Соціальна економіка (2003)
1. Провідна соціалістична (комуністична) ідея.
"Соціалістична (комуністичні) ідея" у своєму найзагальнішому вигляді у писаній і неписаній історії людства від часів Ісуса Христа і до новітніх часів завжди була моральним, етичним, філософським і яким завгодно вченням, але тільки не економічним. Не треба доводити і переконувати, що ця ідея у багатостраждальній історії людської цивілізації як мрія про "соціально справедливий устрій на землі" завжди була чи не найпривабливішою, найзаповітнішою і найпотрібнішою. Нема ніякого сумніву, що представники соціалістичного (комуністичного) вчення від перших видатних і геніальних мислителів сивої давнини і до наших часів, керувалися найблагороднішими помислами і мріяли про рівність, братерство і щастя для всіх людей. Але обстоюючи ідею "рівності" як основоположну ідею соціалістичного вчення, воно упродовж кількатасячолітньої історії людства практично ніде й ніколи не містило послідовного економічного обґрунтування. Більше того, послідовно обстоюючи принцип "соціального егаліта- і ризму" (рівності) "соціалістичне (тим більше, комуністичне)' вчення", так само послідовно, руйнувало і заперечувало принципи "економічного егалітаризму". Майже всі доктрини соціалістичного спрямування приймають як незаперечну складову економічний добробут і щастя усіх людей, але в жодній з них не міститься суто економічного обґрунтування - як саме, якими економічними шляхами й чинниками цей добробут досягається. Можна твердити, що безліч поодиноких спроб досягти такого добробуту в межах чи то "фаланги", чи то "комуни", "товариства" чи "громади", в масштабах або невеликих країн, або дуже чисельних (Китай періоду т.зв. "культурної революції") робилися принципово неекономічними методами і всюди, без винятку, завершувалися трагедіями, крахом, знедоленням і злиднями для трудящих мас, тобто практично для всього населення.
Проблема "рівності" (в широкому розумінні слова) і "соціальної справедливості" як основоположні ідеї соціалістичних вчень за двохтисячолітню писану історію людства завжди була центральною в усіх громадянських суспільствах.
В подальшому ми розглянемо еволюцію цих уявлень в різні часи і у різних, найбільш видатних представників такого розуміння.
Одним з перших і найбільш концентрованих викладів "комуністичної ідеї", поза всяким сумнівом, слід вважати спільну працю К.Маркса і Ф.Енгельса "Маніфест Комуністичної партії" (1848 р.). Мало хто заперечить, що цей концентрований виклад "комуністичної доктрини", найперше, є документом політичним і філософським, і найменше, - економічним твором. Щоправда, саме тут засновники "наукового комунізму" формулюють свою провідну політичну (вона водночас і провідний економічний акт!) ідею: "Якби потрібно було якомога коротше сформулювати суть нашого вчення, ми б сказали - знищення приватної власності" (див. К.Маркс, Ф.Енгельс, Твори, Маніфест комуністичної партії).
Отже, з метою досягнення "соціалістичної рівності, справедливості і щастя для всіх людей", для здійснення "світлого майбуття усього людства", найперше, треба усунути головну перепону - приватну власність. В подальшому і К.Маркс, і головний упорядник і співавтор його творів, Ф.Енгельс, обґрунтовуючи загальну конструкцію майбутнього комуністичного суспільства як "безкласового, без апарату насильства" (держави) та експлуатації людини людиною соціального устрою ще не раз поверталися до основоположної ідеї про необхідність скасування приватної власності. У своєму всесвітньо відомому творі "Капітал" (том 1, відділ 7, розділ 24, параграф 7 "Історична тенденція капіталістичного нагромадження") К.Маркс чітко формулює своє засадниче положення про необхідність "експропріації експропріаторів", тобто про необхідність позбавлення приватної власності тих, хто свого часу і упродовж тривалої історії людства, шляхом експлуатації і привласнення позбавляв приватної власності усіх інших: "Перетворення заснованої на власній праці розрізненої приватної власності окремих громадян в капіталістичну, безперечно, є процесом набагато довшим, складним і важким, аніж перетворення капіталістичної приватної власності, фактично вже заснованої на суспільному процесі виробництва, в громадську власність. Там справа полягала в експропріації народної маси небагатьма узурпаторами, тут народній масі треба експропріювати небагатьох узурпаторів".1
Отже, магістральний шлях досягнення "соціальної рівності і справедливості", настання "царства свободи" засновники "наукового комунізму" вбачали у знищенні приватної власності і заміні її - загальнонародною.
Зовсім по-іншому дивилися на проблему "рівності " і "справедливості" т.зв. "антикомуністи". Проблема ця в історії людства настільки гостра, дискусійна і основоположна, що не вдаючись до детального розгляду усіх численних варіацій "соціалістичного вчення" за досить тривалу двохтисячолітню писану історію, вона заслуговує на хоча б побіжний огляд еволюції лише деяких уявлень найвидатніших представників соціалістичної думки". В даному випадку ми обмежимося коротким оглядом міркувань з названої проблеми попередників К. Маркса, зокрема т.зв. "соціалістів-утопістів", і поглядів найбільш видатних представників і послідовників "марксизму".