія, мікроелектроніка, робототехніка, машинобудування, окремі виробництва ВПК);

2 група — галузі та підгалузі агропромислового комплексу (зокрема переробні), що мають унікальні природні основи, традиції виробництва та експорту різноманітних продуктів харчування (харчова, борошномельно-круп'яна, кондитерська, овочево-консервна, комбікормова, галузі легкої промисловості, які спеціалізуються на первинній переробці сільськогосподарської сировини тощо);

3 група — транзитні перевезення вантажів, транспортування нафти, газу, електроенергії, надання міжнародних послуг у галузі транспорту, зв'язку, телекомунікацій;

4 група — рекреаційно-туристичний та оздоровчо-лікувальний комплекси Карпат, Причорномор'я, Приазов'я, інших регіонів країни;

5 група — види діяльності, пов'язані із забезпеченням здоров'я людини і охороною навколишнього середовища.