library.if.ua

Система економічних законів і категорій (2005)

3. Механізм дії та використання загальних законів розвитку

Крім сутності економічних законів розрізняють механізм їх дії та механізм використання. Механізм дії постає насамперед як боротьба протилежних сторін, властивостей економічної системи, за якими простежуються економічні інтереси, потреби різних класів та верств, а також конкурентність інтересів усередині класів тощо. У найбільш абстрактному вигляді про механізм дії економічних законів узагалі можна говорити як про об’єктивний спосіб організації взаємодії елементів і форм економічної системи, розвитку її явищ, процесів, через які реалізуються закони.

Центральним питанням проблеми механізму дії економічного закону постає проблема з’ясування внутрішньої єдності між дією економічних законів і діяльністю людей, розкриттю того, яким чином діяльність людей підпорядкована дії законів, які шляхи і форми здійснення та реалізації останніх. Адже ніщо не робиться без свідомого наміру, без бажаної мети.

Таке розуміння проблеми дає змогу визначити місце механізму дії економічних законів у загальній системі економічних відносин. У реальній дійсності економічні відносини виступають у трьох аспектах: а) як система сутнісних зв’язків, б) як система руху і прояву, в) як система діалектичної єдності сутності і явища економічних відносин.

Механізм дії економічних законів належить до відносин третьої групи. Якщо перша система категорій досліджується переважно з боку їхньої сутності, друга система категорій — переважно з боку явища, форм руху, то третя система категорій розглядається як процес безперервного діалектичного взаємопроникнення і взаємопереходу системи відносин сутності і явища, отже, відтворення реального руху системи економічних відносин у тісному зв’язку з практичною економічною діяльністю людей.

Механізм дії закону є виразом переходу закону-вимоги в закон-дійсність.

Оскільки економічні відносини за своєю основною формою — це відносини системи економічних потреб і економічних інтересів, а також закони руху потреб виробництва, людей та їх економічних інтересів, немає таких економічних законів, які знаходились би поза цією системою потреб та інтересів. Разом з тим вирішальним мотивом діяльності людей у процесі виробництва є знову ж таки система їх економічних потреб та інтересів. Таким чином, форми економічних відносин людей, економічних законів і економічної діяльності людей однопорядкові. Звідси єдність у системі «дія законів — діяльність людей у процесі виробництва», звідси підпорядкування економічної діяльності людей вимогам економічних законів. Але тут немає абсолютної тотожності. Економічні відносини — економічні закони — діяльність людей — це в певному розумінні різні рівні, різні стадії руху єдиного змісту, внутрішній зв’язок яких є очевидним.

Важливо також і те, що закони здійснюються і проявляються не безпосередньо, а через опосередковані ланки, що розташовані як би між ними як такими і явищами, що безпосередньо знаходяться на поверхні дійсності. Дія закону на економічні явища і процеси здійснюється через ці матеріальні форми зв’язку, ланки, система яких і являє собою один з найважливіших елементів механізму його дії.

Не менш важливим є те, що необхідно розуміти субординацію, підпорядкування, взаємообумовленості цих форм, ланок, бачити діалектику переходу і взаємопереходу одних форм в інші, визначити конкретне місце й конкретну роль кожної цієї ланки у загальному ланцюжку механізму дії економічного закону в об’єктивній реальності.

Аналізуючи механізм дії будь-якого економічного закону, необхідно враховувати й такий об’єктивний процес, як удосконалення, зміну форм дії законів у процесі розвитку суспільного виробництва. Розвиток матеріального виробництва і зміна на цій основі економічних потреб та економічних інтересів людей викликає, у свою чергу, зміну форм руху законів, самих форм економічних відносин. Однак з розвитком виробництва й економічних відносин розвиваються нові суперечності між законами і формами їх прояву та використання, які знову вимагають планомірного свого вирішення.

Сказане ще не розкриває всіх сторін взаємозв’язку між дією законів і діяльністю людей. Неможливо не помітити, що коли економічні закони діють через практичну діяльність людей, то певною мірою здійснення перших залежить від діяльності останніх. Чи суперечить це тому, що економічні закони визначають дії людей, і підпорядковуються об’єктивним, не залежним від волі і свідомості людей умовам виробництва?

Тут немає логічної суперечності й суперечності в теоретичних положеннях, але є суперечність об’єктивної дійсності. Певна річ, економічні закони визначають діяльність людей, а на останню, окрім економічних законів, здійснюють вплив багато інших обставин. Діяльність людей визначається, зокрема, множиною соціологічних законів, законів, які охоплюють як базис, так і надбудову суспільства. Але і це не все. Суспільна свідомість у цілому є лише відображенням об’єктивної реальності, тому вона має властивість відставати від суспільного буття. Що ж стосується індивідуальної свідомості людей, то вона містить у собі множину суперечностей, що формуються в тому числі під впливом досить випадкових чинників. Індивід керується у своїх діях і пристрастю, і особистою метою, і суб’єктивною волею, і традиціями, і звичками, які можуть суперечити об’єктивному ходу дії законів. Інакше кажучи, множина обставин спонукає людей до діяльності. І в цьому взаємодіючому вирі обставин економічні закони лише в кінцевому підсумку визначають дію людей і суспільства в цілому.

Із сказаного видно, що економічний закон як такий (закон-можливість) і його прояв (закон-дійсність) абсолютно не тотожні. Реалізуючись через численні опосередкування, через різноманітні протидіючі обставини, закони в кінцевому підсумку проявляються лише як тенденції.

Механізм використання економічних законів передбачає передусім пізнання їх сутності, умов дії та вимог, на основі чого формується економічна політика та розробляються економічні програми. Механізм використання економічних законів постає прерогативою господарського механізму.

Відомі два способи вияву економічних законів: стихійний та свідомий. Стихійний — це економічна політика, яка проводиться в Україні впродовж останніх років, коли в господарській діяльності не враховуються або ігноруються об’єктивні вимоги економічних законів; у цій ситуації закони все одно діють, але як сліпа руйнівна сила, а економіка країни існує в аномальних умовах. Свідомий спосіб застосування законів передбачає дію і використання законів на основі їх вивчення, за цих умов економічні закони проявляються як пізнана необхідність, а їх дія підпорядковується інтересам суспільства.