Соціальна економіка (2003)

Говорячи про попередників "соціальної економіки" в сучасному розумінні, слід згадати імена двох видатних шведських економістів - Кнута Вікселля /1851-1926 pp./ і Густава Касселя /1866-1945 pp./.

К. ВІКСЕЛЛЬ- засновник "Стокгольмської школи" відзначався надзвичайною ерудицією. Простий перелік різноманітної проблематики, яку охопив вчений, свідчить про надзвичайну широту його наукових інтересів. Оригінальною являється "теорія добробуту" К. Вікселля. Він ставить і розв'язує таку проблему: "Чи максимізує досконала конкуренція "вигоду від вільного обміну""? На його думку, на добробут людей значною мірою впливає діяльність держави. "Оптимум добробуту" існує тоді і лише тоді, коли функція корисності у всіх економічних агентів одна і та ж, а кінцевий стан рівноваги не залежить від початкового розподілу благ. Тут він водночас спростовує і доктрину "загального добробуту" в цілому, і "оптимум Парето" зокрема. Блискучу характеристику творчості Вікселля дає М. Блауг: "Вікселль писав не для представників ділового світу і не для освічених обивателів. Він адресував свої праці серйозним економістам і не боявся визнати, що в будинку, побудованому неокласичними економістами, не все гаразд".1 К. Вікселль одним з перших привернув увагу наукової громадськості до проблем "соціальної економії". Зокрема дав рецензію на роботу Г. Касселя, присвячену "соціальній економії".

Густав Кассель - відомий шведський економіст, одна з визначних праць якого присвячена питанням "соціальної економії", так і називалася "Теорія соціальної економії".

Одразу слід зауважити, що термін "соціальна економія", який з часом набув у світі соціологів-економістів значного вжитку, Кассель трактував дещо своєрідно. Загалом, праця названа "Теорія соціальної економії", насправді присвячена проблемам торгівельно-промислового циклу і аж ніяк - соціально-економічному устрою країн.

Кассель розглядав торгівельно-промислові кризи як процеси, зумовлені явищами попередньої економічної історії кожної країни. їхню причину він вбачав у революційних змінах соціальної і економічної систем, зокрема в переході від старої натуральної сільськогосподарської економіки до сучасної, високо індустріалізованої. Економічні коливання, на його думку, породжуються не структурними особливостями самої економіки, а змінами в технології.

Такими, дуже коротко, були пошуки "соціально-економічної гармонізації", "оптимізації" та загальної "рівноваги" в суспільстві, якими займалися представники різних шкіл і напрямків соціально-економічної думки.

Завершуючи розгляд деяких соціально-економічних і соціально-політичних поглядів XIX - початку XX століття, можна констатувати, що вони водночас були "догматами віри", математичним обґрунтуванням досить складних соціально-економічних процесів, завершили переосмислення "класичних поглядів" і стали своєрідним "містком для теорій", які з часом лягли в основу як "неокласичної науки", так і "кейнсіанства (неокейнсіанства)".