Статистика праці

3.2. ЗАВДАННЯ СТАТИСТИКИ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ

точне визначення обсягу функціонуючих (які використовуються) в економіці в даний час трудових ресурсів, тобто встановлення чисельності зайнятих в економіці працівників;

визначення потенційних поточних (даного часу) та перспективних резервів праці;

вивчення складу трудових ресурсів та зайнятого населення за різноманітними ознаками (за статтю, віком, рівнем освіти, заняттям, кваліфікацією та ін.);

отримання та аналіз показників, які характеризують розміщення трудових ресурсів на території країни, розподіл їх за галузями економіки;

складання та аналіз балансів трудових ресурсів;

вивчення руху трудових ресурсів (міжтериторіальних, міжгалузевих, професійних і под.);

вивчення ефективності використання трудових ресурсів.

Характер цих завдань пов’язаний з особливостями сучасного етапу соціально-економічного розвитку, соціально-політичної та економічної ситуації, яка склалася в країні.

Основними рисами цього етапу є:

розвиток госпрозрахункових відносин в економіці;

перехід до нового для нас типу відносин — до ринкових відносин, ринкової економіки;

криза в економіці, що поглиблюється, загострення міжнаціональних відносин, розвал адміністративно-командної системи управління в умовах відсутності нової системи правління і т. д.

відмова від ряду стереотипів в економіці («дефіцит робочої сили»).

Усе це накладає відбиток на характер завдань, які стоять перед наукою.

Основні проблеми у сфері статистики трудових відносин:

статистичне вивчення міжгалузевого переміщення трудових ресурсів. Це питання пов’язане зі скороченням зайнятих у ряді галузей (невиробнича сфера), ліквідацією збиткових підприємств тощо;

вивчення міжтериторіальних міграційних течій. Необхідність вирішення цієї проблеми випливає з попередньої, а якщо сюди додати також раніше не властиві нам явища (суспільно-політичного, національного характеру), як-от: поява біженців, повернення кримських татар, еміграційні течії, то необхідність вирішення цих проблем та їх вивчення стає дедалі очевиднішою;

проблеми зайнятості. Якщо раніше ми говорили про «загальну зайнятість», «раціональну зайнятість», то на зміну їм прийшло явище безробіття. Звідси і завдання його статистичного вивчення;

збалансування робочих місць з готівковими ресурсами;

вивчення проблем перепідготовки, перекваліфікації робочої сили;

проблема прогнозування наслідків переходу до ринкових відносин. Як перехід до ринку відіб’ється на стані, структурі, використанні, зайнятості трудових ресурсів;

можливе виникнення нового напряму в статистиці;

кон’юнктурна статистика, у тому числі статистика кон’юнктури робочої сили;

проблема сумірності показників нашої статистики трудових ресурсів з аналогічними показниками статистики розвинутих країн і показниками, які рекомендують МОП, ООН. У першу чергу мова йде про поняття економічно активного населення, яке застосовується і в нас, але за методикою побудови відрізняється від інших західних країн;

проблеми оцінки трудового потенціалу, яка б давала комплексну характеристику запасу робочої сили з урахуванням ряду чинників: кількості населення, його професійної кваліфікації, освіти, статі, віку, трудової активності, потенційної продуктивності праці тощо.

Чисельність трудових ресурсів визначається як моментний показник на визначену дату або як середній показник за період.

Чисельність трудових ресурсів визначається на підставі даних про кількість населення в працездатному віці, кількість непрацездатного населення в працездатному віці та фактичного працюючого населення за межами працездатного віку. Важливим завданням статистики праці є не тільки визначення чисельності трудових ресурсів, але й обчислення показників статистики трудових ресурсів, які характеризують стан між категоріями населення на ринку праці, які використовуються при визначенні цієї чисельності.

Важливе значення для раціонального формування і розподілу трудових ресурсів має розроблення системи їх балансів.

До системи балансів трудових ресурсів належать:

зведений баланс робочих місць і трудових ресурсів (звітний і плановий);

баланс розрахунку додаткової потреби в робітниках і службовцях та джерел їх забезпечення;

балансовий розрахунок потреби в підготовці кваліфікованих робітників;

балансовий розрахунок залучення молоді до навчання і розподіл її після завершення навчання;

балансові розрахунки потреби в спеціалістах; міжгалузевий баланс затрат праці;

баланс робочого часу.

Система балансів і балансових розрахунків розробляється для окремих регіонів і країн в цілому. При цьому необхідно враховувати кон’юнктуру ринку праці, динаміку й структуру робочих місць у плановому періоді, зміну демографічної структури населення, напрями та масштаби міграційних процесів; динаміку чисельності й структуру зайнятості населення працездатного віку; ефективність використання трудових ресурсів; джерела і масштаби формування професійно-кваліфікаційної структури працівників; темпи зростання продуктивності праці тощо.

Баланс трудових ресурсів являє собою систему взаємозв’язаних показників, які характеризують формування та розподіл трудових ресурсів. Він складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси) і розподільної (розподіл трудових ресурсів) (додатки 3—4).

У сучасних умовах формування ринкових відносин існує невідповідність між наявністю ресурсів та потребою в них, що визначає необхідність вироблення додаткових заходів щодо інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці тощо.

Розглянемо основні показники статистики трудових ресурсів (та їх методологічне визначення), які використовуються для забезпечення моніторингу на повному і зареєстрованому ринках праці.