Інформаційні системи в міжнародному бізнесі (1999)

Мережа SWIFT — це система передачі даних, яка замінює такі традиційні засоби міжбанківської комутації, як пошта, телеграф, телекс. З технічної точки зору вона являє собою міжнародну мережу телекомунікацій, яка дає змогу фінансовим організаціям з різних країн підключатися до неї з використанням комп’ютерів і терміналів різних типів для передачі банківської та фінансової інформації.

До мережі SWIFT входять:

— два операційних центри (Operation Center — ОРС) у США і Нідерландах;

— п’ять активних мереж (Active System — ASM) у США і Нідерландах;

— регіональні процесори (Regional Processor — RGP) у різних країнах;

— канали зв’язку загального користування (Public Switched Telephone Network — PSTN) і спеціального призначення (Leased line-LL).

В операційних центрах проводиться цілодобовий контроль технічних засобів і програмного забезпечення, що працюють у мережі, збирається діагностична інформація, контролюються відновлювальні процеси після порушень у мережі.

Активні системи являють собою потужні ЕОМ, які приймають повідомлення від банків-відправників, перевіряють їх на відповідність стандартам SWIFT і потім відправляють банкам-адресатам. Активна система, в свою чергу, з’єднана з регіональним процесором, який виконує роль концентратора повідомлень для всіх і від усіх банків, розташованих на території даної країни. Здебільшого в кожній країні встановлюється один регіональний процесор. Однак, якщо до системи SWIFT у даній країні підключено значну кількість банків, то встановлюється кілька процесорів, як, наприклад, у ФРН, США, Англії і Італії — по два (1990 р.).

На сучасному етапі мережа SWIFT удосконалює свою архітектуру для переходу до SWIFT II.SWIFT надає своїм членам і користувачам не лише глобальну мережу, а й обслуговування й підтримку її роботодатності протягом 24 годин 7 днів на тиждень. Для цього товариство має в кожній країні, де встановлено регіональний процесор, угоду з відповідною організацією на обслуговування і контроль за його роботою. Кожному банку — члену SWIFT виділяється окремий порт у регіональному процесорі, з’єднаний виділеними каналами зв’язку з термінальним обладнанням підключення до системи SWIFT, встановленим у банку. «Термінальне обладнання підключення до SWIFT» — загальна назва комп’ютерної системи, яка виготовляється різними фірмами і використовує певне програмне забезпечення, допущене до роботи в мережі SWIFT. Регулярно випускається список таких «інтерфейсів» до системи SWIFT. Повідомлення, які передаються по мережі SWIFT, послідовно проходять такі архітектурні рівні та обладнання:

— термінал банку-відправника;

— національні канали зв’язку;

— регіональний процесор SWIFT;

— пристрій шифрування інформації;

— міжнародний канал зв’язку;

— пристрій дешифрування інформації;

— процесор передачі даних;

— обробний центр SWIFT;

— процесор передачі даних;

— пристрій шифрування інформації;

— міжнародний канал зв’язку;

— пристрій дешифрування інформації;

— регіональний процесор SWIFT;

— національні канали зв’язку;

— термінал банку-одержувача.

Головним досягненням SWIFT є розробка і створення особливого формату банківських повідомлень, з допомогою яких різні банківські установи здійснюють міжнародні розрахунки. При цьому необхідно відмітити, що така стандартизація не є застиглим процесом, а постійно розвивається. Ініціатива створення або вдосконалення вже існуючих стандартів виходить від банків — членів SWIFT, пропозиції яких надходять до спеціального робочого органу SWIFT — робочої групи, до складу якої входять фахівці банків і SWIFT. Група скликається не менше трьох разів на рік для того, щоб розглянути, обговорити, доробити наявні пропозиції й представити їх для наступного затвердження правлінням SWIFT. Усім банкам — членам SWIFT повідомляють рішення правління. Усі зміни заносять у відповідну книжку користувача, після чого вони стають обов’язковими для використання в практичній діяльності. SWIFT максимально використовує міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією по стандартизації (ISO) і Міжнародною торговою палатою (ISS). Так, для позначення валют використовується розроблений ISO тризначний код (ISO 4217), позначення країн — код ISO 3166, дати подаються у форматі ISO 2014. Основою Interbank File Transfer — IFI (міжбанківська файлова передача) є міжнародний МККТТ Х.400 стандарт передачі повідомлень для систем з проміжним накопиченням (store-and-forward). Транспортна мережа використовує комунікаційний протокол Х.25 для передачі даних між користувачами і управляючими центрами. На сучасному етапі в стандарті SWIFT використовується 11 категорій, які охоплюють понад 130 типів повідомлень, кожне з яких побудоване таким чином, щоб урахувати вимоги кожної банківської операції (табл. 7.1).

Повідомлення будь-якого типу побудовано за загальним принципом (рис.7.2).

Воно складається із заголовка (header), тексту повідомлення і «хвостовика» (trailer). Заголовок і «хвостовик» утворюють так званий конверт (envelope), в якому немовби пересилаються повідомлення. Конверт вміщує насамперед інформацію, важливу з точки зору управління системою. У заголовку в жорстко стандартизованому вигляді розміщується інформація про відправника і одержувача повідомлення, послідовний номер повідомлення, його тип і пріоритет. У текст повідомлення інформація заноситься також у суворій послідовності й реалізується при заповненні відповідного поля повідомлення, яке має чітку нумерацію. Поле повідомлення являє собою числовий двозначний код. При цьому поля в повідомленнях поділяються на обов’язкові та необов’язкові. Обов’язкові вміщують ключову інформацію для повідомлень даного типу. Необов’язкові поля необхідні для здійснення складних багатоступеневих операцій або для передачі додаткових інструкцій. У «хвостовику» повідомлення розміщується код аутентифікації, а також інші кодові повідомлення, призначення яких — попередити банк-отримувач про можливість подвійного платежу, затримки в передачі повідомлення, інша допоміжна інформація. В особливу групу виділено системні повідомлення, які здійснюють діалог користувача із системою. Ці повідомлення використовуються для виконання певних системних функцій: вимоги повідомлень, навчальні цілі, відповіді на запити користувачів та інформування останніх про розвиток мережі, її нові можливості.

Існують три основних системних повідомлення:

— LOG-IN/OUT — системне повідомлення для входу/виходу в систему;

— RETRIEVAL — за цим запитанням система надсилає копію повідомлення, яке зберігається;

— REPORTS — дає змогу одержати різні види рахунків (періодичних або разових).

Системним повідомленням надається першочерговий пріоритет, оскільки вони містять основну інформацію щодо функціонування системи. Банківські повідомлення поділяються на термінові та звичайні. За пересилання термінових повідомлень стягується спеціальний тариф.