library.if.ua

Інформаційні системи в міжнародному бізнесі (1999)

5.1. Принципи електронного обміну

Традиційна паперова документація, методи її обробки і пересилання за допомогою звичайної пошти пов’язані зі значними виробничими та комерційними витратами. Експерти оцінюють вартість обробки і ведення паперової документації у 3,5–7,0 % загальної вартості комерційних операцій і доставки товарів [18, с. 5]. Виграш від застосування електронного обміну даними (ЕОД), наприклад, у автомобільній промисловості США оцінюється більш як у 200 дол. на один виготовлений автомобіль [18, с. 7].

На рис. 5.1 показано загальну традиційну схему поставки товару, яка включає 11 операцій: 1 — запит ціни, умов поставки (по телефону або лист-запит); 2 — контрактна пропозиція, котировка на біржі (по пошті); 3 — видача замовлення; 4 —організація постачальником внутрішніх замовлень; 5 — підготовка відомості комплектування; 6 — комплектування та пакування; 7 — відправка товару; 8 — повідомлення про поставку; 9 — виставляння фактур-накладних; 10 — виставляння рахунку; 11 — оплата.

З цієї схеми видно, що постачальник і замовник у процесі своєї взаємодії обмінюються запитами повідомленнями, торговими і постачальницькими документами, фінансовими рахунками та квитанціями. Цілком ясно, що електронний обмін документами має великі переваги щодо оперативності, достовірності та надійності обміну.

Електронний обмін даними — це міжкомп’ютерний обмін діловими, комерційними та фінансовими електронними документами, наприклад замовленнями, платіжними інструкціями, контрактними пропозиціями, накладними, квитанціями.

ЕОД забезпечує оперативну взаємодію торгових партнерів (клієнтів, постачальників, торгових посередників, експедиторів та ін.) на всіх етапах підготовки торгової угоди, укладання контракту і реалізації поставки.

ЕОД для комерційних цілей (ЕОКД) на етапі оплати контракту і переказу коштів може взаємодіяти із службою електронного обміну фінансовими документами (ЕОФД). Така взаємодія ЕОКД і ЕОФД створює для покупців (клієнтів) ефективне середовище при виконанні всіх торгово-платіжних операцій:

— он-лайн — перегляд каталогів торгових пропозицій, товарів і послуг на ринку;

— вибір у інтерактивному режимі потрібного товару/послуги, уточнення умов (вартості й термінів поставки, торгових знижок, гарантійних і сервісних зобов’язань);

— он-лайн замовлення товару/послуги або запит контрактної пропозиції, погодження та укладання контракту;

— оперативний контроль поставки товару;

— одержання за допомогою електронної пошти супровідних документів (накладних, фактур, комплектуючих відомостей тощо);

— підтвердження завершення поставки товару/послуги, виставляння і оплата рахунків;

— виконання банківсько-кредитних і платіжних операцій.



Для реалізації цих операцій користувачі служби ЕОД повинні використовувати термінальні станції, модеми або адаптери стандарту Х.25, відповідні телекомунікаційні програми.

Для забезпечення надійної передачі великих обсягів даних необхідні виділені лінії зв’язку, програмне забезпечення передачі файлів, електронної пошти і підключення до мережі Х.25. Потрібні також засоби захисту даних від несанкціонованого доступу.

Історія виникнення і розвитку ЕОД веде свій відлік від початку 80-х років, коли несумісність окремих фірмових технологій обробки комерційних даних не дозволяла інтегрувати їх у єдину систему, яка б забезпечила комплексну механізацію міжнародних торгових операцій.

У 1983–1985 рр. міжнародні організації ООН (UN/ECE i ІSO) почали розробку процедур, форматів даних і міжнародних кодових систем для ЕОД. Було створено міжнародну робочу групу UN/ECE, яка в жовтні 1988 р. розробила першу версію міжнародного стандарту United Nations Eleсtronic Data Interсhange for Admistration, Commerce and Transport — UN/EDIFACT. (ООН/Електронний обмін даними для адміністрації, торгівлі й транспорту).

У EDIFACT було виділено чотири основних компоненти, які підлягають стандартизації при підготовці документів для передачі по каналах телекомунікацій. Це елементи даних (data elements), стандартні групи елементів даних (standart data segments), стандартні повідомлення (standart messages) і правила створення форматів документів (syntax rules).

Отже, було розроблено набір синтаксичних правил і комерційних елементів, який дістав скорочену назву EDIFACT і був оформлений у вигляді двох стандартів ISO:

ISO 7372 — Trade Data Element Directory (Довідник комерційних елементів даних);

ISO 9735 — EDIFACT — Appliсаtion Level Syntaх rules (Правила синтаксису на користувацькому рівні).

Стандарти EDIFACT розроблялися для використання в глобальних комп’ютерних мережах з широким колом користувачів: державними установами, виробниками товарів, виробів і послуг, дистриб’юторами, брокерами, транспортними експедиторами, банками, страховими компаніями та ін.

