library.if.ua

Менеджмент: прийняття рішень і ризик

2.2. РІШЕННЯ ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ У ТЕХНІКУ ДЛЯ ЗАМІНИ ЖИВОЇ ПРАЦІ

Рішення про заміну живої праці технікою, обладнанням є одним з найважливіших серед тих, що приймаються менеджерами економіки і виробництва, оскільки воно пов’язане з інвестиціями, нерідко у великих обсягах, що вкладаються у виробництво з тривалим строком окупності. Реалізація цього рішення дає змогу істотно скоротити затрати живої праці, підвищити рівень її продуктивності.

При прийнятті рішення про заміну живої праці технікою закономірно постає питання: яку суму інвестицій підприємство може дозволити собі вкласти у виробництво (придбання обладнання, машин і механізмів, будівництво при необхідності виробничих приміщень, споруд, під’їзних шляхів тощо), щоб зекономити таку кількість живої праці, завдяки вивільненню якої досягається вища ефективність виробництва порівняно з існуючим способом його ведення. Іншими словами, підприємство повинне з’ясувати, якими мають бути капіталовкладення, щоб не допустити втрат на постійних витратах тієї суми економії, яка досягається завдяки вивільненню робочої сили. Відповідь на це запитання може бути вичерпною за умови обґрунтованого визначення необхідної вихідної інформації і правильного використання при розрахунках відомого в економічній теорії принципу: заміна живої праці минулою доцільна лише тоді, коли вартість машини нижча від вартості робочої сили, яку вона заміщує.

Підготовка вихідної інформації передбачає розрахунок річної суми витрат на 1000 грн. капіталовкладень, що спрямовуються на заміну живої праці минулою, і витрат на робочу силу, яка буде вивільнена завдяки механізації виробництва або заміні старого обладнання новим, що вимагає менших витрат живої праці. Загальна сума витрат на 1000 грн. інвестицій складається з постійних затрат (амортизація, страхування, податок на майно і процент на вкладений капітал) і змінних витрат (ремонт, технічний догляд, спожита енергія, пальне тощо).

Витрати на робочу силу Врс, яка вивільняється в процесі механізації виробництва, визначають за формулою

Врс = Тгс  Трд  Крд  Ксн ,

де Тгс — тарифна годинна ставка;

Трд — тривалість робочого дня, год;

Крд — кількість робочих днів, які відпрацював працівник протягом року;

Ксн — коефіцієнт соціальних нарахувань на заробітну плату (обов’язкове державне пенсійне страхування, обов’язкове соціальне страхування тощо).

На основі цих даних визначають суму капіталовкладень, за якої витрати в умовах механізації виробництва збігаються із витратами на робочу силу, що вивільняється.

Розрахунок ведуть за формулою

КВз=Врс/Пз*1000

де КВз — «зрівноважені» капіталовкладення, за яких витрати в умовах механізації виробництва збігаються з витратами на робочу силу, що вивільняється;

Пз — загальна сума витрат (постійних і змінних) з розрахунку на 1000 грн. капіталовкладень.

Розрахована таким способом сума «зрівноважених» капіталовкладень означає, що підприємство матиме економію, якщо інвестиції на заміну одного працівника чи групи працівників будуть меншими від цієї суми. Зрозуміло, що економія буде тим більша, чим менші будуть фактичні капіталовкладення порівняно з показником КВз, і навпаки. Підприємство буде зазнавати збитків, якщо фактичні капіталовкладення перевищуватимуть «зрівноважені».

Припустімо, що витрати на одного працівника (показник Врс) становлять 1800 грн. на рік. Обладнання для його заміни має строк експлуатації 15 років при залишковій вартості 10% від його початкової вартості. Звідси витрати на амортизацію з розрахунку на 1 тис. грн. інвестицій становитимуть

(1000-100)/15=60 грн.

Процент на вкладений капітал відповідно до методики його визначення в країнах з розвинутою ринковою економікою за умови, скажімо, 8 % річних, становитиме (1000+100)/2*0,08=44 грн. Податок на майно і страхування нехай становить 15 грн. Розглянуті витрати є постійними і їх загальна сума дорівнює 119 грн. (60+44+15).

Витрати на ремонт і технічний догляд нормативно дорівнюють 6,5 % від балансової вартості, тобто на 1 тис. грн. інвестицій їх сума становитиме 65 грн. Витрати на енергію і пальне становлять, скажімо, 70 грн. Разом змінних витрат 135 грн. (65 + 70), а загальна сума витрат на 1000 грн. капіталовкладень — 254 грн. (119 + 135).

Таким чином, «зрівноважена» сума інвестицій становить у нашому прикладі 7087 грн. (1800 : 254  1000).

Припускаємо також, що підприємство для заміни даного працівника придбало необхідне обладнання вартістю 6000 грн., тобто менше від «зрівноважених» капіталовкладень на 1087 грн. Це означає, що завдяки механізації виробництва підприємство позбавляється необхідності щорічно оплачувати живу працю в сумі 1800 грн., зате буде нести додаткові витрати, пов’язані з даною інвестиційною діяльністю, в сумі 1524 грн. (254  6000 : 1000). Звідси економія коштів становитиме 286 грн. (1800 – 1524). Зазначену суму економії можна визначити також іншим шляхом, помноживши зекономлені інвестиції (1087 грн.) на норматив витрат, тобто (1087  254) : 1000 = = 276 грн.

Як бачимо, наведений варіант інвестицій є доцільним для підприємства і може бути прийнятним для практичного запровадження. Водночас, крім фінансового виграшу, підприємство скоротить витрати живої праці на 1960 люд.-год. (при 280 робочих днях і 7-годинному робочому дні) і завдяки цьому підвищить продуктивність живої праці.