library.if.ua

Державне регулювання економіки (2006)

9.1. Науково-технічний прогрес та інновації як об'єкти державного регулювання економіки

Науково-технічний прогрес (НТП) — безперервний розвиток науки і техніки, обумовлений потребами виробництва, зростанням та ускладненням суспільних потреб.

НТП складається з двох паралельних процесів:

науковий прогрес — як оновлення знань;

технічний (технологічний) прогрес — як зміна характеру фактично використовуваного обладнання й устаткування.



Дві форми НТП:

еволюційна — поступальний розвиток науки і техніки, впровадження досконаліших, передовіших надбань;

революційна — науково-технічна революція (НТР).

НТР — це якісні зміни у науково-технічній сфері на основі використання фундаментальних наукових відкриттів і винаходів, що обумовлюють докорінні перетворення в усіх сферах діяльності (науці, техніці, виробництві, управлінні, соціальній інфраструктурі).

На рівні підприємств і виробничих об'єднань НТП називають технічним і організаційним розвитком. Це впровадження результатів НТП у виробництво, застосування нової техніки і технології, інтенсифікація виробництва, підвищення його ефективності, вдосконалення організації праці та управління.

Науково-технічний потенціал країни — це сукупність національних ресурсів і засобів. Його складовими виступають:

матеріально-технічна база науки (наукові організації, науково-дослідні лабораторії, експерементальні заводи, електронно-обчислювальні центри, обладнання тощо);

наукові кадри (дослідники, експериментатори, конструктори, винахідники, науково-технічний персонал та ін.);

фонд винаходів і відкриттів (банк наукових знань, винаходів, зразків, наукової інформації, патентів, наукових проектів, авторських свідоцтв тощо);

організаційно-управлінська структура наукової сфери (система управління, фінансування, планування науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт — НДПКР, організаційно-управлінські структури, методи управління НДПКР).

Науково-технічний рівень країни визначається на основі інноваційного потенціалу країни.

Інноваційний потенціал країни — це здатність фундаментальної та прикладної науки забезпечити нововведеннями процес оновлення продукції.

Інноваційні процеси — створення і впровадження нової техніки, технології, розробка нових матеріалів, розвиток нових галузей, виробництв тощо.

Інноваційна діяльність має на меті впровадження інновацій у виробництво.

У країнах з розвиненою ринковою економікою інноваційною діяльністю займається 70—80% підприємств, в Україні цей показник останніми роками становить 15—20%.

Можливість реалізації науково-технічного та інноваційного потенціалів країни залежить від ефективності науково-технічної та інноваційної політики держави.