Головні цілі створення та використання EDIFACT такі:

— визначення стандартних за синтаксисом і семантикою повідомлень, які відповідають міжнародним стандартам;

— заміна звичайних паперових форм і документів електронними документами та відповідними методами їх обробки;

— прискорення документообігу і відповідно оперативності обробки комерційних і фінансових транзакцій;

— створення для малих, середніх і великих фірм більш сприятливих і рівних умов ринкової конкуренції;

— поліпшення умов для підготовки і здійснення торгових угод;

— більш широке й масове використання клієнтами сучасних комп’ютерних мереж і їх послуг.

На базі стандарту EDIFACT у 1987–1990 рр. інтенсивно розвивається інфраструктура електронного обміну даними. Процес обміну електронними документами підтримується різними комп’ютерними і комунікаційними технологіями, до яких входять:

— комп’ютерні робочі станції для підготовки електронних документів, контролю вхідних даних і виходу на мережі передачі даних;

— бази даних, які містять комерційні та фінансові дані, котировки, класифікатори продукції, дані про постачальників і ринки;

— інтерактивні інформаційні системи (системи обробки замовлень, біржові інформаційні служби, банки даних, відеотекс тощо);

— електронна пошта, системи обробки повідомлень, галузеві та проблемно-орієнтовані системи EDIFACT, системи обміну фінансовими документами.

Інформаційні та телекомунікаційні системи забезпечують для своїх користувачів комплекс послуг з обробки й видачі довідкових даних, комерційних звітів, замовлень і торгових пропозицій, рахунків і платіжних квитанцій.

Усі ці послуги надаються як прикладні служби (Value additional Services), що створюються технологіями електронного обміну даними. На сучасному етапі розрізнюють такі основні види прикладних служб.

1. Он-лайнові бази даних (ОЛБД), які доступні в оперативному режимі з терміналів користувачів; он-лайнові БД цілодобово відкриті для діалогового пошуку інформації та видачі довідок і різних статистичних звітів; користувачами ОЛБД можуть бути спеціалісти комерційних і фінансових організацій, економісти, ділери, постачальники, агенти фінансових і торгових організацій.

2. Електронна пошта (EP — Electronic Post) — система обміну і обробки повідомлень (сукупність електронних поштових скриньок, програмних засобів обробки, зберігання та передачі повідомлень, термінальних станцій для підготовки і введення повідомлень). Користувачі ЕП можуть проводити міжперсональний обмін повідомленнями, розсилати їх за списками адрес, затребувати свої повідомлення з поштових скриньок, організовувати проблемні телеконференції і виконувати інші функції обробки повідомлень (електронних документів).

3. Електронна передача коштів (EFT — Electronic Funds Transfer). Система передачі фінансових (кредитних, платіжних) документів між клієнтами і банками, між банками, між банками та іншими фінансовими і комерційними організаціями. Міжнародна мережа обміну фінансовою інформацією SWIFT забезпечує багато функцій EFT.

4. Електронний обмін даними (EDI — Electronic Data Interсhange). Багатоцільова система обміну документами, які мають розвинену структуру даних. Як правило, реалізується на базі стандартних програмних і технічних засобів електронної пошти.

5. Управляючі мережні служби (Managed Network Services). Виконують різні виробничі, адміністративні й службові функції управління об’єктами, технологічними лініями, транспортними системами і працівниками підприємств. Реалізуються на базі внутрішньофірмових мереж ЕОМ, розподілених між підрозділами фірми.

6. Телеметричні служби. Система оперативного спостереження, дистанційного вимірювання та контролю за нерухомими і рухомими об’єктами.

Бізнесмени, торгові агенти, працівники транспорту, банківські спеціалісти, адміністратори, економісти і бухгалтери здебільшого використовують перші чотири служби ЕОД (ОЛБД, ЕР, EFT, ЕDІ). При цьому важливе значення мають вимоги інтегральності послуг, єдиного мережного доступу (тобто підключення до комп’ютерних мереж за допомогою одного терміналу або ПЕОМ), максимально можливої надійності, простоти й комфортності процедур підготовки електронних документів і їх телекомунікаційної обробки. Служби ЕОД повинні бути доступні через загальнодоступні телефонні мережі або мережі передачі даних на базі стандарту Х.25.

На сучасному етапі ЕОД діє або впроваджується практично в усіх країнах.

Міжнародний статус стандарту EDIFACT передбачає його обов’язкове використання при адекватному обміні даними із зарубіжними партнерами для всіх підприємств і організацій України, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.

Для широкого впровадження ЕОД в Україні необхідно організувати:

— освоєння світової практики ЕОД, активне залучення українських спеціалістів до роботи в міжнародних організаціях, прийняття вітчизняних програм розвитку ЕОД;

— публікацію стандартів ІSO, UN/EDIFACT та ін., проведення навчальних курсів і вивчення зарубіжних систем ЕОД;

— роботи по створенню базових телекомунікаційних служб (Х.400, он-лайнові бази даних);

— координацію проектів з уніфікації торгових і фінансових процедур, стандартизації форм документів, елементів даних, найменувань організацій;

— сполучення вітчизняних систем ЕОД з міжнародними і зарубіжними фірмовими службами, створення пунктів доступу та шлюзових станцій для взаємообміну електронними документами із зарубіжними партнерами.