Статистика праці

7.1. ВИМІРЮВАННЯ РІВНЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

Одним з найважливіших аспектів вивчення використання трудових ресурсів є аналіз результативності праці в процесі виробництва товарів і послуг: вимірювання рівня динаміки продуктивності праці, вивчення чинників зростання продуктивності праці.

Рівень продуктивності праці може бути виражений двома показниками:

кількістю продукції, що виробляється за одиницю часу (цей показник називається середнім виробництвом продукції за одиницю часу або продуктивністю праці);

витратами часу на одиницю продукції (цей показник називається трудомісткістю одиниці продукції).

Уведемо позначення: кількість продукції Q, витрати праці Т, середнє виробництво продукції за одиницю часу (продуктивність праці) W(W = Q/T); трудомісткість (t = T/Q).

Перший показник є прямим показником продуктивності праці, оскільки, чим більша величина цього показника, тим вища продуктивність праці. Другий показник є зворотним, оскільки, чим менша величина цього показника, тим вища продуктивність праці.

Звідси випливає, що виробництво продукції за одиницю часу і трудомісткість продукції є зворотними величинами, тобто спостерігаємо такі співвідношення:

W=1/t; t=1/W

Наприклад, обсяг виробленої продукції становив 2000 одиниць, а затрати праці 1000 людино-годин. Отже, що за одну годину один працівник виробляє дві одиниці продукції (W = = 2000 : 1000 = 2 од. / люд.-год.) і на виробництво кожної одиниці продукції було затрачено: t = 1000/2000 = 0,5 люд.-год./од. чи t = = 1/W = 1/2 = 0,5 люд.-год./од.

Звернемось перш за все до показника виробництва продукції за одиницю часу, що найчастіше використовується в економічних розрахунках. При розрахуванні рівня продуктивності праці як продукція, так і витрати праці можуть бути виражені в різних одиницях вимірювання. Розглянемо знаменник показника виробництва продукції за одиницю часу — затрати праці на виробництво продукції (Т). Вони можуть бути виміряні:

у відпрацьованих людино-годинах;

у відпрацьованих людино-днях;

у відпрацьованих людино-місяцях, людино-кварталах або людино-роках (ці одиниці часу еквівалентні середній чисельності працівників за відповідний період).

Відповідно розрізняють показники рівня продуктивності праці: середньогодинне, середнедньодобове, середньомісячне, середньоквартальне, середньорічне виробництво продукції.

Якщо затрати праці виміряні у відпрацьованих людино-годинах (Тг), отримують показник середньогодинного виробництва продукції (Wгод), який характеризує середній обсяг продукції, виробленої одним робітником за одну годину фактично відпрацьованого часу:

W год.=Q/Tr

де Тг — кількість відпрацьованих люд.-год.

Якщо затрати праці, виміряні у відпрацьованих людино-днях (Тд), отримують показник середньодобового виробництва продукції (Wдоб), який відображає середній обсяг продукції, виробленої одним робітником за одну відпрацьовану добу:

Wдоб=Q/Tдоб

Рівень середньодобової продуктивності праці залежить від двох чинників: середньогодинного виробництва продукції і міри використання тривалості робочого дня, тобто наявності втрат робочого часу протягом зміни (за всіма причинами).

Покажемо взаємозв’язок між двома розглянутими показниками рівня продуктивності праці:

Wдоб= W год.*L

де L — середня фактична тривалість робочого дня.

Наприклад, припустимо, що при виробництві 20 000 од. продукції затрати праці становлять за місяць 10 000 люд.-год., або 1280 люд.-днів. Розрахуємо показники рівня продуктивності праці.

W год.= 20000/10000=2 год./ люд.-год.;

Wдоб= 20000/1280=15,6 год./ люд.-день

Або

L=10000/1280=7,8 год. (середня фактична тривалість робочого дня).

Wдоб= W год.*L=2*7,8=15,6 год./ люд.-день.

Якщо затрати праці виміряні середньообліковою чисельністю робітників, отримують показник середньомісячного, середньоквартального або середньорічного виробництва продукції в розрахунку на одного середньооблікового робітника (Wміс) (залежно від того, до якого періоду відносяться обсяг продукції і чисельність робітників — місяця, кварталу, року):

Наступний показник — показник середньомісячного (квартального, річного) виробництва продукції в розрахунку на одного середньооблікового робітника основної діяльності (Wміс. осн) (у промисловості — промислово-виробничого персоналу):

Невелика розбіжність пов’язана з округленням результатів розрахунку середньодобового виробництва продукції і середньої тривалості робочого періоду:

D=60/66=0,909

Wміс=20000/66=303 год. в розрахунку на одного робітника за місяць, або

Wміс=333,3*0,909=303 г од. у розрахунку на одного робітника за місяць.

Звернемося тепер до чисельника прямого показника продуктивності праці — обсягу продукції, виробленої за даний період. Залежно від вибору одиниць вимірювання продукції розрізнюють натуральний, трудовий і вартісний методи вимірювання рівня продуктивності праці.

