Статистика праці

8.6. МЕТОДИКА РОЗРАХУНКІВ ІНДЕКСІВ РЕАЛЬНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Вимірювання реальної заробітної плати є не тільки загальною проблемою статистики реальних доходів та кінцевого споживання населення, а й важливим інструментом оцінювання соціально-економічного стану окремих груп населення, забезпечення орієнтирів для отримання всебічних і взаємопов’язаних даних про заробітну плату в ув’язці з іншими соціально-економічними показниками.

Визначення поняття реальної заробітної плати дає підстави для розрахунку реальної заробітної плати, її порівняння в часі та в різних регіонах.

За наявності інфляції аналіз тенденцій заробітної плати викликає особливий інтерес. Динаміка реальної заробітної плати в країні характеризує динаміку реального рівня життя населення, яке живе на заробітну плату. Індекси реальної заробітної плати дають можливість установити її взаємозв’язок з іншими економічними показниками, наприклад, зайнятістю, виробництвом, доходом та споживанням. Вони використовуються також для аналізу економічних циклів, економічного планування, прогнозування і т. ін.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган (наймач) виплачує працівникові за виконану роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується в грошових знаках, що мають законний обіг у країні. Але для визначення повного обсягу заробітної плати необхідно враховувати її виплату як у грошовій, так і натуральній формі. Можливість виплати заробітної плати натурою передбачена статтею 23 Закону України «про оплату праці».

Номінальна заробітна плата — сума грошей, нарахована протягом відповідного періоду за виконану працівником роботу. Заробітна плата нараховується відповідно до встановлених норм оплати праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки) за діючими системами та формами оплати праці.

Розмір та структура заробітної плати в грошовій формі (номінальна заробітна плата) визначається відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 11 грудня 1995 р. № 323 та зареєстрованої Міністерством юстиції 21 грудня 1995 р. за № 465/1001.

Відповідно до пункту 1.5 зазначеної Інструкції перерахунок натуральної оплати праці в грошову здійснюється шляхом обрахування її вартості, виходячи із середньої ціни реалізації виданої продукції за звітний період.

У розрахунках номінальної заробітної плати використовується середня заробітна плата за певний звітний період. Середня заробітна плата працівників за місяць (квартал, рік) у цілому на підприємстві, в установі, організації обчислюється шляхом ділення нарахованого фонду оплати праці працівників як у грошовій, так і натуральній формах на:

середньоспискову чисельність штатних працівників;

середньоспискову чисельність усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості;

кількість відпрацьованого або оплаченого робочого часу за відповідний період.

Залежно від складових частин виділяють:

валову заробітну плату («брутто»);

чисту заробітну плату («нетто»), тобто заробітну плату, яка належить до виплати (за винятком обов’язкових платежів).

Відповідно до чинного законодавства під час виплати заробітної плати з неї утримуються податки та обов’язкові внески. До них належать прибутковий податок та внески на обов’язкове державне соціальне страхування працівників.

Порядок визначення розміру прибуткового податку з громадян визначається Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 13 «Про прибутковий податок з громадян».

Розміри оподаткування встановлюються відповідними законодавчими актами. Слід ураховувати, що оподаткування доходів громадян України, у тому числі заробітної плати, здійснюється за прогресивними ставками.

Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначено такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

пенсійне страхування;

страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

медичне страхування;

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

страхування на випадок безробіття;

інші види страхування, передбачені законами України.

Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з кожного його виду для роботодавців і застрахованих осіб щорічно встановлюються Верховною Радою України одночасно з затвердженням Державного бюджету, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. ІСЦ є найважливішим показником, який характеризує інфляційні процеси в економіці країни і використовується для вирішення багатьох питань державної політики, аналізу та прогнозу цінових процесів в економіці, перегляду розмірів грошових доходів населення і мінімальних соціальних гарантій, вирішення правових спорів, перерахунку показників системи національних рахунків у постійні ціни.

Розраховується ІСЦ шляхом об’єднання двох інформаційних потоків:

даних про зміни цін, одержаних шляхом реєстрації цін і тарифів на споживчому ринку;

даних про структуру фактичних споживчих грошових витрат домогосподарств населення, яке проживає в міських поселеннях.

ІСЦ розраховується Держкомстатом України в цілому по Україні та в розрізі регіонів (Автономна Республіка Крим, 24 області, міста Київ і Севастополь).

ІСЦ в цілому по Україні публікується в періодичних виданнях.

Джерелом одержання первинних даних на рівні підприємства, установи, організації щодо розміру номінальної заробітної плати робітників та службовців, а також усіх видів податків та відрахувань із заробітної плати є такі форми первинного обліку:

№ Т-49 «Розрахунково-платіжна відомість»;

№ Т-51 «Розрахункова відомість»;

№ Т-52 «Розрахунок заробітної плати»;

№ Т-54 «Особовий рахунок»;

№ Т-54а «Особовий рахунок»;

№ Т-55 «Накопичувальна картка обліку виробітку і зарплати»;

№ Т-56 «Накопичувальна картка обліку зарплати».

