library.if.ua

Соціальна економіка (2003)

1. Соціально-економічні ідеї фізіократів. Ф. КЕНЕ (1694-1774 pp.)

З епохою Відродження пов'язані спроби людства поглибити свої знання в галузі економіки, познати її закони. Однією із таких спроб стала теорія, розроблена фізіократами. Ця система поглядів була представлена французькими економістами XVIII сторіччя, й насамперед Ф. КЕНЕ.

Фізіократи дійшли висновку, що єдиним джерелом багатства й добробуту в суспільстві - є продукт, який виробляється в сільському господарстві. Решта ж видів людської діяльності зосереджена лише на переробці цього продукту, а тому має другорядне значення. Тому фізіократи вважали, наприклад, промисловість "безплідною сферою" занять. В цій частині їхні соціально-економічні погляди, звичайно застаріли. Але деякі висновки виявились досить прозорливими і до наших часів є предметом жвавих обговорень і дискусій в економічних і політичних науках. Це, зокрема, стосується поглядів на роль держави і межі її втручання в соціально-економічне життя. Згідно з логікою фізіократів багатство дарується народам лише природою, а тому будь-яке втручання уряду в економіку нерозумне й некорисне, врожаї залежать від природи, урядові закони не можуть вплинути на цей процес, а тому нема потреби втручатися в економіку. Держава має надати повну свободу своїм громадянам. Ця економічна, а точніше політико-економічна і соціальна проблема зовсім не така проста як це може здатися на перший погляд.

Увійшла в історію знаменита "Економічна таблиця" Ф. Кене (1757 р.). В ній цей видатний лікар-економіст намагався збагнути, яким чином діє економіка в цілому. Такий підхід пізніше отримав назву макроекономічного підходу (макроекономіка). У своїй таблиці Кене намагався показати, як продукт (що створюється, на його думку, лише в сільському господарстві) розподіляється між різними соціальними верствами в натуральній і грошовій формах.

Іншими словами, Ф. Кене усвідомив зовсім непросту думку - наявність в економіці потоків товарів і грошей, необхідність певної пропорціональності між окремими частками сукупного продукту нації. В подальшому цією проблемою займались видатні економісти - від К. Маркса до нашого сучасника, лауреата Нобелівської премії В. Леонт'єва (вихідця з Росії, але американського економіста, який отримав свою премію за модель "витрати - випуск", або "міжгалузевий баланс"). Пізніше ці розробки лягли в основу вироблення величезних соціально-економічних програм "перебудови" економік цілих країн (Сполучені Штати, Японія). Це дало змогу визначити, які саме шляхи розвитку слід обрати, якою має бути найдоцільніша діяльність фірм, які галузі держава має заохочувати, а які певною мірою стримувати. Для усвідомлення цього людству знадобилися довгі століття. Наші сьогодняшні негаразди в житті взагалі, в соціально-економічному зокрема, значною мірою пов'язані з недосконалістю наших соціально-економічних уявлень, хоча не можна казати, що наука не виробила за свою довгу історію рецептів економічного добробуту як для країн в цілому, так і для окремих осіб чи родин.