library.if.ua

Менеджмент: прийняття рішень і ризик (1998)

4.4. Сукупні витрати на взаємозамінні ресурси і вибір раціонального варіанта їх поєднання при зміні економічних чинників

Справедливість сформульованого правила прийняття рішення «ресурс—ресурс» може бути доведена двома способами. Перший з них передбачає визначення сукупних витрат на корми по кожній ваговій комбінації концентратів і люцернового сіна, а другий — розрахунок приросту витрат на додатково витрачений ресурс (сіно) і суми економії витрат завдяки зменшенню використання замінюваного ресурсу (концентратів) з наступним їх порівнянням.

Приріст витрат на додатково витрачений ресурс визначається множенням 45 кг сіна на його ціну (45  9,48 коп. за 1 кг = 4,27 грн.). Оскільки в кожній наступній комбінації порівняно з попередньою цей ресурс збільшується на однакову величину (45 кг), то додаткові витрати будуть однаковими для усіх технічно прийнятних варіантів, тобто 4,27 грн. Зменшення витрат завдяки економії замінюваного ресурсу розраховується множенням кількості зекономленого зерна по кожній комбінації на його ціну. Якщо, наприклад, у 2-му варіанті порівняно з 1-м зерна витрачається менше на 26 кг, то сума зекономлених витрат становитиме 5,98 грн. (26  23 коп. за 1 кг).

Аналізуючи сукупні витрати на корми, неважко помітити, що найменша їх сума у 5-му варіанті, який ми визначили як найбільш ефективний, користуючись правилом прийняття рішення «ресурс—ресурс». Отже, застосування даного правила дає правильні результати. Цей висновок підтверджується даними про приріст і економію витрат, які формуються в результаті заміни одного ресурсу іншим. Як видно з табл. 4.6, до 5-го варіанта включно економія витрат, зумовлена зменшенням використання замінюваного ресурсу, перевищує додаткові витрати. За такої умови сукупні витрати будуть зменшуватися. Якщо, скажімо, в 3-му варіанті економія витрат на концентратах становить 5,29 грн., а приріст витрат від додаткового витрачання сіна — 4,27 грн., то це означає, що сукупні витрати на корми в 3-му варіанті порівняно з 2-м будуть меншими на 1,02 грн. (5,29 – 4,27). В цьому неважко переконатись, якщо від сукупних витрат на корми за 2-м варіантом відняти сукупні витрати за 3-м варіантом (178,64 – 177,61=1,03). Розбіжність в 1 коп. пояснюється заокругленнями при розрахунках.

Продовжуючи цей аналіз, легко з’ясувати, що економія витрат перевищує їх приріст також у 4-му і 5-му варіантах, тоді як у 6-му має місце зворотне явище. Тобто ми ще раз переконалися, що найбільш ефективним є 5-й варіант, за якого сукупні витрати на корми найменші.

Слід зазначити, що зроблений висновок про найвищу економічну ефективність 5-го варіанта є справедливим лише для того цінового співвідношення, яке склалося на вхідні ресурси — концентровані корми і сіно. Рішення про найбільш ефективний варіант поєднання цих ресурсів буде іншим при зміні цін на них. Щоб у цьому переконатися, змоделюємо нову цінову ситуацію. Припустімо, наприклад, що ціна на концентровані корми зросла до 272 грн. за 1 т, а на сіно залишилася на рівні 94,8 грн. Виникає питання: яка комбінація цих ресурсів забезпечить в нових цінових умовах найменші витрати на корми? Щоб дати відповідь на це питання, потрібно визначити нове співвідношення цін і потім порівняти його з граничною нормою заміни (табл. 4.7).

Через підвищення ціни на концентрати коефіцієнт співвідношення цін зменшиться і становитиме 0,349. І дійсно, 94,8 : 272 = = 0,349. Порівнюючи нове співвідношення цін з граничною нормою заміни, приходимо до висновку, що в цих економічних умовах найефективнішою буде 7-ма комбінація — 474 кг концентрованих кормів і 724 кг люцернового сіна. Саме тут гранична норма заміни ще перевищує співвідношення цін. Для того щоб переконатися, що сукупні витрати на корми за такої комбінації будуть найменшими, потрібно визначити вартість сіна і концентратів у кожному варіанті співвідношення цих ресурсів. Так, у 2-му варіанті, наприклад, сукупні витрати становлять 202,62 грн. (0,571  272 + 0,499  94,8). Аналіз сукупних витрат по інших варіантах дає підстави для висновку, що передбачення щодо найвищої ефективності 7-ї комбінації кормів є правильним — саме при згодовуванні 474 кг концентратів і 724 кг сіна досягаються найнижчі витрати на корми — 197,57 грн.

Потрібно також мати на увазі, що із зміною цін на вхідні ресурси змінюються і сукупні витрати на виробництво одного і того ж обсягу продукції. В нашому прикладі вони зросли по всіх варіантах у зв’язку з підвищенням ціни на концентрати. В цьому легко переконатися, порівнявши дані про сукупні витрати, наведені в табл. 4.7, з даними про ці витрати в табл. 4.6. Якщо за попередніми цінами (230 і 94,8 грн.) витрати по 5-му як найбільш раніше ефективному варіанті становили 176,94 грн., то з підвищенням ціни на концентровані корми їх вартість зросла до 198,28 грн. Але щоб досягти в новій ціновій ситуації 140 кг приросту живої маси однієї голови молодняку великої рогатої худоби, підприємство не буде нести такі витрати (198,28 грн.), а дещо менші завдяки переходу до 7-ї комбінації з більшою часткою в раціоні дешевшого корму — люцернового сіна. Саме завдяки такому переходу підприємство зекономить 0,71 грн. (198,28 – 197,57).

Отже, знаючи і вміло використаючи правило прийняття рішення «ресурс—ресурс», менеджери, за однакових інших умов, можуть забезпечити більш економне витрачання ресурсів і цим самим сприяти одержанню підприємством більших прибутків.

На завершення даного розділу зазначимо, що одержана економія від знаходження найбільш раціональної комбінації вхідних ресурсів здається невеликою. Це так, проте вказана економія набуває зовсім іншої ваги, якщо розрахунок здійснити на весь обсяг виробництва продукції (наприклад, за реалізації двох і більше тисяч голів худоби на рік). Потрібно брати до уваги також і те, що сума економії пропорційно зростає зі збільшенням різниці в цінах на взаємозамінні ресурси.