library.if.ua

Менеджмент: прийняття рішень і ризик

1.4. ЦІНОВА ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПОПИТУ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКУ ПРОДУКЦІЮ

З точки зору оцінки ринкового середовища, яке оточує аграрні підприємства, вкрай важливо знати таку характерну особливість сільського господарства, як низька цінова еластичність попиту на сільськогосподарські продукти. Взагалі, цінова еластичність попиту — це кількісне відображення реакції споживачів на зміну ціни на товари. Така реакція випливає з дії закону попиту, згідно з яким споживачі скорочують придбання товарів при зростанні цін на них і, навпаки, купують їх більше при зниженні цін. Проте щодо різних товарів ця дія закону попиту проявляється далеко не однаковою мірою, тобто має місце різний ступінь чутливості споживачів до зміни ціни на той чи інший товар.

З огляду на сказане можна виділити три групи товарів за рівнем цінової еластичності. Перша група — товари, ціновий попит на які відносно еластичний. По цих товарах невеликі зміни в ціні призводять до значних змін в обсязі їх продажу. Друга група — товари з нейтральною (одиничною) еластичністю, коли обсяг продажу змінюється пропорційно змінам у ціні. Третя група — товари, по яких істотні зміни в ціні призводять до невеликих змін в обсязі продажу. Попит на ці товари називають відносно нееластичним.

Сільськогосподарська продукція належить якраз до третьої групи товарів з відносно нееластичним попитом. За даними американських учених, коефіцієнт еластичності на цю продукцію, розрахований як відношення процентної зміни обсягу реалізованої продукції до процентної зміни ціни на неї, становить лише 0,20 — 0,25. Це означає, що споживачі збільшать придбання сільськогосподарської продукції, скажімо, на 5%, лише тоді, коли ціна на неї знизиться на 20 — 25%. Це співвідношення випливає з економічного змісту коефіцієнта еластичності (Еd), який вказує, на скільки процентів змінюється обсяг продажу при зміні ціни на 1%.

Якщо Еd < 1, то ціновий попит є відносно нееластичним, при Еd — одиничним і при Еd > 1 — відносно еластичним.

Ступінь еластичності попиту на товари істотно впливає на економічний стан підприємства. Якщо попит еластичний, то при зниженні ціни на товар грошова виручка від реалізації його збільшується, оскільки вищий темп зростання продажу порівняно з нижчим темпом зниження ціни дає змогу компенсувати втрати від такого зниження. В той же час підвищення ціни при еластичному попиті на товар призведе до зворотних наслідків — загальний грошовий дохід зменшиться, оскільки його приріст від підвищення ціни не компенсує втрат від зниження обсягу продажу. При нейтральній еластичності попиту грошовий дохід від зниження чи підвищення ціни не змінюється, оскільки втрата виручки в результаті зменшення обсягу продажу через зростання ціни буде компенсована додатковим доходом від такого зростання. І навпаки, при зниженні ціни втрата виручки з цієї причини тією ж мірою компенсується приростом продажу.

За умови відносно нееластичного попиту на товари зниження на них ціни завжди призводить до зменшення грошової виручки від їх реалізації. Адже при такому попиті істотне зниження ціни зумовить лише незначне збільшення обсягу продажу. Одержаний завдяки більшому продажу додатковий грошовий дохід не компенсує тих втрат, що виникли від зниження ціни. Проте при її підвищенні на товари з відносно нееластичним попитом грошова виручка завдяки цьому збільшиться, оскільки одержаний додатковий дохід від зростання ціни буде більшим, ніж втрати від зменшення обсягу продажу.

Відносна нееластичність попиту на сільськогосподарську продукцію є наслідком дії кількох факторів, що визначають ступінь чутливості споживачів до зміни ціни на товари. Головним з них є фактор заміщення, коли при зростанні цін на один товар споживач може задовольнити ту саму потребу, купивши інший товар, ціна на який не змінилась або зменшилась. Але таке заміщення на продовольчі товари дуже обмежене через біологічні властивості людського організму. Тут проявляється загальна закономірність — чим менше є замінників даному товару, тим менш еластичний попит на нього, і навпаки. Звідси стає зрозумілим, що, наприклад, попит на зерно, а отже, і на хліб, є малоеластичним, оскільки цей продукт практично неможливо замінити іншим. Тому при істотному підвищенні ціни на хліб обсяг його продажу зміниться мало, що і є відображенням цінової нееластичності попиту на даний продукт.

