library.if.ua

Соціальна економіка (2003)

3. Жан Батист Сей /І767-І83І pp./ - теоретик

"справедливого соціально-економічного розподілу"

Видатний французький економіст і соціолог Ж. Б. Сей набув всесвітньої слави своєю теорією "трьох факторів виробництва". Будучи послідовно економічною концепцією, названа теорія водночас є і "соціальною", оскільки її центральною проблемою є розподіл суспільного продукту.

Логіка і методологія Сея. За Сеєм політична економія - наука виключно про об'єктивний соціально-економічний устрій та об'єктивні закони, які управляють створенням і розподілом багатства. Методологія Сея стисло сформульована вже в першій праці "Трактат..., або простий виклад способу, яким утворюються, розподіляються і споживаються багатства". І у цій роботі і в "Курсі політичної економії" Сей починає з аналізу виробництва, як природного процесу, де людина виробляє багатство. Під ним він розуміє вартість або "цінність" товарів. Розглядаючи виробництво як "природний процес", він стверджує, що у створенні вартості бере участь не тільки праця, але й засоби виробництва і земля. Ці елементи будь-якого виробничого процесу, за Сеєм, є головними факторами капіталістичного виробництва і водночас основними джерелами доходів. Капітал (засоби виробництва) породжує прибуток і процент, праця - заробітну плату, земля - ренту. Оскільки ці фактори надають виробничі послуги, вони і формують майбутню вартість товарів.

Логіка доказів Сея не могла обминути питання про співвідношення вартості і ціни. Вартість або "цінність" кожного товару, поки вона не встановлена на ринку, абсолютно довільна і невизначена. "Споживна вартість" товарів, або "корисність" містить першооснову їхньої цінності. Вартість товарів реалізується на ринку в ціні, яка складається під впливом попиту і пропозиції. Та кількість грошей, яку дають продавцеві за його товар, і визначає її "цінність".

З "теорією трьох факторів виробництва" пов'язана і "теорія розподілу" Ж. Б. Сея. Оскільки праця, земля і капітал відіграють певну і самостійну роль в процесі виробництва,

отриманий від продажу товарів зиск має розподілятися між учасниками виробничого процесу як оплата їх "виробничих послуг".

Сей доводив, що робітники не можуть претендувати на весь продукт праці, оскільки вони не єдині учасники виробничого процесу. їхній доход має бути не тільки обмежений заробітною платою, але й рівень її не може бути надто високий. Логіка міркувань така: "Низька заробітна плата внаслідок конкуренції знижує ціну продуктів, а тому вигоду з цієї дешевизни ціни отримують споживачі продуктів, тобто все суспільство". А оскільки робітники є основною масою споживачів, вони найбільше виграють від низької ціни предметів споживання, аніж від підвищення заробітної плати.

Стосовно розподілу прибутків, Сей поділяє їх на "підприємницький доход" і "процент". Якщо останній - це оплата послуг капіталу, то "підприємницький доход" - це винагорода підприємцю за ризик, талант і висококваліфіковану працю по управлінню. "Підприємницький доход", за Сеєм, це своєрідна зарплата підприємця. її більш високий рівень стосовно зарплати робітника пояснюється більш високим рівнем відповідальності і більш складною діяльністю по управлінню виробництвом.

У створенні "багатства нації" Сей вирішального значення надає фігурі підприємця, а також промисловості, машинному виробництву і технічному прогресу. Можна твердити, що ідеї Сея щодо "підприємця" як новатора, носія технічного прогресу, з часом лягли в основу "теорії підприємництва", докладно розробленої австрійським економістом Й. Шумпетером. Сей трактує фігуру підприємця в широкому розумінні: це і нова-тор-промисловець, і прогресивний землероб і талановитий винахідник, які комбінують "фактори виробництва", йдуть на ризик заради отримання зиску. На його думку, саме "підприємець", а не всі капіталісти в цілому, найбільшою мірою сприяють технічному і суспільному прогресові, отже мають отримувати свою зростаючу частку доходів (за "діяльність, талант, дух порядку і керівництво").

Сей вважав, що за умов діяння об'єктивних економічних законів, вільної конкуренції і вільного продажу робочої сили ані про яку експлуатацію мови не може бути. Логіка Сея була розвинута його учнями і послідовниками у численних теоріях "гармонії класових інтересів", згідно із якими кожний з власників "виробничих факторів" зацікавлений у процвітанні інших.