library.if.ua

Інформаційні системи в міжнародному бізнесі (1999)

5.2. Структура даних edifact. загальні синтаксичні правила (стандарт іso 9735)

Повідомлення EDIFACT належать до прикладного (7-го) рівня еталонної моделі OSI/ІSO. Усі повідомлення мають уніфікований формат, який стандартно регламентує розміщення управляючих полів і спеціальних знаків, сегментів даних, складені й прості значення елементів даних.

У структурі повідомлень EDIFACT визначено такі загальні синтаксичні правила:

а) два рівня кодування повідомлень: рівень А — 7-бітовий код відповідно до ISO 646; рівень В — 8-бітовий код відповідно до ISO 8859 або ISO 6937;

б) управляючий сегмент даних UNA є ідентифікатором початку кожного блоку повідомлень. Сегмент UNA визначає також типи використовуваних у цьому блоці розподільників (управляючих знаків) і їх функціональне значення;

в) другим за UNA йде UNB — кореневий сегмент даних користувача. У цьому сегменті вказується версія формату EDIFACT, організація, яка відповідає за її супроводження. Крім того, у сегменті UNB визначаються джерело та отримувач повідомлень, дата й час передачі повідомлень, дата погодження паролей та інша службова інформація;

г) кожний набір (пакет) повідомлень користувача (набір фінансових, комерційних або адміністративних документів) починається з третього сегмента UNG. Сегмент UNG є обов’язковим і вміщує інформацію про всі наступні повідомлення: джерело і отримувач набору повідомлень, класифікаційні індекси повідомлень та ін.;

д) кожне окреме повідомлення (документ) починається із сегмента UNH, який є заголовком повідомлення. Заголовок повідомлення містить його посилковий номер, тип повідомлення, номер версії або редакції;

е) кожне повідомлення закінчується сегментом UNT — ідентифікатором кінця повідомлення; в сегменті UNT наводиться інформація про кількість сегментів у даному повідомленні, посилковий номер повідомлення;

є) набір повідомлень закінчується сегментом UNE, в якому вказується кількість повідомлень, посилковий номер набору повідомлень;

ж) блок повідомлень закінчується сегментом UNZ, у якому вказується кількість повідомлень або наборів повідомлень.

На рис. 5.2 показано загальну ієрархію повідомлень і структурних елементів EDIFACT.



Розподільники, які визначаються в сегменті UNA, можуть мати, наприклад, такий вигляд (табл. 5.1).



Ідентичні за змістом сегменти (тобто сегменти з однаковими позначками) можуть набувати різних значень за допомогою кваліфікаторів або кодів. Наприклад, якщо NAD — позначка адресного сегмента, то в сегменті NAD+BY може міститися адреса покупця (BY — buyer), а в сегменті NAD+SE — адреса продавця (SE — seller). Поле з позначкою PFF (посилковий покажчик) містить покажчик (наприклад, BY або SE), який визначає значення полів у цьому сегменті. Наприклад, FII містить дані про банк і рахунок продавця, якщо RFF визначений як SE.

Розроблено детальні довідники сегментів, кодів і кваліфікаторів, довідники елементів даних, які визначають семантику повідомлень EDIFACT.

Наприклад, довідник елементів даних визначає основні платіжні реквізити (табл. 5.2).



У стандартному повідомленні визначаються чотири розділи даних: 1) заголовок; 2) позиційна секція; 3) субпозиційна секція; 4) секція підсумкових даних.

У заголовок повідомлення включаються дані, які описують комерційний або фінансовий документ загалом. Наприклад, для платіжного рахунку або накладної вказуються відомості про банк, вид валюти, дата платежу, ім’я та адреса платника, інформація про сплату податку, дані про транспортування товару, дані про упаковку та ін.

У заголовку сегментна група 1 містить загальну адресну інформацію про продавця або покупця:

NAD — ім’я та адреса;

LOC — ідентифікатор району (місцевості);

PFF — посилковий покажчик;

CTA — контактні дані (адреса, телефон);

FII — інформація про фінансову організацію.