Потрібно також пам’ятати, що різні сільськогосподарські продукти мають неоднаковий коефіцієнт еластичності. За даними американських учених, коефіцієнт еластичності на хліб становить 0,15, яловичину — 0,64, баранину — 2,65, яйця — 0,32. Це необхідно обов’язково враховувати сільськогосподарським підприємствам різної спеціалізації. Для прикладу візьмемо два продукти — картоплю («другий хліб в Україні») та волоські горіхи. На рис.1.9а крива D відображує попит на картоплю, а на рис.1.9б — крива D1 — попит на волоські горіхи. Різний нахил цих кривих до осі абсцис характеризує неоднакову еластичність попиту і визначає різницю в темпах його зниження на ці продукти.

Як бачимо, при однаковому темпі зростання цін на них (на ділянках ординат Р1Р2) спостерігається далеко не однакова чутливість споживачів до обсягу покупок, що знайшло своє відображення в різних обсягах зменшення продажу. Чутливість споживачів до зростання цін на волоські горіхи була істотнішою, що й призвело до значного скорочення обсягу їх продажу, в той час як продаж картоплі скоротився значно менше через відносну нееластичність попиту на цей продукт. Адже неважко помітити, що Q3 — Q4 > Q1 — Q2. І це закономірно, оскільки волоський горіх хоч і є цінним продуктом, але не є обов’язковим і незамінним компонентом раціону харчування людини. Тому реакція покупців на підвищення ціни на нього цілком зрозуміла — вони різко скоротили попит і обсяг придбання.

Для виробників волоських горіхів така реакція попиту на підвищення ціни мала негативний результат — зменшився їх грошовий дохід. Це наочно видно, якщо порівняти розмір грошового доходу виробників до і після підвищення ціни, який на рис. 1.9б представлений відповідними прямокутниками. Грошовий дохід до підвищення ціни відповідає площі прямокутника 0Р1ЕQ3, а після її підвищення — 0Р2K2Q4. Неважко помітити, що площа першого з названих прямокутників (сумарний грошовий дохід) перевищує площу другого, оскільки приріст грошового доходу за рахунок підвищення ціни (площа прямокутника Р1Р2K2K3) виявився меншим від суми втраченої виручки від зниження обсягу продажу, представленої площею прямокутника Q4K3ЕQ3.

Підвищення ціни на картоплю від Р1 до Р2 з таким самим темпом, як і на волоський горіх, призведе, на відміну від розглянутого випадку, до порівняно незначного скорочення обсягу продажу, оскільки покупцям важко знайти замінник цьому продукту. Мова може йти лише про більш економне витрачання картоплі і деяке скорочення її споживання. Іншими словами, покупець вимушений купувати картоплю лише в дещо меншому обсязі, незважаючи на істотне підвищення ціни. А це означає, що ціновий попит на неї є відносно нееластичним. Як видно з рис. 1.9а, за такого попиту підвищення цін на продукт сприяє збільшенню грошового доходу виробника (площа чотирикутника 0Р2K1Q2 > 0P1EQ1), оскільки його приріст за рахунок підвищення ціни від Р1 до Р2 з перевищенням компенсував втрату доходу розміром Q2KЕQ1, і це за умови, коли частину виробленої картоплі обсягом Q1 — Q2 при початковій пропозиції S не буде реалізовано.

Детальний аналіз відносно нееластичного попиту дає змогу передбачити, що в несприятливі роки для виробництва певної продукції з таким попитом сільськогосподарські підприємства можуть одержати більший дохід, ніж у роки з нормальними погодними умовами. Проілюструємо сказане графічно (рис.1.10). За нормальних погодних умов попит D1 урівноважується з пропозицією S1 в точці Е1, якій відповідає ордината Р1 — ціна рівноваги. При цьому виробники отримують дохід розміром 0P1E1Q1. У менш сприятливі роки виробництво продукту зменшується, пропозиція його скорочується до S2, встановлюється цінова рівновага в точці Е2, якій відповідає вища ціна — Р2. Дохід підприємств тепер вимірюється прямокутником 0P2E2Q2, площа якого, як це неважко помітити, більша від площі 0P1E1Q1, тобто сільськогосподарські підприємства за таких умов одержують більший грошовий дохід, ніж за середніх умов господарювання завдяки перевищенню додатково одержаної виручки від підвищення цін над втратою доходу від зменшення обсягу продажу (P1P2E2K > Q2KE1Q1).