Дані щодо нарахованої номінальної заробітної плати працівників за виконану роботу, чисельності працівників, відпрацьованого робочого часу, суми прибуткового податку з нарахованої заробітної плати відображаються у формі державної статистичної звітності № 1-ПВ (термінова) місячна.

У статистичній звітності з праці номінальна заробітна плата відображається з першого по останнє число звітного періоду (місяця, кварталу, року) незалежно від фактичного терміну виплати заробітної плати, без виключення відрахувань, здійснених згідно з чинним законодавством (наприклад, сум сплачених податків, відрахувань за виконавськими листами та ін.). Для визначення величини «нетто» заробітної плати в діючу статистичну звітність введено показник розміру прибуткового податку, утриманого з працівників відповідно до установленого порядку.

Індекс реальної заробітної плати як зміна кількості товарів та послуг, що можна купити на заробітну плату, розраховується таким чином:

Як зазначалося раніше, на величину та динаміку реальної заробітної плати впливають рівень номінальної заробітної плати, зміни споживчих цін (тарифів) на товари та послуги, що їх купують працівники, розмір податків та обов’язкових внесків, що сплачують працівники. Тому для розрахунку величини й індексу реальної заробітної плати спочатку визначається величина «нетто» заробітної плати, для чого з номінальної («брутто») заробітної плати виключається сума обов’язкових податків та платежів.

Для визначення «нетто» заробітної плати необхідно встановити відповідну величину прибуткового податку, що припадає на заробітну плату працівників, і величину внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування залежно від його виду.

Після цього заробітна плата «брутто» зменшується на вказані величини, тобто здійснюється розрахунок «нетто» заробітної плати одного працівника за певний місяць.

Примітка. При розрахунку реальної заробітної плати за однакову роботу (погодинної заробітної плати) або її зміни величина «нетто» не обчислюється. Такий підхід доцільніший з точки зору змісту аналізу.

Приклад розрахунку «нетто» заробітної плати за місяць наводиться нижче (дані умовні).

Заробітна плата «брутто» одного працівника за звітний місяць становить 279,45 грн, за попередній — 258,11 грн, індекс споживчих цін за цей період — 101,6 %.

Заробітна плата за винятком відрахувань («нетто»):

за звітний період

279,45 – (279,45 · 0,152) = 236,97;

за попередній період

258,11 – (258,11 · 0,150) = 219,39.

Порядок розрахунку частки відрахувань (0,152 та 0,150) наведено в додатку 3.

Слід зазначити, що відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування щорічно встановлюються Верховною Радою України з кожного виду страхування. Тому порядок розрахунку відсотка відрахувань, наведений у додатку 3, може змінюватись щорічно.

2. Індекс «нетто» заробітної плати:

ізп = 236,97: 219,39 = 1,08, або 108,0%,

тобто заробітна плата «нетто» зросла на 8 %.

3. Індекс реальної заробітної плати:

ізп = 1,063, або 106,3 %,

тобто реальна заробітна плата зросла на 6,3 %.

Визначення індексу реальної заробітної плати за квартал, період з початку року здійснюється «ланцюговим» методом, тобто шляхом послідовного множення значень місячних індексів реальної заробітної плати. У додатку 4 наведено приклади розрахунку індексів реальної заробітної плати в цілому в Україні (дані фактичні).

Так, індекс реальної заробітної плати за січень — грудень (графа 5) розраховується таким чином:

0,80  1,008  1,078  0,954  1,017  1,03  1,041   1,038  0,977  1,005  1,002  1,122 = 1,036, або 103,6 %,

тобто реальна заробітна плата в грудні 2000 р. відносно грудня 1999 р. збільшилась на 3,6 %.

Примітка. Використовуючи «ланцюговий» індекс, слід мати на увазі, що зіставлення за тривалий період можуть бути викривлені внаслідок накопичення помилок «ланцюгового» характеру.

Для статистичного аналізу використовується також показник середньомісячного індексу реальної заробітної плати:

Розрахунок індексів реальної заробітної плати наростаючим підсумком з початку звітного року до відповідного періоду попереднього року проводиться на основі щомісячних індексів звітного та попереднього років. Спочатку розраховуються довгострокові індекси реальної заробітної плати з січня попереднього року до звітного місяця поточного року. Індекс реальної заробітної плати наростаючим підсумком за звітний період до відповідного періоду поточного року розраховується як відношення суми довгострокових індексів за місяці звітного року до суми довгострокових індексів за відповідні місяці попереднього року. Схема розрахунку індексу реальної заробітної плати наростаючим підсумком з початку звітного року до відповідного періоду попереднього року наведена в додатку 5.

Розрахунок індексів реальної заробітної плати у відношенні до відповідного періоду (2000 р. до 1999 р.) наведено в додатку 6.

Наприклад, індекс реальної заробітної плати за перший квартал 2000 р. у відношенні до першого кварталу 1999 р. розраховано таким чином: