Статистика праці
2.2. ПРОБЛЕМИ ІНТЕГРАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ У СВІТОВУ
Однією зі складових економічних перетворень є інтеграція національної економіки у світову і, зокрема, європейську. На цьому шляху перед економікою України постає багато проблем. Найістотнішою є невідповідність форм обліку і звітності, методик розрахунку більшості показників, які характеризують ступінь економічного розвитку держави, прийнятим у більшості країн світової співдружності.
Ця проблема загострилась останнім часом, коли Україна стала налагоджувати економічні й політичні зв’язки з зарубіжними країнами. Однією з перших вимог потенційних іноземних партнерів було надання інформації про економічне становище в нашій країні. Водночас у зв’язку з несумісністю методик розрахунку показників та форм звітності ці вимоги в багатьох випадках виявилися незадоволеними, унаслідок чого було втрачено безліч можливостей для співробітництва. Ураховуючи таку ситуацію Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 326 від 4 травня 1993 р. «Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики».
На виконання цієї постанови відповідні установи розпочали розроблення нових форм обліку і звітності, які б відповідали прийнятим у міжнародній практиці, а також методик розрахунку показників, що характеризують економічну ситуацію в країні та сумірні з міжнародними аналогами.
Уже перші кроки в цьому напрямі виявили, що більшість економічних показників, які прийняті в міжнародній практиці, у нашій країні просто не розраховувались, а для багатьох навіть не збиралась необхідна інформація. Так, у міжнародних щорічних статистичних збірниках у розділі СРСР, а надалі Україна, Росія і Білорусь із семи показників, що рекомендовані Міжнародною організацією праці, розраховували і публікували лише один, тоді як більшість країн розраховувало і публікувало п’ять-шість показників.
Розглянемо деякі проблеми формування системи показників статистики праці і зайнятості згідно з міжнародними нормами та стандартами. Це один з найменш розвинених розділів вітчизняної статистики з точки зору сумісності з аналогічними показниками, які прийняті в інших країнах, оскільки більшість показників, що рекомендовані Міжнародною організацією праці в Конвенції про статистику праці № 160 від 1985 р. (далі — Конвенція), нашою статистикою не розраховувались.
Формуючи систему агрегованих показників статистики праці і зайнятості в Україні, за індикативну базу бажано прийняти показники і нормативи, які наведені в Конвенції і Рекомендаціях зі статистики праці № 170 від 1985 р. (далі — Рекомендації), бо держави, які надають інформацію в щорічні статистичні бюлетені Міжнародної організації праці й ООН, в основному дотримуються цієї класифікації.
Такий підхід дасть змогу, з одного боку, повніше охарактеризувати ситуацію, що склалася в економіці України, з погляду основних даних про статистику праці в перехідному періоді, а з іншого — провести порівняльний аналіз нашої країни з іншими державами.
Знайомлячись з публікаціями зі статистики праці і зайнятості в періодичних виданнях Міжнародної організації праці і ООН, не можна сказати, що всі без винятку країни, які публікують свої статистичні дані, суворо дотримуються положень Конвенції і Рекомендацій. Рекомендований характер цих показників закріплений у ст. 2 Конвенції розробляючи або переглядаючи поняття, визначення та методологію, що використовуються при зборі, обробці і публікації статистичних даних, передбачених Конвенцією, держави-учасники враховують норми і керівні принципи, які встановлені під егідою Міжнародної організації праці, а також у ст. 19 Рекомендацій: «…держави-учасники повинні враховувати міжнародні рекомендації зі статистики праці, які встановлені під егідою Міжнародної організації праці і відповідні рекомендації інших міжнародних організацій ... повинні проводити перегляд понять, визначень і класифікацій, що використовуються при підготовці статистики праці, відповідно до чинної Рекомендації, і, у разі необхідності, переглядати або поновлювати їх у міру перегляду відповідних міжнародних норм або керівних принципів» [35].