library.if.ua

Соціальна економіка (2003)

1. "Європейська" модель "соціальної економіки"

Історично Європа раніше за інші регіони світу розвинула ринкові системи, які з часом зазнали неабиякого поєднання з державним сектором і розвинутими соціальними системами.

Ринок стверджувався в Європі упродовж тривалого часу й дуже болісно. Європейський континент пережив не одне соціальне потрясіння і не одну громадянську війну раніше, ніж затвердилася ринкова мотивація праці. Однак до середини XX століття єдиної "європейської" ринкової моделі просто не існувало. Кожна європейська країна адаптувала ринкові принципи з притаманними їм відносинами двох провідних сил - праці й капіталу - відповідно до своїх конкретних і неповторних умов. Англія як "промислова майстерня світу" раніше інших країн через соціальні суперечності і громадянське протистояння почала виробляти певні форми соціального конформізму (англійський "тред - юніонізм").

З часом, однак, найбільш довершеної форми "соціальна ринкова економіка" (в німецькому варіанті "соціальне ринкове господарство") набула в Німеччині. Національну специфіку у створенні неповторних "соціальних економік" продемонстрували у повоєнний період Франція та Італія, а "скандинавські країни" не просто виробили неповторну "скандинавську модель", але в деяких відношеннях випередили її засновників і фундаторів. За твердженнями дослідників, "скандинавська модель" являє собою систему взаємопов'язаних факторів, жоден з яких не можна вилучити, не порушуючи всю соціально-економічну конструкцію. Основа цієї моделі полягає у "соціальній домовленості" між організованим робітничим рухом і великим капіталом. Корені цієї моделі пов'язують з приходом до влади соціал-демократичних урядів (Данія -1929 p., Швеція і Норвегія - 1932 p.). Але як специфічна "скандинавська модель" вона оформилася лише наприкінці 70-х років. Окрім іншого, вона передбачала розв'язання проблеми використання національних ресурсів, який відповідав би потребам кожного громадянина країни з урахуванням його соціально-економічного становища і соціального статусу в суспільстві.

В межах означеної "скандинавської моделі" особливої уваги заслуговує модель т. зв. "шведського соціалізму".

Слова т. зв. "шведський соціалізм" вжиті в лапках саме тому, що, як відомо, Швеція є типовою капіталістичною країною, з усталеними ринковими традиціями і ніколи не перебувала в полоні ортодоксальних "соціалістичних ідей". Але ще на початку 30-х років в Швеції почала на практиці стверджуватися соціал-демократична ідеологія. Ще у 1928 р. тодішній прем'єр-міністр П. Ханссон проголосив про створення в Швеції "народного дому", який мав ліквідувати соціально-економічні бар'єри між працею і капіталом, між багатими і бідними. Тоді ж реформістський за своїм духом робітничий рух проголосив "середній шлях" між капіталізмом і соціалізмом, що означало на практиці поєднання двох начал - ринкової економіки (капіталізм) і соціально орієнтованої системи перерозподілу суспільного продукту (соціалізм). На задум "функціональних соціалістів", демократична держава має здійснювати функції перерозподілу національного доходу з метою досягнення більшої соціальної справедливості. До числа фундаментальних елементів "шведської моделі" соціальної (а не соціалістичної!) економіки слід віднести такі: збереження приватно-капіталістичної власності на засоби виробництва з відповідною формою господарювання, розвинені ринкові системи й механізми, значне державне регулювання економіки, безумовне визнання демократичних цінностей, досягнення соціального миру на основі партнерства праці і капіталу, перерозподіл суспільного продукту за допомогою активної соціальної політики держави, виходячи з цілей повної зайнятості і підвищення добробуту трудящих.

"Шведська модель", безперечно, заслуговує на саму прискіпливу увагу, оскільки цій країні вдалося здійснити "структурну перебудову" без відчутних соціальних потрясінь і негараздів, які переживають практично всі постсоціалістичні країни.

Абстрагуючись від конкретики і національної специфіки "соціальних економік" європейських країн з метою типологізації якоїсь усередненої "Європейської моделі" можна відзначити, що вона почала формуватися лише після II світової війни у зв'язку з утворенням "спільного ринку" на засадах Європейського економічного співтовариства. І тепер, коли до ЄЕС входять усі провідні країни Західної Європи, можна твердити і про "соціальну ринкову модель", характерну для більшості європейських країн.

Серед найбільш відмітних її рис слід назвати створення єдиного ринкового простору разом із завершенням утворення єдиної валютної системи на базі "євро". Усі названі процеси відбуваються на фоні збереження політично незалежних країн. В цьому, до речі, й полягає головна відмінність "європейської моделі" від "моделі Сполучених Штатів", де ринкова модель охоплює окремі штати, що входять в єдину державу. Загальноєвропейська модель ринку й досьогодні зберігає "національні мундири" окремих країн (Англія, Франція, Німеччина, Італія тощо). В Європі чимало прибічників "національної замкненості" і "національної самобутності".

В плані суто соціальному "європейська модель" відзначається забезпеченням соціальної стабільності як на рівні окремих держав, так і в ЄЕС в цілому. З цим пов'язана і традиційно висока частка державної власності і державних витрат у ВВП європейських країн.