library.if.ua

Менеджмент: прийняття рішень і ризик

5.2. ТЕХНІЧНИЙ АСПЕКТ РІШЕННЯ «ПРОДУКТ—ПРОДУКТ» ЗА ОБМЕЖЕНИХ РЕСУРСІВ

Припускаємо, що підприємство вирішило одне поле відвести під ріпак замість зернових культур. Таке рішення зумовлене підвищенням ціни на насіння цієї культури. Через причини, що склалися, підприємство може придбати мінеральних добрив лише в кількості, достатній для внесення їх на одному полі (100 га), — по 300 кг на 1 га. Чи доцільно ці добрива розподілити на два поля — під ячмінь і під ріпак? Чи можлива така комбінація внесення добрив під вказані культури, за якої за технічними показниками можна знайти таку, що забезпечить найбільшу господарську вигоду? Щоб дати відповідь на ці запитання, підприємство має скористатися експериментальними даними про очікувану врожайність ріпаку та ячменю залежно від дози внесених добрив для ґрунтових умов, подібних до умов даного кооперативу (табл. 5.6).

Із табл. 5.6 видно, що при внесенні, скажімо, 27 кг добрив, можна додатково отримати 400 кг ріпаку. Оскільки в розпорядженні підприємства залишається ще 273 кг добрив, то при їх внесенні під ячмінь додатково ще можна одержати 2472 кг зерна. Якщо ж під ріпак використати 220 кг добрив, то під ячмінь їх залишиться 80 кг, а приріст урожаю цих культур відповідно становитиме 1100 і 1382 кг. Як бачимо, збільшення обсягу виробництва ріпаку досягається за рахунок зменшення виробництва ячменю. Оскільки кількість ресурсу (добрив), яку можна використати, обмежена 300 кг, то зрозуміло, що виділення більшої кількості добрив під ріпак збільшує його виробництво і зменшує вихід іншої продукції — ячменю.

Для того щоб полегшити аналіз, побудуємо на основі даних табл. 5.6 криву виробничих можливостей (рис. 5.3). Характер цієї кривої дає підстави для висновку, що коли у попередньому прикладі з виробництвом сіна і зерна зв’язок між ними був компліментарним, доповнюючим та конкуруючим, то в даному випадку він, схоже, лише конкуруючий.

Оскільки обсяг виробництва ячменю скорочується зі зростанням обсягу виробництва ріпаку, то всі величини граничної норми трансформації мають бути додатніми. Для того щоб переконатися в цьому, розрахуємо ГНТ для кожного варіанта внесення добрив під ці культури (табл. 5.7).

Як і очікувалося, всі величини граничної норми трансформації при збільшенні виробництва ріпаку і зменшенні виробництва ячменю додатні. Це свідчить, що дані виробництва при обмеженій кількості добрив є конкуруючими. Таким чином, з технічної точки зору немає підстав віддавати перевагу тій чи іншій комбінації внесення добрив. У конкурентній зоні всі вони є технічно прийнятними. Визначені технічні показники про збільшення виробництва одного виду продукції і зменшення іншого та величини граничної норми трансформації є важливими для подальшої оцінки комбінацій і вибору серед них найкращої. Такий вибір здійснюється в процесі економічного обґрунтування рішення «продукт—продукт».