Статистика праці

Для вивчення динаміки продуктивності праці використовуються індекси продуктивності праці. В умовах виробництва однорідної продукції індекс продуктивності праці може бути обчислений такими методами:

Обсяг продукції можна розглядати як величину, що залежить від двох чинників: затрат робочого часу і продуктивності праці. Обсяг продукції — це результативний показник, динаміка якого визначається поведінкою двох названих чинників. Вплив усіх інших чинників (зміна фондоміскості продукції, поліпшення організації виробництва, скорочення втрат робочого часу тощо) зрештою відіб’ється на зміні обсягу продукції через зміну або затрати праці, або продуктивності праці. Для базисного і звітного періодів ми можемо виразити цю залежність таким чином:

Відобразимо дані на графіку (рис. 7.2). На осі абсцис покажемо затрати робочого часу, а на осі ординат рівень продуктивності праці. Тоді обсяг продукції кожного періоду буде представлений площею відповідних прямокутників OW0AT0 та OW1BT1, а загальний приріст продукції — площею заштрихованої фігури.

Визначимо, у якій мірі змінився обсяг продукції за рахунок кожного чинника. Щоб виявити вплив окремого чинника на результативний показник, що необхідно чинник, що досліджується, розглядати як змінний, а інші чинники — як постійні. Аналіз звичайно починають з оцінки впливу кількісного чинника (у цьому випадку — з затрат праці), фіксуючи на рівні базисного періоду значення якісного показника (як правило, це відносна або середня величина; у даному прикладі в ролі якісного показника виступає продуктивність праці). Якби у звітному періоді зміни сталися тільки в затратах робочого часу при постійному рівні продуктивності праці, то обсяг продукції збільшився б на величину, відповідну площі прямокутника T0 ADT1, котра дорівнює (T1 – T0)W0. Визначимо зміну обсягу продукції за рахунок зміни затрат праці через ΔQT:

Якщо звернутися тепер до графіка (див. рис. 7.2), то можна побачити, що площа заштрихованої фігури дорівнює (W1 – W0)T1. Вона відповідає приросту обсягу продукції за рахунок іншого чинника — продуктивності праці. При визначенні впливу якісного показника кількісний чинник звичайно фіксується на рівні звітного періоду. Якщо чинників не два, а більше, то при визначенні впливу подальшого чинника кожний з розглянутих раніше чинників фіксується на рівні звітного періоду, а інші — на рівні базисного періоду. Такий спосіб відособленого розгляду впливу окремого чинника на зміну складного показника з дотриманням зазначеного порядку фіксування значень інших чинників називають методом ланцюгових підстановок. Він спирається на теорію побудови системи індексів взаємопов’язаних показників.

На рис. 7.3 показане графічне рішення задачі розкладання приросту обсягу продукції на складові відповідно до впливу окремих чинників для випадку, коли один чинник зростає (наприклад, продуктивність праці, тобто W1 > W0), a інший зменшується (наприклад, затрати праці, тобто Т1 < Т0). Площа заштрихованого прямокутника 1 відповідає приросту обсягу продукції за рахунок зміни продуктивності праці, а площа прямокутника 2 — зменшенню обсягу продукції за рахунок скорочення затрат праці. Сукупна зміна обсягу продукції за рахунок двох чинників відповідає різниці площ вказаних прямокутників. Якщо площа прямокутника 1 більша площі прямокутника 2, то загальний обсяг продукції зростатиме, в іншому випадку — зменшуватиметься.

Якщо обидва чинники зменшуються у звітному періоді в порівнянні з базисним (T1 < T0, W1 < W0), то скорочення обсягу продукції буде відбиватися площею заштрихованої фігури, аналогічною тій, яка зображена на рис. 7.2 (у цьому разі точки W0 і W1 та Т1 і Т0 поміняються місцями).