Натуральний метод. В основі методу лежить облік продукції в натуральних одиницях вимірювання: штуках, метрах, тоннах тощо. Рівень продуктивності праці при цьому виражається кількістю штук, метрів, тонн продукції, вироблених за одиницю часу:

W=Q/T

де Q — обсяг продукції в натуральних одиницях вимірювання. Перевагами цього методу є простота розрахунку, наглядність, об’єктивність вимірювання рівня продуктивності праці. Водночас сфера використання натурального методу вельми обмежена. Він може застосовуватися тільки на підприємствах, дільницях виробництва, у галузях, де виробляється однорідна продукція або ведеться облік витрат робочого часу на кожен вид продукції, що виробляється. Використання умовно-натуральних одиниць вимірювання продукції дає змогу дещо розширити сферу застосування натурального методу вимірювання рівня продуктивності праці.

Наприклад, на підприємстві працівниками основної діяльності відпрацьовано за період, що розглядається, 420 людино-днів, а випуск продукції характеризується даними гр. 1, 2 (див. табл. 7.1).

Визначимо загальний обсяг виробництва у вигляді кількості вироблених банок однієї маси (у перерахунку на 250-грамові банки). Для цього в гр. 3 розрахуємо коефіцієнт переведення в умовні 250-грамові банки (350 / 250 = 1,4 тощо). Тепер можемо обчислити (гр. 4) кількість продукції в умовно-натуральному виразі (у перерахунку на 250-грамові банки) (50  1,4 = 70 тощо).

Розділивши загальний обсяг виробництва на затрати праці, визначимо рівень продуктивності праці:

W=212000/420=505 шт.

у розрахунку на одного працівника за період, що розглядається.

Трудовий метод. В основі методу лежить вимірювання обсягу виробленої продукції в нормо-годинах робочого часу. Вимірювачем різних видів продукції або робіт при цьому є нормативна трудомісткість.

Наприклад, у цеху виробляється два види продукції а і b. Продукції a вироблено 1000 шт. (q) при нормативних затратах робочого часу 0,9 год. У розрахунку на одиницю виробу (tн), а продукції b — 500 шт. (q) при нормативній трудомісткості 0,4 год (tн). Визначимо загальний обсяг виробленої продукції в трудовому виразі:

Для розрахунку рівня продуктивності праці обсяг продукції, виражений у нормо-годинах, зіставляється з фактичними затратами праці. У результаті отримують виробництво продукції в нормо-годинах у розрахунку на одну відпрацьовану годину, день або на одного працівника за місяць, квартал, рік.

W=Q/T

де Q — обсяг виробництва в трудових одиницях вимірювання.

Наприклад, фактично відпрацьовано 1000 людино-годин. Тоді отримаємо W = 1100/1000 = 1,1 нормо-годин продукції за одну відпрацьовану людино-годину.

Отриманий результат можна розглядати також як показник виконання норм виробітку. Справді, якщо припустити, що фактичні затрати праці (1000 людино-годин) дорівнюють 100 %, то нормативні затрати на той самий обсяг продукції (1100 людино-годин) становитимуть 110 %, тобто норми виробітку перевиконані на 10 %.

На відміну від натурального трудовий метод дозволяє вимірювати продуктивність праці робітників, що виконують різні види робіт. Об’єктивність вимірювання при цьому залежить від достовірності нормативів затрат робочого часу. Даний метод також має обмежену сферу застосування, оскільки нормативи трудомісткості на різних підприємствах унаслідок специфіки умов виробництва різні. Трудовий метод застосовується на рівні окремих підрозділів виробництва (цехів, бригад, дільниць тощо), де розроблені нормативи затрат робочого часу і звичайно відсутні ціни на продукцію (наприклад, у заготовчих цехах, що випускають напівфабрикати для внутрішньозаводського споживання).

Вартісний метод. Цей метод як найбільш універсальний широко застосовується для вимірювання рівня продуктивності праці. В його основі лежить зіставлення обсягу продукції в грошовому виразі за затратами живої праці:

W=Q/T

де Q — обсяг продукції в грошовому вираженні.

Різні підходи до вимірювання рівня продуктивності праці узагальнені на рис. 7.1.

Як узагальнюючі показники рівня продуктивності праці можуть бути використані такі показники, як вироблений національний прибуток (чистий матеріальний продукт) у розрахунку на одного зайнятого у сфері матеріального виробництва, валовий внутрішній продукт у розрахунку на одного зайнятого в економіці. Перший з перерахованих показників часто називають продуктивністю суспільної праці.

Показники продуктивності праці в деяких галузях економіки такі:

у промисловості — обсяг продукції в натуральному або вартісному виразі з розрахунку на одного працівника промислово-виробничого персоналу, в розрахунку на відпрацьований людино-день або людино-годину; трудомісткість одиниці продукції або робіт;

у сільському господарстві — виробництво продукції в грошовому виразі в розрахунку на одного середньорічного працівника, на один відпрацьований людино-день або людино-годину; виробництво сільськогосподарських продуктів у натуральному виразі в розрахунку на одну відпрацьовану людино-годину; затрати праці в людино-годинах на виробництво одиниці продукції або на виконання однієї одиниці робіт (на 1 га посіву, оранки тощо);

у будівництві — обсяг будівельно-монтажних робіт за кошторисною вартістю в розрахунку на одного працівника будівельно-виробничого персоналу, зайнятого на будівельно-монтажних роботах і в підсобних виробництвах, що відображаються на балансі будівельних організацій у розрахунку на один відпрацьований людино-день або людино-годину;

на транспорті — обсяг робіт (вантажообіг в умовних тонно-кілометрах) у розрахунку на одного працівника, зайнятого на перевезеннях;

у торгівлі — товарообіг у розрахунку на одного працівника, на один відпрацьований людино-день.