library.if.ua

Соціальна економіка (2003)

3. Підприємці та їх професійні організації

а) Підприємницькі асоціації.

В економіці будь-якої країни, в численних галузях виробничої (промисловість, сільське господарство, будівництво) і невиробничої (послуги, освіта, наука, інфраструктура) сферах діє безліч малих, середніх і крупних підприємців. Оскільки кожен з них займається певним видом діяльності, їм може протистояти один чи два потужних профспілкових об'єднання, які представляють інтереси своїх працівників. Це робить кожного окремого підприємця або навіть фірму в деяких випадках • досить не захищеною перед силою об'єднаних профспілок. Тому в різних галузях промислової, виробничої і невиробничої діяльності окремі підприємці також об'єднуються і створюють власні асоціації. Вони дістали назву підприємницьких асоціацій. їхнє головне призначення, - об'єднавшись протистояти силі об'єднаних профспілок.

Підприємницькі асоціації цікавлять ті самі питання (рівні оплати праці, рівень цін, політика доходів, прибутки), якими цікавляться й профспілки, однак з точки зору підприємців. Кожна Підприємницька Асоціація укладає угоду з відповідною Профспілкою щодо умов оплати праці, її мінімуму та з інших питань. Окрім того, кожна фірма може домовитися з місцевим відділенням Профспілки щодо місцевого рівня оплати і по всіх інших умовах найму.

Підприємницькі організації існують не тільки для того, щоб мати потужний голос на переговорах з робітниками. Вони являють собою також інституції, які забезпечують підприємців найрізноманітнішою інформацією.

У деяких галузях промислової та іншої діяльності за допомогою Асоціацій здійснюється велика аналітична та дослідницька робота, організовано статистичні та соціологічні служби, що дає змогу здійснити більшу координацію в національній економіці. У деяких випадках діяльність Асоціацій спрямована на розв'язання комунальних проблем. Іноді на Підприємницькі Асоціації покладається завдання і відповідальність за "сталість" ринків - тобто організоване і цивілізоване укладання контрактів, трудових угод, підтримку певних цінових рівнів на основні товарні групи. Одним з напрямків діяльності підприємницьких об'єднань є використання їхньої сили для захисту власних працівників або споживачів.

б) Взаємини профспілок і організацій

Взаємини між профспілками, з одного боку, і об'єднаннями підприємців - з іншого, можна проілюструвати на прикладі відносин Конфедерації Британських галузей промисловості (КБП) і Конгресу Профспілок (КП). У середині 80-х років XX ст. КБП об'єднувала 3737 компаній (здебільшого акціонерного типу) і 242 галузевих та підприємницьких Асоціацій. Подібно до КП, вона мала свою ієрархічну структуру, свій власний постійний штат, який був керований його Генеральним Директором. Як зазначалося вище, КБП займається тими ж самими питаннями, що й КП - оплатою праці, пенсіями, соціальними питаннями, політикою цін і доходів, промисловою політикою, взаєминами з урядовими організаціями і таким

іншим.

Цілком зрозуміло, що ці дві організації, які відстоюють прямо протилежні інтереси (тобто робітників і роботодавців) - протистоять одна одній. Водночас КБП і КП перебувають у постійному контакті і взаємодії одна з одною. Обидві організації мають спільний КБП/КП комітет, на якому постійно обговорюються усі дискусійні і суперечливі питання.



Центральним питанням взаємин між профспілками і підприємцями є питання купівлі-продажу робочої сили. Сьогодні більшістю країн світу застосовуються два основних механізми купівлі-продажу найманої праці - трудові контракти і колективні угоди.

Трудовий контракт - це угода щодо змісту і умов праці, а також розмірів її оплати та інших взаємних зобов'язань роботодавця і найманого працівника. Вона досягається ними в результаті індивідуальних переговорів.

Під колективною угодою здебільшого розуміють документ, який узгоджується роботодавцями з організацією (профспілкою), і представляє інтереси всіх найманих працівників галузі, території або фаху.

Особливість колективної угоди порівняно з трудовим контрактом полягає саме в тому, що вона поширюється не на одне підприємство, а на цілу галузь, територію або всіх працівників певної професії. Що регулює колективний договір, що в ньому обумовлюється?

Найширше коло питань, від яких залежать умови праці життя найманих працівників, і навіть саме існування тієї організації, де вони працюють.

Спеціально в трудовому контракті, або в колективній угоді мають бути обумовлені варіанти припинення трудових взаємин. Схема 5 демонструє такі варіанти.

Прикладом колективної угоди може бути така, що була укладена між керівництвом японо-американської корпорації "Нью-Юнайтед меньюфекчурінг" і автомобільною профспілкою. Ця колективна угода містила численні позиції. Деякі з них наводяться нижче:

Зобов'язання і відповідальність обох сторін, які для "досягнення спільної мети підтримки і підвищення якості життя працівників та їх сімей шляхом розвитку компанії зобов'язуються: працювати спільно як одна команда, створити найкращий у світі автомобіль з максимально низькою вартістю".

Щодо зайнятості: "Компанія зобов'язується не звільняти працівників, якщо її до цього не вимусить жорстка економічна необхідність. Перед тим, як звільнити кого-небудь з працівників, компанія зобов'язується прийняти корегуючі заходи - такі, як скорочення зарплати адміністрації".

Взаємні зобов'язання керівництва компанії і профспілок: "працювати відповідно до принципів і філософії компанії, поважати індивідуальні права кожного, дотримуватися розумних стандартів поведінки і режиму дисципліни".

Процедури розв'язання трудових конфліктів і незгод (конкретизовано окремо).

Концепцію бригадної організації праці.

Рівні заробітної плати і порядок визначення надбавок, що компенсують зростання вартості життя внаслідок інфляції.

Тривалість робочого часу і порядок залучення працівників до надурочних робіт.

Кількість святкових днів і тривалість відпусток.

Програми колективного страхування, страхування здоров'я, пенсійного забезпечення, нагромадження заощаджень і порядок формування резервного фонду.

Заходи щодо безпеки праці.

Заборона страйків та локаутів на період діяння угоди.

Цілком зрозуміло, що навіть найкраще складена угода між

профспілками і підприємцями не може гарантувати від виникнення трудових конфліктів, незгоди з окремих питань, різного розуміння окремих пунктів договору і безлічі інших промислових і трудових відносин сторін. Тому в ролі "арбітра" між двома провідними силами в "соціальній економіці" виступає держава в особі спеціально організованих для цієї мети органів.