library.if.ua

Державне регулювання економіки (2006)

10.3. Платіжний баланс як інструмент державного регулювання

Платіжний баланс — співвідношення між валютними надходженнями у країну та зарубіжними платежами, які держава зобов'язана сплачувати протягом певного часу, тобто це — статистичний звіт про результати зовнішньоекономічної діяльності країни за певний період, як правило, за рік.

Активний платіжний баланс (активне сальдо платіжного балансу) — коли надходження у країну перевищують зарубіжні платежі країни.

Пасивний платіжний баланс (пасивне сальдо платіжного балансу) — коли зарубіжні платежі країни перевищують надходження у країну.

Структура платіжного балансу

Торговельний баланс відображає експорт та імпорт товарів: товарний експорт (знак "+"), товарний імпорт (знак "-").

Баланс послуг та некомерційних платежів складається з:

експорту та імпорту послуг (оплата перевезень, сервісу, туризму, патентів тощо);

доходів від зарубіжних інвестицій країни (надходжень) і доходів від іноземних інвестицій на території цієї країни (платежів);

односторонніх трансфертів, некомерційних платежів (витрат на утримання дипкорпусу, іноземної гуманітарної допомоги, грошових переказів за кордон, кредиту без повернення тощо).

Сума першого та другого розділів (частин) платіжного балансу становить поточний Платіжний баланс (баланс поточних операцій).

3. Баланс руху капіталів характеризує приплив і відплив капіталів як довгострокового, так і короткострокового характеру.

Довгострокові операції:

купівля та продаж цінних паперів (портфельні інвестиції);

прямі інвестиції (купівля машин, обладнання тощо);

— надання та погашення довгострокових кредитів;

Короткостроковий капітал — високоліквідні засоби (поточні рахунки іноземців у певній країні, казначейські векселі та ін.).

4. Баланс золотовалютних ресурсів відображає:

— використання офіційних золотовалютних резервів, тобто ресурсів, що знаходяться у розпорядженні центрального банку (зменшення "+", збільшення "-");

— зміни у зобов'язаннях країни перед іноземними банками та міжнародними фінансовими організаціями (зменшення "+", збільшення "-").

До золотовалютних резервів належать:

золото;

вільноконвертована іноземна валюта;

міжнародні розрахункові засоби (євро, спеціальні права запозичення — міжнародний платіжний розрахунковий засіб, що випускається МВФ і використовується для безготівкових міжнародних розрахунків шляхом запису на спеціальних рахунках). Ці засоби, як правило, не пов'язані з комерційною діяльністю, а служать для врівноваження сальдо платіжного балансу країни.

Заходи держави щодо усунення диспропорцій платіжного балансу:

валютна інтервенція — продаж центральним банком золота та інших золотовалютних резервів;

залучення нових іноземних кредитів;

регулювання зовнішнього боргу;

прямий контроль над зовнішньоекономічними операціями (регламентація імпорту та експорту, ліцензування, квотування, митні тарифи, збори тощо);

стимулювання експортного виробництва;

залучення іноземного капіталу;

зміна валютного курсу;

усунення бартеру;

зміна внутрішньої фіскальної та монетарної політики (антиінфляційні заходи, зміна ставок облікового процента тощо).