library.if.ua

Статистика праці

8.8. ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ РОБОЧОЇ СИЛИ

В умовах ринкової економіки керівник підприємства, оцінюючи ефективність використання ресурсів робочої сили, що є в його розпорядженні, повинен вирішувати два відносно самостійні завдання.

По-перше, необхідно оцінити в кожному з періодів ефективність застосування в процесі виробництва наявних ресурсів робочої сили, і якщо виявиться, що ефективність з яких-небудь причин знижується, то на підставі економіко-статистичного аналізу вживати відповідні заходи.

По-друге, ураховуючи, що окремі види ресурсів, які споживаються у виробництві, мають певну взаємозамінність (замість продавця в тютюновому магазині встановити автомат з продажу цигарок; замість виробництва лиття у своєму цеху можна купувати те, що постачається іншим підприємством), необхідно правильно оцінити, як відбиваються на витратах виробництва та обігу результати споживання ресурсів робочої сили, тобто результати споживання ресурсів живої праці не в натуральній (за затратами праці), а в грошовій формі (оскільки витрати виробництва та обігу можна визначати тільки у вартісному виразі).

Перше завдання вирішується на практиці за допомогою визначення показників продуктивності праці, аналізу динаміки та виявлення резервів підвищення, що іноді потребує від економічних служб підприємства розроблення спеціальних планів організаційно-технічних заходів.

Результатом вирішення цього завдання будуть дані про рівень витрат робочої сили (робочого часу) на виробництво продукції на базі даних про обсяги продукції та трудомісткості її одиниці.

Вирішення другого завдання базується на даних, отриманих унаслідок вирішення першого, та додатково на даних про ціну. У таку грошову оцінку витрат виробництва, безпосередньо пов’язаних із споживанням у виробничому процесі живої праці, мають включатися не тільки суми, безпосередньо витрачені на оплату праці робітників у вигляді нарахованої їм заробітної платні, а й можливі нарахування та відрахування в різноманітні фонди (пенсійний, обов’язкового медичного страхування, фонд зайнятості тощо) та податки, ставка яких визначається залежно від фонду оплати праці або чисельності персоналу (податок на транспорт, шкільний податок тощо). Єдиним критерієм включення або не включення певних сум у витрати, пов’язані із споживанням живої праці, є нормативно встановлений порядок формування витрат виробництва та обігу.

Не слід думати, що включення різних нарахувань на фонд оплати праці у витрати виробництва має суто фіскальний характер та здійснюється виключно в інтересах збільшення доходів державного бюджету. Річ у тому, що розміри фонду оплати праці, які нараховуються окремим працівникам, далеко не відображають народногосподарську вартість товару — робоча сила. До неї, крім фонду індивідуального споживання, що забезпечує просте відтворення робочої сили даного працівника, мають зараховуватись і витрати на розширене відтворення робочої сили (витрати на освіту, охорону здоров’я тощо). Чим менші при рівних інших умовах витрати, пов’язані зі споживанням ресурсів живої праці та призначені для зарахування в загальну суму витрат виробництва й обігу підприємства, тим більша величина прибутку — важливого інтегрального критерію економічної ефективності результатів діяльності підприємства.

Виходячи з вищесказаного, оцінка економічної ефективності застосування та споживання ресурсів живої праці може бути побудована на основі такої моделі взаємозв’язку відповідних показників:

Змінні, включені до цієї моделі, мають такий економічний зміст:

Y — залежна змінна — загальна сума витрат, яка включена у витрати виробництва й обігу підприємства та стосується безпосередньо використання ресурсів живої праці на відміну від інших елементів затрат, пов’язаних з використанням засобів праці, предметів праці, оплати послуг інших організацій;

Х1 — коефіцієнт збільшення витрат на оплату праці у зв’язку з включенням у витрати виробництва, крім фонду споживання, нарахувань, базою яких є фонд споживання чи фонд оплати праці, оскільки деяка частина фонду споживання може мати своїм джерелом чистий прибуток підприємства і, отже, не включатися у витрати виробництва та обігу;

Х2 — середні розміри фонду оплати праці (фонду споживання), що припадають на одиницю затрат живої праці, у людино-годинах, людино-днях або середньосписковою кількістю працівників;

Х3 — трудомісткість виробництва одиниці продукції, виражена у відповідних одиницях виміру живої праці;

Х4 — сумарний обсяг виробленої продукції за відповідний період.

Можливості практичного застосування рекомендованої моделі під час економічного аналізу розглянемо на прикладі (табл. 8.1).

Скориставшись записом вихідної моделі, отримаємо для базисного року:

1,38*0,72*0,30*25000=7452,0 млн грн;

для звітного року:

1,39*0,84*0,32*28000=10461,7 млн грн.

Використовуючи дані табл. 8.1, можна відповідно до алгоритму ланцюгових підстановок зробити такі висновки:

1. Під впливом усіх включених у вихідну модель чинників загальна величина витрат, які пов’язані зі споживанням живої праці та підлягають зарахуванню у витрати виробництва, збільшилась у звітному році:

10461,7-7452,0=3009,7 млн грн.

2. Ця загальна зміна може бути розподілена на величини, які характеризують вплив змін окремих чинників, включених у модель:

а) вплив збільшення коефіцієнта нарощення витрат, пов’язаних з використанням живої праці, у зв’язку з застосуванням нормативів нарахувань на фонд оплати праці становить:

(1,39-1,38)*0,84*0,32*28000=74,264 млн грн;

б) збільшення середньорічної оплати праці одного спискового працівника основної діяльності призвело до зростання загальної суми витрат виробництва, пов’язаних з використанням живої праці, на:

1,38*(0,84-0,72)*0,32*28000=1483,776 млн грн;

в) зниження продуктивності живої праці (зростання трудомісткості одиниці продукції) призвело до зростання витрат, пов’язаних із споживанням у виробництві живої праці:

1,38*0,72*(0,32-0,20)*28000=+556,426 млн грн;

г) збільшення вартості виробленої продукції (воно в розрахунках прийняте у діючих цінах, оскільки оплата праці визначена у фактичних розмірах, як і нарахування на неї) призвело до зростання витрат, пов’язаних із застосуванням живої праці, у їх загальній величині:

1,38*0,72*0,30*(28000-23000)=+894,240 млн грн.

Вочевидь, що сума оцінок факторних впливів збігається з загальною зміною результативного показника — загальною сумою витрат виробництва, пов’язаних з використанням живої праці. Дійсно,

75,264+1483,776+556,426+894,240=3009,696 млн грн.

Отже, усі враховані моделлю чинники вплинули на зниження економічної ефективності використання у виробництві затрат живої праці. Не викликає труднощів і перехід до показника питомих витрат, пов’язаних з використанням живої праці в розрахунку на одиницю продукції. Для цього достатньо загальні суми збільшення витрат, що входять у витрати виробництва, під впливом зміни кожного з чинників, поділити на вартість продукції у звітному періоді (28 000 млн грн). У результаті такого розрахунку отримаємо: 0,27 + 5,30 + 1,99 = +7,56 к. на 1 грн вартості продукції.