Соціальна економіка (2003)

Велична постать Джона Мейнарда Кейнса з'явилася на історичному горизонті в потрібному місці у потрібний час. Для того, щоб зрозуміти суть "революції" в соціально-економічній науці, здійсненої цим славетним вченим, найперше треба усвідомити особливості історичної епохи, в якій він жив і творив.

Народившись ще у минулому XIX столітті в рік смерті К. Маркса (1883 pp.), Д.М.Кейнс почав формуватися як економіст і соціолог в умовах "війн і революцій", в обстановці, коли "капіталізм епохи вільної конкуренції" почав кардинально змінюватися: з'явилися монополії, почалася нечувана експансія капіталу, капіталізм зростав "вглиб" і "вшир", відбувалися гігантські соціально-економічні катаклізми (страйки, заколоти, переділ сфер впливу), які завершилися в 1917 р. Пролетарською революцією на 1/6 території земної кулі. Почався грандіозний "соціалістичний експеримент", економічною суттю якого було майже 100-відсоткове панування держави, її втручання в усі процеси виробництва, обміну, розподілу і споживання. Процеси ці були надзвичайно суперечливими (злидні, голод і холод для переважної більшості населення СРСР на фоні досить відчутних темпів зростання промисловості, найперше важкої і оборонної, колективізації сільського господарства), але "вражаючими". Успіхи соціалістичної "індустріалізації" і "колективізації" пояснювалися лише одним - все проникаючою регулюючою і контролюючою роллю держави. Дж.М. Кейнс не міг не знати цих процесів.

Одразу зауважимо, Кейнс був цілковитим прибічником і захисником капіталістичного соціально-економічного устрою, але він одним з перших зрозумів, що капіталізм, як система важко "захворів" і його треба радикально "лікувати" аби "хворий" не помер. Дж.М. Кейнс, як "лікар" смертельно хворого капіталізму, з'явився надзвичайно вчасно і прописав "хворому" ліки, які не мали аж нічого спільного з усіма традиційними "класичними рецептами".

До Кейнса уся соціально-економічна наука базувалася на беззастережній вірі (і відповідних постулатах цієї віри!) в те, що "конкурентний механізм" ("невидима рука" ринку) сам собою на основі "гри вільних ринкових сил", - попиту і пропозиції - відновлює "рівновагу", вирівнює зайнятість (під чим розуміється зайнятість не тільки робочої сили, але й решти ресурсів), коли система виходить з ладу. Основоположним принципом усієї "класичної традиції" був принцип "Laisez Faire" - принцип невтручання, звернутий до держави: "не втручайся", "полиш на самоплив", "не заважай!!!". Ось він символ віри усієї попередньої "класичної думки", яка уособлювала соціально-економічну науку упродовж двохсот років.

Суть "кепнсіанськоїреволюції" полягала в тому, що на зміну незаперечному гаслу "Не втручайся!" Кейнс проголосив прямо протилежне - "Втручайся!". Кейнс одним з перших зрозумів, що одних лише внутрішніх сил самозахисту капіталізмові, який тяжко "захворів", зовсім недостатньо для "одужання". Потрібне зовнішнє втручання і досить сильнодіючі "ліки". Цілеспрямоване і енергійне втручання можливе лише з боку держави, на допомогу "невидимій руці" (ринковий механізм) має прийти "видима рука" - рука держави та її органів. Якщо і було щось дійсно "революційного" у вченні Дж. М. Кейнса, писали наступні дослідники, - то це продумана критика незаперечного "символу віри", який панував в соціально-економічних поглядах упродовж двох століть - віри у внутрішні всепереможні відновлювальні сили "ринкового механізму". Читаючи твори Кейнса можна заперечувати кожний окремий елемент його аргументації, можна піддавати сумніву логічну довершеність усієї кейнсіанської конструкції, але неможливо зберегти віру у здатність "вільної ринкової економіки" автоматично підтримувати "повну зайнятість". Численні опоненти Кейнса вважали, що він не справився з теоретичним доказом, але усі визнали з часом, що його ідеї підтвердилися на практиці. Як відомо, в науці "єдиним критерієм істини є практика!".