Наприклад, у поточному періоді вироблено 21 216 т цементу, а в базисному 20 000 т. Затрати робочого часу в базисному періоді становили 1100 людино-днів, у поточному — 1122 людино-дні (індекс затрат робочого часу 102 %). Визначимо показники рівня і динаміки продуктивності праці, зміни обсягу продукції в поточному періоді в порівнянні з базисним за рахунок різних чинників. Виробництво продукції за одиницю часу:

W0=Q0/T0=20000/1100=18,18 т/людино-день;

W1=Q1/T1=21216/1122=18,91 т/людино-день.

Трудомісткість одиниці продукції:

t0=T/Q=1100/20000=0,055 людино-дня/т;

t1=T/Q=1122/21216=0,053 людино-дня/т.

Індекс продуктивності праці:

Iw=W1/W0=18,91/18,18=1,04, або 104% (+4%)

Індекс трудоміскості одиниці продукції:

It=t1/t0=0,946, або 94,6%(-5,4%)

Приріст обсягу продукції в поточному періоді:

В умовах випуску різнорідної продукції індекс може обчислюватися на основі:

1) зіставлення прямих показників рівня продуктивності праці:

Цей індекс називається агрегатним індексом продуктивності праці (за формою побудови). Він може бути перетворений у середній арифметичний індекс продуктивності праці:

Індекс продуктивності праці у вигляді середнього арифметичного індексу може бути використаний у тій ситуації, коли в окремих виробничих одиницях (цехах, дільницях, підприємствах) застосовуються різні методи вимірювання рівня продуктивності праці і виникає необхідність під час економічного аналізу отримати узагальнюючу оцінку динаміки продуктивності праці за даною сукупністю виробничих одиниць загалом. У цьому випадку iW — індивідуальний індекс продуктивності праці, обчислений за виробничою одиницею, а Т1 — фактичні затрати праці на дану виробничу одиницю у звітному періоді.

Наприклад, динаміка продуктивності праці у звітному періоді в порівнянні з базисним на підприємствах регіону характеризується такими даними:

Це означає, що для виконання виробничої програми у звітному періоді було потрібно на 25 чол. менше (1275 — потреба в трудових ресурсах при базисному рівні продуктивності праці).

Одне з завдань економічного аналізу — вивчення динаміки продуктивності праці за сукупністю підприємств, що входять до складу об’єднань, галузі, регіону, економіки загалом. З цією метою може бути використаний загальний індекс продуктивності праці, що обчислюється як відношення середнього виробництва продукції в грошовому виразі за одиницю часу групи підприємств у звітному періоді до середнього виробництва продукції в базисному періоді:

Даний індекс є індексом змінного складу. Він характеризує динаміку середнього рівня продуктивності праці за сукупністю підприємств під впливом двох чинників:

зміни рівня продуктивності праці на окремих підприємствах;

зміни частки підприємств з різним рівнем продуктивності праці в загальних затратах праці.

З останньої формули добре видно, що на динаміку середнього рівня продуктивності праці впливають два зазначених вище чинники. Можна оцінити вплив кожного з названих чинників окремо. З цією метою обчислюються такі два індекси:

1) індекс продуктивності праці постійного складу:

що показує зміну середнього рівня продуктивності праці під впливом тільки першого чинника, тобто зміни рівня продуктивності праці на підприємствах. При цьому різниця між чисельником і знаменником індексу

характеризує абсолютну зміну середнього виробництва за рахунок даного чинника;

2) індекс впливу структурних зрушень:

що показує зміну середнього виробництва під впливом чинника структурних зрушень, тобто зміни частки підприємств з різним рівнем продуктивності праці в загальних затратах праці. Різниця між чисельником і знаменником індексу структурних зрушень —

є кількісним вираженням абсолютної зміни середнього виробництва за рахунок даного чинника.

Якщо, наприклад, індекс структурних зрушень становить 103 %, то це означає, що збільшилася частка підприємств з більш високим рівнем продуктивності праці, за рахунок чого середній рівень продуктивності праці за сукупністю підприємств зріс на 3 %.

Якщо індекс впливу структурних зрушень становив 97 %, то це означає, що збільшилася частка підприємств з нижчим рівнем продуктивності праці, що привело до зниження середнього рівня продуктивності праці на 3 %.

Між індексами і абсолютними приростами існує залежність: