library.if.ua

Менеджмент: прийняття рішень і ризик

10.1. СУТЬ БАРТЕРНИХ УГОД ТА ПРИЧИНИ ПРИЙНЯТТЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ РІШЕННЯ ПРО ЇХ УКЛАДАННЯ

Бартерні угоди (Barter Transaction) набули за останні роки значного поширення в Україні, в тому числі і при здійсненні резидентами зовнішньоекономічної діяльності. Це є своєрідним відображенням поглиблення економічної кризи, що охопила всі галузі народного господарства.

Надмірна бартеризація товарного обігу — це вкрай небажане явище в економіці, що справляє негативний вплив на функціонування фінансово-грошової системи і формування Державного та місцевих бюджетів. З подоланням кризових явищ, і насамперед платіжної кризи, бартерні операції будуть здійснюватися не як вимушений захід, а лише як економічно виправданий крок, що забезпечує нормальні умови діяльності підприємств.

За своїм змістом бартерна угода істотно відрізняється від угоди купівлі-продажу. Якщо згідно з угодою купівлі-продажу продавець бере на себе зобов’язання передати свій товар у власність покупцю за умови, що останній зобов’язується сплатити за нього певну суму грошей, то у бартерній угоді за взаємної згоди контрагентів здійснюється обмін одних товарів на інші.

Таке трактування бартерної угоди вимагає подальшого уточнення, оскільки відображає лише одну, хоча і найістотнішу та найчастіше повторювану ознаку цієї господарської операції — обмін товарів, що не опосередкований рухом коштів. Для бартеру характерний дещо ширший спектр взаємовідносин, які виникають між суб’єктами господарської діяльності в процесі виконання його умов. Так, бартерною угодою не обов’язково має передбачатися прямий обмін товарами. За поставлений товар покупець може розрахуватися з продавцем шляхом виконання певного обсягу робіт або надання йому обумовлених договором послуг. Може відбуватися і взаємний обмін певними видами робіт чи послуг. Не виключаються й інші варіанти взаєморозрахунків.

Тому в більш широкому трактуванні під бартерною угодою слід розуміти таку господарську операцію, яка передбачає проведення розрахунків за товари (послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

За бартерної угоди відбувається не просто обмін певної кількості одних товарів (робіт, послуг) на певну кількість інших. Прийняте в угоді кількісне співвідношення обмінюваних товарів має бути збалансоване за їх вартістю.

Слід розрізняти формальну і реальну збалансованість товарів за вартістю. Встановлення формальної збалансованості є обов’язковою вимогою до укладання бартерних угод. Вона знаходить відображення через фіксацію в таких угодах однакової загальної вартості товарів, що обмінюються. Але при цьому важливо досягти реальної збалансованості, за якої витримується еквівалентність обміну товарів. Вона має місце тоді, коли контрагенти завдяки бартерній угоді одержують не меншу економічну вигоду порівняно з тією, яка могла б бути отримана при самостійному здійсненні кожним з них операції продажу-купівлі (продаж свого товару і на одержані кошти купівля необхідного).

На практиці ця умова з різних причин не завжди витримується, в результаті чого одна зі сторін зазнає економічних втрат. Найчастіше така ситуація складається тоді, коли один із товарів, що обмінюється за бартером на інший товар, є дефіцитним. Контрагент, що володіє таким товаром, диктує потенційному партнеру такі умови обміну, які для останнього є економічно невигідними. При неможливості придбати цей дефіцитний товар в інших суб’єктів ринку на прийнятніших умовах такий контрагент змушений погоджуватися на нееквівалентний обмін. Заради справедливості зазначимо, що незбалансованість товарів за вартістю може бути спричинена і особистими інтересами учасників угоди.

У сфері зовнішньоекономічної діяльності бартерна операція розглядається як один із видів експортно-імпортних операцій, оформлених єдиним договором між суб’єктом ЗЕД України та іноземним суб’єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, неопосередкований рухом грошових коштів у готівковій або безготівковій формі. У бартерному договорі в галузі ЗЕД повинна зазначатися загальна вартість товарів, що експортуються, та загальна вартість товарів, що імпортуються, виражені в іноземній валюті і обов’язково в доларах США.

Найбільш принциповим питанням бартерної угоди, незалежно від того, чи вона здійснюється в межах України, чи в галузі ЗЕД, є узгодження обсягу поставок взаємообмінюваних товарів. Сторони при цьому оперують цінами і ведуть по них непрості переговори, оскільки від того, який рівень ціни буде прийнятий в розрахунках, залежатиме обсяг поставок товару в натурі. Якщо, наприклад, український учасник ЗЕД пропонує іноземному суб’єкту обмін цукру на пальне, то він зацікавлений у використанні в розрахунках вищого рівня ціни на свій товар і нижчого на товар партнера. Намагання останнього прямо протилежні. Припустімо, що бартерним договором передбачається поставка цукру загальною вартістю 98 тис. доларів США. За умови, що для розрахунку натурального обсягу товару сторони погодилися на ціну 350 дол. за 1 т цукру, українській стороні потрібно буде поставити його 280 т (98000 : 350), а за ціни, скажімо, 320 дол. — значно більше — 306,3 т. Зрозуміло, що за другого варіанта ціни економічні умови бартерного договору для українського партнера значно погіршилися б порівняно з першим варіантом.

Як бачимо, для партнерів по бартерному договору головним, зрештою, є встановлення вигідного для себе еквівалента обміну товарів за їх обсягом. Що ж стосується відображення в цій угоді загальної вартості товарів та їх цін, то вони необхідні для визначення розміру мита і митних зборів, а також для ведення статистики зовнішньої торгівлі (визначення загального по державі обсягу експортно-імпортних операцій у вартісному виразі, структури експорту і структури імпорту, сальдо зовнішньої торгівлі тощо).

Які ж причини спонукають підприємства приймати рішення щодо укладання бартерних угод? Головною з них є відсутність у підприємств обігових коштів. За цих обставин бартер для них є нерідко єдиним способом реалізувати свій товар і придбати інший, необхідний для здійснення виробничої діяльності. Така ситуація склалася для українських підприємств у роки економічної кризи, в тому числі і глибокої платіжної кризи, включаючи і 1997 рік та початок 1998 р., коли доступ до кредитних ресурсів для більшості з них був вкрай обмежений через високі процентні ставки, а також через некредитоспроможність самих підприємств.

В галузі ЗЕД підприємства змушені йти на укладання бартерних угод навіть тоді, коли у них є власні кошти, але відсутня валюта і водночас існують складнощі з її придбанням на міжбанківському валютному ринку. Можливі також випадки, коли для підприємства придбання необхідного товару на основі бартерної угоди є економічно вигіднішим, ніж його купівля, опосередкована грошима.

До бартерних угод підприємства схиляються і тоді, коли умовою придбання необхідного для них товару є поставка такого їх власного товару резиденту чи іноземному партнеру, який є важливим для цих контрагентів з огляду на потреби їх господарської діяльності. Слід також брати до уваги, що оскільки при виконанні бартерних угод не потрібна валюта, то відпадає необхідність у посередництві банків. Отже, за однакових інших умов підприємство може зекономити на придбанні товару по бартеру суму коштів, що адекватна виплаті комісійних банку за обслуговування операцій купівлі-продажу в готівковій чи безготівковій формі.