Дж. Кейнс з'явився зі своїми теоретичними викладками саме в той момент, коли в світі вибухнула нечувана світова криза - "Велика криза кінця 20-х - початку 30-х років". Вона захопила країни і континенти. Свої думки щодо природи цієї кризи і пропозиції щодо її подолання він найперше виклав англійській королеві, але ні вона, ні її "освічене" оточення не зрозуміли глибини доказів цього неперевершеного економіста XX сторіччя. Тоді Кейнс звертається до американського президента Ф.Д.Рузвельта і більшість його рекомендацій практично застосовується у проголошеному Рузвельтом "Новому

курсі".

Сталося диво! Вперше наочно, зримо і відчутно рекомендації академічного вченого допомогли урядовцям подолати цілу низку найболючіших економічних та соціальних проблем. Економіка США почала виповзати з тривалої "депресії" - почалося економічне, а як наслідок і соціальне відновлення. Теорія втілилася у практику.

"Кейнсіанська революція" не тільки спростувала незаперечний до того принцип "Laissez Faire", але позначила надзвичайно швидку трансформацію усієї усталеної системи колишніх поглядів: виявилося, що уряди можуть "втручатися" і "лікувати" кризи й депресії, впливати на болючі соціально-економічні процеси (найперше зайнятості і безробіття), оперуючи державними важелями - витратами, податками, методами прямого й побіжного державного регулювання.

Найбільш завершений вигляд "доктрина" Кейнса отримала в його роботі "Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей". Цей видатний твір в подальшому перевидавався багатьма мовами незчисленну кількість разів. В середовищі економістів набув назви "Загальна теорія... Кейнса". Сказане зовсім не означає, що нова "Загальна теорія" одразу здобула цілковите визнання. Зовсім навпаки: перше видання книжки ще не було розпродане, як почалася шалена критика вчення Кейнса в цілому, і окремих положень його "Загальної теорії" зокрема. З Кейнсом сталося те саме, що свого часу зазнали твори Рікардо, Вальраса, Маршалла та інших видатних економістів - його почали інтерпретувати, стандартизувати, критикувати, препарувати, спрощувати, зводити у графіки, таблиці та альтернативні математичні моделі.

І Кейнс сам дав для цього багато підстав. Як і інші книжки справжніх геніїв "Загальна теорія" була погано викладеним твором, сповненим різночитань, відхилень від головної думки і численних, так і не розроблених автором проблем. Дуже влучно з цього приводу висловився П.Самуельсон, майбутній лауреат Нобелівської премії: "Загальна теорія... жахливо написана книга, вона погано організована... Вона сповнена ілюзій і плутанини... Сама кейнсіанська система викладена в ній нечітко... Спалахи осяяння та інтуїції перетинаються з нудною алгеброю. Незграбні визначення зненацька озаряються дивним пасажем. Коли її кінець-кінцем подолаєш, то з'ясовується, що аналіз у ній очевидний і водночас новий. Коротко кажучи - це робота генія ".

За оцінками, як сучасників Кейнса, так і чисельних дослідників, "Загальна теорія" стала поворотним пунктом в соціально-економічній науці XX століття і багато в чому визначає соціально-економічну політику й дотепер. Головна ідея "кейнсіанства" полягає в тому, що сама по собі система ринкових відносин не є цілком досконалою, самодостатньою, саморегульованою, а максимально можлива зайнятість ресурсів та економічне зростання забезпечуються лише активним втручанням держави в соціально-економічні процеси. Віднині соціально-економічна конструкція була доповнена новим елементом і набула вигляду "соціально-орієнтованої, державно-регульованої, ринкової економіки".

Подальший розвиток т.зв. "змішаних систем" і "соціальних ринкових економік" показав наочно, що без "кейнсіанства", як основи соціально-економічної політики їхній розвиток був би просто неможливим.